Зруйнованим монументом репресованим привітали ужгородців з державним святом
Мер Ужгорода любить ужгородців. Дуже. Наприклад, напередодні Нового року привітав усіх мешканців і потенційних гостей міста купою сміття, яку висипали у центрі, посеред вулиці Швабської. Простояла вона більше трьох тижнів, і в результаті ще й зрізали дерево, під яким її насипали. Тепер же, напередодні свята Конституції, ужгородці отримали ще один подарунок – вандалізм пам’ятника репресованим, який ледь більше року тому тільки відкрили.
Правоохоронці, котрі з’ясовували як з’явилася серед Швабської купа сміття, виявили, що зробили це працівники одного з комунальних підприємств Ужгорода. Даючи покази, виконавці розповідали, що вказівку отримали з самої верхівки міського керівництва. Наш мер таким чином «прикольнувся» -- йому як неповноцінно розвиненому підлітку здається, що це смішно.
Цього разу оперативне спрацювання правоохоронців, як повідомила помічник начальника Ужгородського міського управління ГУ МВС України в Закарпатській області Катерина Кийович, теж з’ясувало, що звірячий демонтаж пам’ятника проводили комунальники -- працівники Ужгородського комунального авто-транспортного підприємства (КАТП) за наказом свого начальника. Для цього, каже міліція, було задіяно не тільки вантажний автомобіль, але й автокран. Відтак вандали знищили частину вилитих із бронзи фрагментів - дзвін, хрест і крила - одне повністю, друге - частково. Працівники підприємства вже дали свідчення, що вказівку розрізати і вивезти цей пам’ятник їм дав особисто директор – Василь Іванович Грамотник. Зрозуміло, що сам начальник КП до такого брутального дійства не додумався – команда надійшла згори, безпосередньо від Ратушняка. Підтвердженням цьому є й той факт, що уламки монумента знайдено в заміській дачі мера, більш відомій в народі як «три п’ятірки».
Звичайно, перша ж думка, яка виникає у будь-якої нормальної людини: чому? Хоча, звісно, якоюсь логікою пояснити дії неадекватної людини годі. І все ж, очевидних причин дій мера Ужгорода є щонайменше три.
По-перше, цілком імовірно, що Ратушняк знову черговий раз «прикольнувся». Ну, піднімає собі чоловік таким чином настрій. Задорого, і в матеріальному, і в моральному сенсі для громадськості, та що зробиш.
По-друге, ужгородці добре пам’ятають «творчу» ідею мера замінити більшість пам’ятників міста. Почав Сергій Миколайович торік з проспекту Свободи, а відтак його підкаблучники, сховавшись за гучною назвою «художня рада», озвучили наміри Ратушняка: окремі пам’ятники ліквідувати взагалі, і насамперед пам’ятник репресованим, Шевченку, а такі як скульптуру Бокшаю та Ерделі з Альпінарію, пам’ятник Волошину на набережній та інші перенести. Цілком можливо, що з руйнування монументу репресованим якраз і почалося втілення цих грандіозних планів.
По-третє, Ратушняк, який як «здоров» роздає ляпаси і товче пики усім довкола, часом «ненароком» і жінкам, вочевидь не може забути ляпас, який торік, під час відкриття пам’ятника отримав від репресованих.
Ужгород і люди, які настраждалися за наш край, пережили ув’язнення і табори чекали на монумент репресованим ще з часів здобуття незалежності України. Це не просто мистецький твір – свідчення покаяння і визнання подвигу невинно засуджених, зрештою, реабілітація від рідної держави, це можливість бути певними, що звитяги не загубляться в круговерті буднів і їх пам’ятатимуть нащадки. Проте протягом більш ніж півтора десятиліття на пам’ятник не вистачало грошей, влада не поспішала вирішити це питання. Справа пішла, лише коли представники крайової організації Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих звернулися благодійників, які й профінансували зведення монументу.
Проте його відкриття мер Ужгорода вирішив черговий раз використати як трибуну для дискредитації обласної влади. Репресовані, присутні на відкритті пам’ятника, обурилися, а двоє літніх людей просто не витримали і силою зупинили Ратушняка.
Хоча, найімовірніше, причиною руйнування пам’ятника стали одразу усі три (або й ще якісь) причини. Рата досі вважає себе одноосібним господарем міста і думає, що може робити все, що завгодно. До того ж торішня образа від ветеранів таки нестерпно пече його ображене гіпертрофоване самолюбство.
Зі святом ужгородці – коли вам гірко, обраний вами мер отримує моральне задоволення…
Микола Могач
