Віктор Ющенко закликав парламентарів навести лад в країні і назвав брутальною неповагою до мільйонів українців багатотисячні пенсії чиновників

Звернення Президента Віктора Ющенка до українського народу, народних депутатів, уряду 31 березня здивувало і навіть вразило багатьох. Звиклі до єлейних промов українських полі­тиків, «зіпсовані» численними «свободами» на українських телеканалах, де державні мужі (і жєни), як правило, звинувачують у всіх гріхах колег і гарантують, що саме вони чи їхні партбоси нарешті створять в Україні рай на Землі, українські громадяни навряд чи чекали від Віктора Ющенка такої сер­йозної та відвертої промови, у якій він без зайвого пафосу підкреслив досягнення останніх 5 років і не промовчав про серйозні проблеми, котрі потрібно вирішувати нації.

«Сьогодні непросто і в Україні, і в світі. Нам потрібна спокійна оцінка ситуації. Нехай мене почує кожен, хто мислить, і кожен, для кого Україна – не пожива і не тимчасове пристанище, – закликав Віктор Андрійович народ. – Я звертаюся сьогодні до всіх: до кожного, хто підтримує мене і хто виступає про­ти, хто не втрачає віри і хто зневірився».

«Україна зробила або впритул підійшла до виняткових рішень, які були неможливі ще 5 років тому, – нагадав Президент. – Це об’єднання енергетичних систем України і Європейського Союзу та найближча перспектива підписання договору про енергетичну співпрацю, це угода про східне партнерство, це завершення роботи над угодою про спільне небо, це початок офіційних переговорів про безвізовий режим Україна – Європейський Союз, це переговорна робота зі створення з ЄС зони вільної торгівлі. Це безпрецедентне наближення до угоди про політичну асоці­ацію Україна – Європейський Союз, яка буде підписана цього року. Кожен згаданий крок –  це вже реальне й досяжне повернення України до європейського світу. Ми зосередилися не на гаслах, а на практичних кроках».

Та, водночас, глава держави за­стерігає від самозаспокоєння. Шлях до покращення життя Віктор Ющенко бачить у  реформах. «Головна причина економічної кризи в Україні – переконаний – не ззовні, а в неспроможності держави впродовж років провести базові необхідні структурні, перш за все  економічні й соціальні реформи», – наголосив В. Ющенко.

Вихід із кризи Президент бачить  насамперед у перегляді нині чинного держбюджету. «Він є серйозною за­грозою для стабільності національних грошей і цін. Нам потрібно максимально скоротити всі непродуктивні витрати й нарешті почати жити за статками».

Наступний крок: пенсійна реформа. «Панове, хіба нормальним є те, що колишній прокурор, який, до речі, продовжує працювати, через суд встановлює собі пенсію у 50 тисяч гривень на місяць? Хіба нормально, що депутати, судді, високопосадовці отримують пен­сії по 15–20 тисяч гривень? Таких прикладів тисячі. Таке становище – це брутальна неповага до мільйонів українських людей. Це – суть соціальної несправедливості. Я вимагаю скасувати всі спеціальні пенсії, увівши єдиний критерій – зарплата і стаж», – заявив Президент народним депутатам.

Далі – відновлення справедливості в соціальному захисті: «Це – найгост­ріший біль наших людей. Соціальна справедливість – це не патерналізм і не зрівнялівка у радянському розумінні. Потрібно навести порядок у пільгах, адже в Україні 19,5 мільйонів пільгови­ків. Це чи не половина населення – такого не витримає жодна держава. Нинішня система пільг є абсолютно несправедливою. Ті, кого ми називаємо заможними, отримують найбільше дотацій від держави на оплату газу, електроенергії – і цього не можна нічим пояснити».

Окрім названих та багатьох інших економічних змін, Україні потрібна й політична реформа. «Кардинальна зміна виборчої системи має стати основою для якісного кадрового оновлення влади як у центрі, так і на місцях. Наявна закрита пропорційна система вичерпала себе, вона зруйнувала ефективність влади й особливо – місцеве самоврядування. За браком належної культури політиків вона скомпрометована в очах мільйонів громадян. Громадянам України має бути повернене право персоніфі­кованого вибору депутатів. Парламент зобов’язаний як єдиний законодавчий орган забезпечити здійснення реформи виборчої системи – перехід до від­критих виборчих списків на парламент­ських виборах та до мажоритарної системи на всіх місцевих виборах».

До того ж Віктор Ющенко виступив за створення двопалатної побудови парламенту. «Показово, що більшість країн європейського континенту, які є унітарними, мають двопалатні парламенти (назву Чехію, Польщу, Францію), – зауважив він. – Державі потрібен парламент європейського зразка – Національні Збори України, що будуть поєднувати в собі і політичне, і територіальне представництво. Верхня палата має обиратися прямими виборами за мажоритарною системою та представляти громади і регіони. Ця палата покликана взяти на себе повноваження стосовно кадрових призначень, які не є урядовими, а також схвалення всіх рі­шень Президента України у сфері оборони і безпеки. Рівне представництво в Сенаті всіх регіонів України (по 3 сенатори від кожної області) буде виступати об’єднувальним чинником».

Всі ці зміни та чимало інших неможливі без оновлення Конституції. Саме тому Віктор Ющенко після свого звернення передав проект оновленого Основного Закону спікеру Верховної Ради та закликав усіх підтримати його програму дій та об’єднатися на спільній економічній платформі.

«Перед зверненням Віктора Ющенка я слухав промову Юлії Тимошенко. Як на мене, їх не можна навіть порівнювати. Хоча електорально Тимошенко нібито набагато популярніша, але за змістом те, що вона говорить, – порожні слова, причому примудряється в одній промові суперечити сама собі. Натомість у Ющенка я бачу глобальну програму на багато років, – прокоментував звернення Президента ужгородський політолог Віктор Пащенко. – Так він говорив, коли йшов на президентські вибори. Потім я чув промову приблизно такого ж глибинного змісту перед укладенням Універсалу національної єдності. Нині ж – утретє. Був найслабший період і для Ющенка, і для «Нашої України» – перед достроковими парламент­ськими виборами 2007 року. Тоді «Наша Україна» впала в популізм і мало чим відрізнялася від БЮТу. Бо в оточенні Ющенка і в партії перемогло крило популістів – Луценка та інших. 31 ж березня ми побачили політика, для якого влада є не метою, а інструментом. Він не боїться йти на рішення, які людям не сподобаються. Він не загравав перед депутатами. Бажання сподобатися в Ющенка було далеко не на першому місці. Тому, якщо підсумувати, я в цій промові побачив навіть не план дій на нинішній день. Це, найімовірніше, програмна промова, яку, можливо, почнуть реалізовувати люди, що прийдуть у владу в майбутньому. Останнє, звісно, залежить від виборців. Якщо люди сприймуть цю реалістичність Ющенка, то його ініціативи почнуть втілювати в життя».

Юрій  Лівак, Ужгород