У 1961 році закарпатці звикали до нових грошей, раділи радянській космонавтиці, приймали «найдорожчого гостя» та... боялися ужгородських прасок.
1961-ий був безсумнівно визначним роком як для СРСР, так і для всього світу. Він водночас став і роком неймовірного наукового прориву – першого польоту людини в космос, і часом, коли ще більше поглибився американсько-радян¬ський конфлікт, котрий згодом ледь не призвів до третьої світової війни, – карибська криза.
Крім того, в СРСР була проведена грошова реформа – 10 карбованців перетворилися на один, а Закарпаття вперше відвідав глава держави – Микита Хрущов. «Замок» продовжує знайомити своїх читачів із поді¬ями минулого, які висвітлювалися на сторінках закарпатської преси.
Долар капут
Із першого січня 1961-го року в країні розпочалася грошова реформа. «Ось який він, новий радянський карбованець!» – задоволено вигукує покупець, розглядаючи блискучу монету. «Зручний, у десять разів зручні¬ший від старого», – зауважує інший. Грошова реформа передбачала заміну всіх старих купюр та монет, окрім найдрібніших номіналом в 1, 2 та 3 копій¬ки. Це відкрило простір для дій авантюристам, які їздили країною й обмінювали старі гроші на дрібні монети. Така нехитра операція автоматично збагачувала їх у десять разів. Ця афера, зокрема, показана у фільмі Георгія Данелія «Міняли».
Цікаво, що предметом особливої гордості держави стало те, що завдяки реформі радянський карбованець став дорожчою валютою, аніж долар США. Чомусь населення завзято переконувало, що цей факт – початок кінця американських грошей. Нині ми знаємо, що з доларом нічого не сталося, на відміну від карбованця. Зате можна сміливо говорити, що в цьому випадку СРСР дійсно догнав, ще й перегнав Америку.
Світ захоплений, світ аплодує!
Але і грошову реформу, і всі інші події року затьмарив політ Юрія Гагаріна в космос. «12 квітня 1961 року в Радянському Союзі виведено на орбіту навколо Землі перший у світі корабель-супутник «Восток» із людиною на борту», – повідомило всім жителям 1/6 земної суші довгоочікувану новину агентство «ТАРС». Преса друкувала відгуки зі всіх світових видань про цю подію. Не могли не поді¬литися враженнями й закарпатці. «Радянська людина в космосі – цю радісну новину принесло нам радіо далеко в гори, де трудяться не покладаючи рук усть-чорнянські лісозаготівельники. На якусь мить затихли електропили, з радісними обличчями члени бригади комуністичної праці вловлювали кожне слово диктора. Мрія людства здійс¬ни¬лася, – подумав кожен із нас», – ділився своїми враженнями з усіма земляками бригадир усть-чорнянських лісорубів Іван Чуса. В екстазі люди вже обговорювали подальші плани з відкриття і навіть «обживання» Всесвіту. «Цей політ назавжди підтвердив перевагу радянських науковців в освоєнні космосу», – безапеляційно заявили радянські ЗМІ. Впродовж усього року місцевих читачів тримали в курсі маршруту Юрія Гагаріна, який після свого польоту «гастролював» ледь не в кожній країні світу.
Привітав Радянський Союз і новоспечений президент США Джон Кеннеді, до обрання якого в СРСР поставилися нібито зі сподіваннями на те, що складні стосунки вдасться налагодити. Надія жила недовго. Вже за короткий час словесні баталії відновилися ще в більш агресивній формі, аніж раніше. Причиною став збройний конфлікт на Кубі, фактично спроба контрреволюції. Логічно, у фінансовій підтримці контрреволюці¬онерів звинуватили США. 15 квітня сталося бомбардування столиці Гавани. Зрозуміло, не могли залишитися осторонь цієї події і жителі Закарпаття. Принаймні в цьому нас переконувала преса. «Мерзенні найманці імперіалістів, як злодії серед темної ночі, напали на волелюбну Кубу. Немає меж нашому обуренню. Колектив педагогів, усі учні гнівом і ганьбою таврують американських імперіалістів, вигодованці яких намагаються знищити революційні завоювання кубинського народу», – кипіла гнівом М. Шелест, учителька ужгородської школи № 2. Кількома днями пізніше, однак, військові Фіделя Кастро повстанців перемогли, тож, знову ж таки, закарпатці, як і всі жителі СРСР, радісно відсвяткували цю подію в далекій та маловідомій країні як свою власну. Пізніше, у травні, Микита Хрущов зустрівся з Джоном Кеннеді у Відні, чому «зраділа громадськість усіх країн світу», сподіваючись на пониження напруги в стосунках двох наддержав.
