На Закарпатті стартували осінні «смачні» фестивалі. Села намагаються організувати якомога оригінальніше «їстівне» свято, щоб увійти до омріяного Гастрономічного маршруту і принадити очікуваних туристів.

На «фестивальний» леквар пішло 400 кілограмів слив

Головною натхненницею «кулінарного» туризму на Закарпатті вважають голову районної спілки сільського туризму Шарлоту Чізмар. Саме вона організувала конкурс варіння леквару (так закарпатським діалектом на угорський манер звучить слово «повидло», – авт.) на однойменному фестивалі у с. Геча Берегівського району або Мезевґече як називають село місцеві. 

Проте сама ідея фестивалю належить 29-річному Андрієві Мештеру – сільському голові. Він зініціював і зимовий фестиваль ґентешів (різників), що набув миттєвої слави у краї, а традиційний день села вирішив відзначити по-особливому – запропонував громаді провести фестиваль леквару, виноградний бал і сливову вечірку. 

Правда з виноградом не вийшло, бо одні сорти ще не поспіли, а інші цього року всохли. Не вродило і достатньо слив, але гечанці таки наварили леквару із майже 400 кг слив, спеціально придбаних у Мукачевому. Вдалася й вечірка із традиційним танцем виноградарів. 

Сільський туризм допоможе вижити

Чим давніше приладдя, оригінальна технологія та смакові якості – за такими критеріями обирали команду-переможця з варіння леквару. Саме на традиції і рецептах прадідів робили наголос організатори фестивалю, запрошуючи селян взяти участь у “смачних” змаганнях. 

І все це для приваблення туристів. Адже сільський зелений туризм тут розглядають як рятівну панацею від тотального безробіття. У Гечі працюють лише 4 магазини і 6 приватних підприємців, тоді як прийом туристів у власних оселях може стати хорошим прибутком для багатьох сільських родин. 

«Але в садибі турист посидить день-два, а далі бажатиме атракцій.  Автобусні тури не врятують, потрібна місцева цікавинка, як от тематичні фестивалі», – переконана Шарлота Чізмар. На цьогорічний фестиваль у Гечі угорська турфірма вже привезла групу туристів. Наразі в селі одноразово можуть прийняти близько 50 осіб, а в усьому районі можна розселити й тисячу людей. Одна доба обійдеться в 110-120 грн, але це не тільки нічліг, а й дворазове харчування, яке обов’язково розпочнеться з палинки (горілки) чи домашнього вина, а закінчиться десертом.

На фестивалі Геча крім варіння леквару грали у футбол, готували голубці, млинці (усе по гривні за штуку), милувалася виступами численних дитячих танцювальних колективів і співаків. На майдані-стадіоні майоріли два прапори – український та угорський, що характерно для усієї Берегівщини. «Наші люди дуже привітні і вже зрозуміли, що таке сільський туризм. Проте ще не вміють добре рахувати. Наприклад, що це за ціна – одна гривня? Вважаю, що ласощі і наїдки слід було продавати мінімум по три гривні, щоб не працювати собі в збиток. Сільський туризм повинен допомогти селу вижити, повинен стати надійний прибутком, як це вже давно працює у селах сусідніх держав», – каже Шарлота Чізмар. А 25-річний голова Берегівської райдержадміністрації Володимир Трикур, куштуючи леквар, запевнив, що саме туризм район визначив своїм пріоритетом. Тому фестивалі РДА усіляко підтримує. Нещодавно відремонтували дорогу між Гечею та сусідньою Бактою, яка також виставила свою команду на “лекварне” змагання. 

Секрет закарпатського леквару

Секрет закарпатського леквару розповіла Катерина Фозекош. Сама родом із Дніпропетровщини, вона вже 41 рік живе у цьому селі і добре вивчила угорську, якою тут розмовляють більшість мешканців. “Чоловік був на заробітках, заробляв гроші та й мене заробив”, – ділиться жінка. Вона пояснює, що для леквару беруть помиті і перебрані сливи відділяють від кісточок, а потім безперервно помішують у 75-літрових котлах на постійному вогні. Спеціальні “печі” для цього майструють із залізних бочок або труб. Готовий леквар може зберігатися у глиняних горщиках й 10 років. 

Участь у змаганні взяли 4 команди – із берегівських сіл Варі, Четфолво, самої Гечі, а також Великої Бакти. Леквар розпочали варити поблизу стадіону з самого ранку, а завершили вже пізнього вечора близько півночі. Проте ще серед дня охочі могли куштувати цібере – напівготове повидло. Головний приз – 30-літровий чан – отримала Спілка ґаздинь з села Варі «Вогняні невісточки», друге місце посіла Спілка ґаздинь. Четфолво, третє – Спілка розвитку села та захисту традицій с. Варі. 

Наступне «смачне» свято відбудеться вже цієї неділі у с. Ділове. Фестиваль «Гуцульська ріпа» знаменитий тим, що пропонує гостям варену, печену, смажену, товчену, парену, терту ріпу (картоплю, – авт.).