У Берегові вшанували Нобелівського лауреата, який мав закарпатське коріння
24 серпня у Берегові відбулися «Фрідманівські читання» – науково-культурологічно-історична акція, яка мала на меті дослідити біографію і творчість видатного економіста, лауреата Нобелівської премії Мілтона Фрідмана.
І хоча сам Мілтон народився 31 липня 1912 року в Брукліні (США), однак, як відомо, його родина має безпосереднє відношення до України. Батьки – угорські євреї Джено (Єне) Саул Фрідман та Сара Етель (Ландау) – із Берегова. Саме звідти вони разом із власними сім’ями емігрували за океан на початку ХХ століття. Ці єврейські родини, вочевидь, відчували, що в Австро-Угорській імперії життя для них стає дедалі нестерпнішим і тому наважилася на такий важкий переїзд. Джено та Сара зустрілися вже у Нью-Йорку. Якби цього не сталося, скоріш за все, їхня четверта дитина і єдиний син Мілтон ніколи б не був відомим науковцем та Нобелівським лауреатом, людиною, вплив ідей якої на світову економіку досі залишається дуже значним. Натомість на батьківщині Фрідманів чекали би дуже важкі випробування. У Європі розгорнулася Перша світова війна, відбувся крах Австро-Угорщини, почалися єврейські погроми, голод і терор. Тобто вижити за цих умов у них шансів практично не було. Тим паче з Берегова у 1944 році вивезли майже всіх представників єврейської громади у табір смерті Аушвіц, з якого повернулося всього декілька сотень людей. Навіть якби він дивом пережив війну і став економістом, то, в кращому випадку, сповідував би постулати марксистсько-ленінської політекономії. Тому можна сказати, що Мілтону дуже пощастило, на відміну від більшості інших його співвітчизників.
Цікаво також і те, що дружина Мілтона – Роза, яка була співавтором багатьох його наукових праць, народилася у селі Старий Чорторийськ на Волині у 1910 році, у дівоцтві мала прізвище Директор. Вона так само потрапила у США перед початком Першої світової війни, куди її вивезла мати, рятуючись від погромів та бідності.
Про родину Фрідманів та їхнє коріння закарпатці знають небагато. Тому, аби виправити цю прогалину, берегівські ентузіасти з громадської організації «Чистий Берег», за підтримки благодійного фонду «Демократичні цінності» та Центру українсько-угорського регіонального розвитку вирішили провести власну експедицію-розвідку, яка зацікавила багатьох людей. Таким чином вдалося сформувати навіть піший туристичний маршрут «Стежками батьків Мілтона Фрідмана», а також провести неформальну конференцію на тему «Ідеї та прогнози Фрідмана щодо перспектив світової економіки, Євроінтеграції та соціально-економічного розвитку Закарпаття».
«Хоча сам лауреат Нобелівської премії ніколи не був на Закарпатті, однак нам було цікаво дізнатися, у якій атмосфері народилися і жили його батьки, – каже один з організаторів експедиції, викладач філософії столичного університету Дмитро Кобринський. – Вивчаючи біографію Мілтона Фрідмана, ми вирішили насамперед зануритись у життя Берегова-Берегсасу початку минулого століття. А воно безпосередньо пов’язане з єврейською громадою, яка формувала тогочасне обличчя міста».
Насамперед учасники заходу відвідали музей Берегівщини, де з розповіді директора цього закладу Івана Шепи дізналися про соціально-економічне життя краю, історію єврейської громади міста, долі емігрантів та практично тотальне винищення мешканців-євреїв у 1944 році.
У музеї є окремий розділ, присвячений жертвам Голокосту. Із трьох тисяч прізвищ, закатованих нацистами, Фрідмани також зустрічаються досить часто. Серед експонатів, зокрема, зберігається армійська фляга Давида Фрідмана, яку він мав із собою у таборі смерті Аушвіц та кишеньковий молитовник Адель Фрідман. Але, на жаль, не вдалося з’ясувати, чи були ці люди родичами Мілтона Фрідмана.
Наступним місцем відвідування обрали будинок, який, за припущеннями краєзнавців, міг належати родині Фрідманів. Ця будівля з баштою і флюгером є типовою саме для Берегова, знаходиться на вулиці Шевченка. Тут нині розташований офіс районного Товариства Червоного Хреста. Оксана Маргітич, голова цієї установи, зокрема, розповіла: «У 2001 році, коли Закарпаття спіткав великий паводок, ми отримали цей будинок у якості благодійної допомоги від Угорського Червоного Хреста. Але попередній власник розповідав, що до війни тут мешкала єврейська родина, яка емігрувала в Америку, а один із їхніх синів став відомим економістом, працював в адміністрації президента Сполучених Штатів. Однак офіційних документів щодо перших власників, на жаль, не залишилося...» Внутрішнє оздоблення кімнат залишилося практично автентичним – збереглися старовинні плафони, каміни, вікна та двері. А ще вдалося довідатися, що по території, на якій нині розташований цей будинок, колись проходив торговий шлях, що з’єднував Європу (Угорщину) зі сходом (Україною). Що теж здалося доволі символічним…
За припущеннями краєзнавців, пов’язана з історією родини Фрідманів і будівля районної друкарні (архітектурно входить у комплекс ресторану «Золота пава»). Щодо власника мукачівської друкарні, то ним був чоловік на прізвище Грінштейн, можливо, навіть дядько батька Мілтона Фрідмана. Саме у нього вчився своєму ремеслу Бейла Югас, перший директор Берегівської друкарні.