Хрущов на Закарпатті
Як відомо, Йосип Сталін, який приєднав Закарпаття до України, так ніколи й не відвідав наш край. Тож першим лідером СРСР, що побував у нас, став Микита Хрущов, котрий відві¬дав наш край якраз дорогою до Відня. «Вчора, у сяючий усіма барвами травня день, закарпатські міста і села виглядали особливо красиво. Як у велике свято, прикрасилися державними прапорами і лозунгами будинки, як у велике свято, на вулиці з квітами вийшли всі – від малого до великого. Трудящі Закарпаття зустрічали найдорожчого, найбажанішого гостя, першого секретаря ЦК КПСС товариша Микиту Сергійовича Хрущова», – описували його приїзд. В області генсек зустрічався з простими працівниками (особливу увагу приділяв селянам, задіяним на вирощуванні кукурудзи), підбадьорюючи їх теплими словами та отримуючи у відповідь обіцянки збільшити урожаї. «Микита Сергійович, стоячи у дверях вагона (в Чопі – Авт.), жартує з присутніми тут керівниками республіки. Помітивши Ганну Михайлівну Ладані (двічі герой Соцпраці – Авт.), ще раз звертається до неї: «Так 116 центнерів із гектара буде, товаришко Ладані? – Буде, Микито Сергійовичу! – Добре!» Як і годиться, закарпатці, втішені візитом високого гостя, пообіцяли працювати набагато ефективніше, аніж досі, на примноження рідної батьківщини. Ну, а глава держави поїхав у своїх глобальних справах далі.
Нове життя автошин
На Закарпатті з’явився новий герой соцпраці. Ним став водій автобуса «Газ-595» Павло Саморай, який зумів проїхати 150 тисяч кілометрів на одному комплекті автошин. У власній статті товариш Саморай зауважив, що шин не так уже й багато, тому потрібно до них ставитися дбайливо, і повідомив, що зекономив країні 50 тисяч карбованців, поділився секретами довговіччя шин та закликав колег наслідувати його приклад. Звісно, інші водії заклик підтримали. «Дуже припав нам до серця заклик П. Саморая включитися в соціалістичне змагання за продовження життя автомобільних покришок», – писала група водіїв із Мукачева. Вони поділилися власними досягненнями в цій важливій справі та пообіцяли в майбутньо¬му більше економити.
Словом, економіка повинна бути економною. Це гасло комуністичної епохи всі намагалися втілювати як лише могли.
Як Ратушняк праски продавав
Виявляється, колись в Ужгороді виробляли праски. Однак, зважаючи на історію, яка з ними трапилася, залишається лише порадіти, що нині в обласному центрі їх не виготовляють. Праски ці були жарові, тобто наповнювалися вугіллям. Тому перед використанням журналіст «Закарпатської правди» пропонує попередити пожежну команду, самому оволодіти навичками боротьби з вогнем, запастися медикаментами тощо. Однак виробник, Ужгородський міськ¬пром¬комбінат, вирішив ощасливити своєю продукцією ще й киян.
На київській базі, куди приїхали праски, продавати їх відмовилися, через що до столиці вилетів представник міськпромкомбінату т. Ратушняк і нібито переконував: «Я сам бачу, що це гидота. Вони не варті й шеляга. Але зрозумійте нас. Ми ж премії за них отримали. Давайте без галасу обійдемося. Ми їх тихенько заберемо – і все. Не треба ніяких актів і штрафів». Домовитися не вдалося, і київська база стягнула з ужгородців шість тисяч штрафу за брак. Після чого ті розпочали виробляти електричні праски...
У 1961-му нарешті завершилося підбиття підсумків загальнодержавного перепису населення, який проходив ще двома роками раніше. Отже, на той час на Закарпатті проживало 920,2 тисяч людей: 28,8 % міського населення та 71,2% – сільського. Як і нині, жінок було більше – 52 %. 686,5 закарпатців назвалися українцями, 146,2 тисячі – угорцями. На третьому місці, згідно з переписом, опинилися росіяни – 29,6 тисяч, румун – 18,3 тисячі, словаків – 12,3, євреїв – 12,2. Вищу та незакінчену вищу освіту здобули 14 тисяч краян.
