У цьому кореспондента «Замку» запевнили в Києві керівники Мінприроди
Минулого тижня керівники Міністерства охорони навколишнього природного середовища України зустрілися з лідерами громадських екологічних організацій і журналістами. Говорили, звісно ж, про чи не найголовніше багатство країни – природу. Точніше про те, як його не втратити. Для цього Мінприроди представило основні пріоритети своєї діяльності, які розробляли не лише працівники відомства, а й усі зацікавлені, насамперед представники громадських організацій.
Уряд України ще 2007 року затвердив Концепцію національної екологічної політики до 2020 року, яка має стратегічну і єдину мету – збереження і відновлення наших природних систем. Тому сьогодні ключовими пріоритетами роботи Мінприроди проголошено утвердження в країні екологічної політики на одному рівні з соціальною та економічною, а також виховання екологічної культури в наших співвітчизників.
Як розповів під час зустрічі заступник міністра охорони природи Іван Макаренко, нині у сфері екологічної політики Ук¬раїни уже чимало конкретних результатів. Так, Міністерство налагодило тісну співпрацю з комітетом екологічної політики Верховної Ради України. Нещодавно у парламенті зареєстровано законопроект про тару й упаковку. Він нині дуже актуальний, зважаючи на велику кількість цих відходів, котрі валяються, де лиш не глянь. У разі ухвалення депутатами Закону, ця проблема значно менше допікатиме нашому довкіллю.
Ще один із пріоритетів, над яким активно працюють у Мін¬природи, є запровадження на підприємствах України нових, екологічно безпечних технологій виробництва. Це також покращить і якість самої продукції. Загалом, твердять у Міністерстві охорони природи, екологічні пріоритети мають бути включені до системи національної безпеки країни. Сьогодні це питання готується для обговорення на одному із засідань РНБО.
А для повноцінного утвердження екологічної політики держави, кажуть у Мінприроди, необхідно затвердження Національного плану дій щодо охорони навколишнього середовища не на рівні постанов чи розпоряджень профільного міністерства або Кабміну, як це є тепер, а на рівні Закону. У цьому є своя логіка – рішення перших можуть змінюватися, а то й скасовуватися щоразу після зміни політичної верхівки країни. Якщо ж екологічна стратегія буде затверджена парламентом, вона чітко виконуватиметься незалежно від того, яка сила прийде до влади.
Поділилися лідери громадських організацій на зустрічі з представниками Мінприроди і регіональними проблемами, що стосуються негараздів у захисті природи, людей і довкілля загалом.
Як відомо, сумною візитівкою нашого краю досі залишається премікс, який роками валяється у нас на Берегівщині. Ця проблема була постійно на контролі Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Закарпатській області та його начальника Андрія Погорєлова. Саме з ініціативи наших екологів отруйну речовину найближчим часом таки вивезуть на утилізацію до Німеччини і Швеції. Для цього, як сказав заступник міністра охорони навколишнього природного сере¬довища Іван Макаренко, Україна уже виділила 5,5 млн гривень. Хоча, як твердять деякі представники екоорганізацій, нашій державі таки варто було домагатися того, щоб вартість утилізації оплатила та країна, з якої до нас його привезли.
Серед багатьох порушених на зустрічі питань, поговорили журналісти з екологами і про питну воду. У Закарпатті, на щастя, цього природного багатства вдосталь, але разом із тим маємо і велику проблему, яку зробили собі самі ж: береги річок і невеличких потічків місцями пов¬ністю завалені побутовим сміттям. Відтак усе це «добро» потрапляє у річки.
Як стверджує перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко, відповідати за це повинна безпосереднього місцева влада, адже питання вивезення й утилізації побутового сміття в компетенції саме міських, селищних і сільських рад. Тож, переконана еколог, реальним виходом із проблеми є перш за все виховання у громади екологічної свідомості. Люди мають розуміти, що кидаючи непотріб у річку, вони шкодять не лише природі, а й собі. А голова ради, який не може організувати у своєму селі цивілізоване і регулярне вивезення сміття, просто не гідний своєї посади. І виборці мають це розуміти.
Ситуація ж із малими ріками у деяких інших регіонах України, за словами Тетяни Тимочко, ще гірша. Екологи часто фіксують там інциденти, коли потужні промислові підприємства викидають відходи у водойми без належної фільтрації. Цю проблему, до речі, також мають обговорити на одному із засідань Ради національної безпеки і оборони України. А її реальним вирішенням, вважає начальник управління стратегічного планування та економіки природокористування Мінприроди України Лідія Юхнович, має бути знову ж таки прийняття відповідного Закону. Тільки так ми можемо зберегти чистоту питної води. Цей же Закон має гарантувати й доступ громадськості до інформації про реальний стан забруднення водойм. Сьогодні, на жаль, трапляються випадки, коли місцева влада просто відмовляється надавати таку інформацію на запити екологічних організацій.
Ярослав Гулан,
Київ-Ужгород
