Подробиці про аварію за участі міліцейського чиновника, у якій загинув студент.
Аварія за участі міліцейського начальника, внаслідок якої загинув 21-річний студент, найбільш обговорювана тема на Закарпатті за останні півтора тижня. Резонанс від неї не применшили навіть Великодні свята.
ДТП сталася минулої середи (20 квітня) біля с. Нижній Коропець, що за шість кілометрів від Мукачева. Службовий «Фольксваген-Пассат» начальника Берегівського райвідділу міліції, депутата обласної ради від «Єдиного центру», екс-начальника обласного управління ДАІ Олександра Яцканича зіткнувся з «Нивою-Шевроле» під керуванням 21-річного Миколи Товтина. Того ж дня Департамент громадських зв’язків МВС оприлюднив інформацію під красномовним заголовком: «У ДТП на Закарпатті постраждав начальник Берегівського райвідділу міліції», в якій повідомлялося, що «... раптово з невідомих причин автомобіль «Нива-Шевроле» виїхав на зустрічну смугу. Внаслідок цього сталося зіткнення даного автомобіля зі службовим авто «Фольксваген-Пассат». Остаточні причини аварії офіційно поки що не встановлені, однак на сьогодні вже зрозуміло, що винуватцем у ній роблять загиблого студента. Хоча обставини ДТП (у тому числі численні фотознімки) викликають щодо вини Миколи Товтина великі сумніви…
Вітрини берегівського ресторану «Кока» (сім’я загиблого крім цього закладу володіє також відомим на Закарпатті фермерським господарством «Ковач») обклеєні фотокартками Миколи з проханням відгукнутися свідків аварії. Таких оголошень по району розклеєно понад дві тисячі. Батьки хлопця одягнені в чорний одяг, їхні голоси приглушені горем.
— 13 квітня, за тиждень до смерті, Миколі виповнився 21 рік, — розповідає мама хлопця Оксана Миколаївна. — Минулої неділі в Берегово мали з’їхатися його друзі з усієї України — Києва, Запоріжжя, Луганська… Святкування планували провести в цьому ресторані, який названо на честь сина. Коли він був маленьким, то казав, що його звати «Кока» замість «Коля»… Дивіться, скільки в Миколи нагород, дипломів, відзнак. Він дворазовий чемпіон області з легкої атлетики, серйозно займався гірськолижним спуском, кінним спортом, ніколи не курив, не випивав. Ось на фото 9-річна дівчинка, котру Микола разом із працівниками МНС врятував, коли йому було всього 13. Дитина заблукала на Драгобраті, а він бачив, куди приблизно вона пішла. Ми потім дружили сім’ями… Син завжди гарно вчився, вступив на юридичний факультет Національного університету біоресурсів та природокористування України — на державне замовлення. Закінчував 4-й курс, залишалося пройти практику й скласти державний іспит. Цю «Ниву-Шевроле» Микола активно водив кілька останніх років. Їздив на ній до Києва, в гори. І жодного разу не стукнув, не подряпав, дуже акуратний був. Крім любительських прав, мав також професійне посвідчення водія категорії «С»…
Події того злощасного дня ми відновили майже похвилиннно. Вранці Микола поснідав і відвіз молодшого брата до школи. Був там о 8.30. І зразу поїхав до Мукачева (20 км від Берегова), де проходив практику. О 8.34, на виїзді з Берегова перед переїздом, де в годину пік потік машин завжди пригальмовує й зупиняється, подзвонив своїй нареченій у Київ. Вони мали обручитися в червні. Сказав дівчині, що в нього все гаразд, і пообіцяв подзвонити з Мукачева… Аварія сталася приблизно о 8.50, тому що перший виклик на станцію швидкої допомоги був о 8.54. Знайомі, що проїжджали там через кілька хвилин, побачили нашу розбиту машину й подзвонили свекрові. А той зразу нам. Свекор — літня людина, тому знайомі не сказали, що Микола загинув, хоча, напевно, бачили це. Тому, коли ми їхали туди, ще нічого не знали. Прибули на місце о 9.35 — розбита «Нива» в кюветі, син лежить поруч на траві… У машині ще грала музика й безперестанку дзвонив телефон. Це була наречена Миколи. Я сама відповіла й сказала, що сталося… Ні начальника міліції, ні водія там уже не було. Люди потім розповіли, що буквально через кілька хвилин після зіткнення там проїжджали головний лікар і начмед нашої райлікарні. Вони зупинилися, забрали начальника райвідділу Яцканича й відвезли в лікарню до Мукачева (водія трохи пізніше забрала «швидка»). А до мого сина, що лежав у кюветі, навіть не підійшли. Там треба йти через воду, можна було промочити ноги… Я дві з половиною години пробула в тому кюветі біля сина, поки за ним не приїхала машина з лікарні. Кричала так, що пташки, напевно, ще довго не селитимуться на тих деревах. Душу свою там залишила…