Також учасники міжнародної експедиції, до якої входили науковці-дослідники з Єревана, Архангельська, Одеси, Петрозаводська, Дніпропетровська та Нью-Йорка, відвідали місця, пов’язані з єврейською громадою Берегова, такі як колишня синагога (з кінця 1960-их – Будинок культури), ритуальна іудейська баня-міква (нині відреставрована будівля «Приватбанку»). Вдалося домовитися про відвідування єдиної діючої малої синагоги (1923 року побудови), яка зазвичай відкривається лише по суботах. Ймовірно, родина Фрідманів відвідувала це місце. І тут усе збереглося так, як було ще у довоєнні часи: залізна шафа для зберігання Тори, старовинні дерев’яні місця для сидіння з шафками, які замикаються на ключ. Цікаво, що згідно з ортодоксальними звичаями, жінки мали окреме приміщення, розташоване зверху (у вигляді закритого балкона). Однак нині євреїв, які відвідують цю синагогу, залишилося всього 15 чоловік. Перед входом встановлена мармурова стела на пам’ять про 7000 єврейських родин, які загинули під час знищення нацистами у 1944 році (більшість із них відправили у концтабір Аушвіц на території Польщі).
У Берегівському туристично-інформаційному центрі переглянули документальну стрічку «Зникаючі тіні», яку відзняв у 1989 році уродженець Берегова Хуго Грін, рабин Лондона. У фільмі докладно розповідається про життя єврейської громади міста початку ХХ століття.
Під час конференції також обговорювалися ідеї та прогнози Мілтона Фрідмана щодо перспектив світової економіки та Європейської інтеграції. Відбувся веб-міст із московським науковцем Віктором Фрідманом, автором книги «Соціалістичні штати Америки». Однофамілець видатного економіста подав короткий аналіз еволюції соціально-політичного та інтелектуального життя сучасних Сполучених Штатів, зазначивши, що нині відбуваються досить негативні тенденції – зокрема, стрімко зменшуються реальні права та свободи громадян у всьому світі.
Мілтон Фрідман пішов із життя у 94-літньому віці 16 листопада 2006-го року. Тоді майже всі ЗМІ були переповнені спогадами про найвидатнішого економіста минулого століття і визнаннями його значної ролі у розвитку світової економіки. «Лауреатів Нобелівської премії з економіки багато, – відмічав колишній глава Федеральної резервної системи США Алан Грінспен, – але мало хто з них став такою ж легендарною фігурою, як Мілтон Фрідман».
Адже у 1950 році його було призначено консультантом уряду Сполучених Штатів з реалізації плану Маршалла, що передбачав відновлення зруйнованої війною економіки країн Західної Європи. Фрідман виступав за максимально швидкий рух до ринкової економіки, ліберальної демократії, особистої свободи громадян. У своїй праці «Капіталізм і свобода» (1962) він обґрунтував необхідність скоротити до мінімуму втручання держави в ринкову економіку. Він сформулював свої знамениті «14 пунктів», які зазначають, чого не слід робити уряду США для подальшого успішного розвитку. Зокрема, науковець виступав проти втручання влади в економічне життя країни, так би мовити, у ручному режимі. Тому й не дивно, що Фрідмана можна вважати головною персоною радикальних змін у світовій економіці. У 1976 році він отримав Нобелівську премію з економіки, а в 2002-му на його честь президент США Джордж Буш влаштував урочистий прийом у Білому домі.
Його кохана дружина, соратниця і співавтор, 99-річна Сара Фрідман померла 18 серпня 2009 року. З чоловіком вони прожили разом 68 літ. Про їх щасливий шлюб, можливо, колись знімуть фільм. Цікаво було б і прочитати книгу спільних мемуарів «Двоє щасливих людей» (Two Lucky People: Memoirs), яка побачила світ у 1998 році. Свій прах вона заповіла розвіяти над океаном.
І якщо щодо економічних поглядів та ідей Мілтона Фрідмана досі точаться суперечливі дискусії, однак для нас він цікавий, насамперед, своїм закарпатським походженням. Учасники дослідницької експедиції вирішили і надалі досліджувати біографію та творчу спадщину великого економіста минулої епохи. У планах – зв’язатися з дітьми Фрідманів (донькою Джот, юристом та сином Девідом, професором економіки Чиказького університету), аби запросити їх на батьківщину їхніх предків. А також ініціювати встановлення пам’ятної дошки Мілтону Фрідману в Берегові як єдиному лауреату Нобелівської премії із закарпатським корінням.
