9 травня - День перемоги – свято, що після розвалу СРСР відзначається у Росії, Україні, Білорусії, Казахстані та низці інших країн колишнього соціалістичного табору. Проте, відомо, що майже кожен п’ятий українець не вважає цей день святковим.
Порталу «Мукачево.нет» вдалося дізнатися чи святкує 9 травня соліст відомого українського гурту Тартак Сашко Положинський:
«Мій рідний дід воював за Червону армію, причому від першого до останнього дня. Він мав дуже важкі поранення, але на щастя, пройшов усю війну і залишився живим. Три його рідні брати воювали за УПА: один загинув, про другого, на жаль, ніякої інформації немає, але швидше за все, що теж помер. Третій був ув’язнений і купу років провів у таборах. І так виходить, що, нібито, одна сім'я, а воювали у різних арміях.
Незважаючи на таких героїчних родичів, я не вважаю 9 травня святом. Але поки існує така країна як Росія, яка нав’язує всім свою волю, це свято, на підконтрольних їй колоніях, будуть продовжувати святкувати.
Та чи можна вважати це святом? На скільки мені відомо, то навіть сам Сталін і весь Радянський Союз кілька років не святкували цей день. І якщо для них, для людей, які безпосередньо брали у цьому участь і перемагали, якийсь час це не було святом, то яке це свято може бути для мене, того, що народився у сімдесят другому році, - після кількох десятків років після того, як війна скінчилась.
Або ж, візьмемо країну Україну. Що вона такого отримала внаслідок перемоги Радянського Союзу над фашистською Німеччиною? Була повністю зруйнована, знищена економіка, були вбиті, покалічені мільйони українців, а сама Україна, як до початку цієї війни була колонією, так нею і залишилася по її закінченню. Ні в якому сенсі Україна не виграла. Це якщо брати в геополітичному відношенні.
Якщо подивитися з іншого боку, то ми сьогодні всі переможці, вже шістдесят п’ять років, як перемогли, а виходимо на вулицю і бачимо, що у нас дороги такі, ніби, на них тільки вчора авіабомби падали. Ми дивимося на будинки, а вони обшарпані, ніби по них щойно стріляли з кулеметів. Я, проїжджаючи через українські села, бачу, що люди так само одягненні і так само змарніло виглядають, як на кадрах кінохроніки присвяченої війні, в якій ми одержали перемогу.
Разом з тим, ми бачимо, хай навіть і по телебаченню, країну, яку ми перемогли: і дороги у них нормальні, і будинки хороші, і люди виглядають якимись щасливішими, ніж наші. Тому виникає питання: що, власне, святкувати? Що це ми за такі переможці, що живемо гірше і почуваємося більш нещасними, ніж ті, кого ми перемогли. Щось тут не правильно.
Тому я вважаю, що 9 травня – це таке саме свято як і День Радянської армії - 23 лютого, і 8 березня, і 1-2 травня. Це все свята для локальних бажаючих посвяткувати».