У машині залишився фотоапарат Миколи, ним батьки й зробили фото з місця аварії. У «Ниви» повністю розбита задня частина, основна сила удару була справа. У міліцейського «Фольксвагена» понівечений перед, причому більше також права частина. Судячи з серйозних ушкоджень, у «Фольксвагена» була дуже велика швидкість, гальмівний шлях узагалі відсутній. Натомість Микола останні секунди життя з усієї сили натискав на гальма, гальмівний шлях «Ниви» становить близько двадцяти метрів. Внаслідок удару «Ниву» жбурнуло на протилежний бік дороги в кювет, водій вилетів на траву через бокове скло. Перед у машини повністю цілий, пошкоджене лише лобове скло. Хлопець, вилітаючи з машини, зачепив його ногами — на внутрішній поверхні скла залишилися сліди вакси з туфель. Травми, які Микола отримав внаслідок аварії, виявилися несумісними з життям... «Фольксваген» від зіткнення відлетів на протилежне від свого руху узбіччя й зупинився перпендикулярно до проїжджої частини.
Після перегляду фото виникає стійке враження, що машини їхали в попутному напрямку, однак насправді «Нива» та «Фольксваген» рухалися назустріч. Як за таких умов сталося зіткнення «передок у зад», найкраще могли би розповісти фігуранти ДТП, що вижили — Олександр Яцканич та водій Юрій Софілканич. Однак вони рідним Миколи нічого не кажуть.
— Обидва міліціонери перебувають у мукачівській лікарні, — продовжує мама Миколи. — У водія зламані ноги, в начальника райвідділу вибита ключиця, струс мозку та перелом кількох ребер. Моя мама змогла пробитися через міліцейську охорону в палату Яцканича, але розмови не вийшло. «Що ви хочете? — спитав він. — Машина розбита? Та я вам три машини перед воротами поставлю!» «Мені нічого не треба, внука вже не повернути, — відповіла мама. — Скажіть тільки правду, що сталося?» «Я нічого не буду говорити! Я не винен — не я був за кермом! Ідіть звідси!» — була відповідь… На похорони Миколи прийшло дуже багато людей, довелося перекривати вулицю. А від міліції не було ні вінка, ні квітів, ні співчуття. Мені нічого від них не треба. Просто будьте хоч трохи людьми — поставтеся зі співчуттям до горя інших, скажіть правду, що сталося. Бо материнські сльози дуже важкі, найважчі за будь-який камінь…
Батькам Миколи вдалося знайти кількох людей, що були в момент ДТП поблизу і навіть бачили зіткнення здалеку.
— Троє хлопців на сьомій моделі «Жигулів» їхали до Мукачева, — розповідає батько Миколи Володимир Йосипович. — Вони рухалися за «Нивою», але не безпосередньо, між ними була ще біла «Ауді». Чули грюкіт від зіткнення, бачили розлітання уламків, але чому і як саме машини зіткнулися — не побачили. Після аварії «сімка» так само, як і «Ауді», зупинилася. Хтось побіг до «Фольксвагена», хтось до «Ниви». Син ще дихав, але був уже не при собі, фактично помирав. Водій Яцканича перебував у стані шоку, щось бурмотів, згадував якусь БМВ… Подивіться на фото — ось чітко видно гальмівний шлях «Ниви», а від «Фольксвагена» нічого немає… Сина в момент аварії нічого не відволікало — він не розмовляв по мобільнику (останню розмову зафіксовано о 8.34, коли він говорив із нареченою, далі — одні вхідні дзвінки без відповіді), не мав серцевого нападу чи чогось іншого — це встановив розтин. Колеса в машині не заклинило, коли її підняли з кювету, вони вільно оберталися… Я говорив зі слідчим прокуратури, що веде цю справу, але він поки що не бачить чітких причин аварії. Хоча з фото напрошується лише одне логічне пояснення. В нашому районі всі знають, який начальник райвідділу лихач, це ні для кого не секрет. Видно, того дня він особливо поспішав, бо запізнювався на роботу. Швидше за все, «Фольксваген» на величезній швидкості обганяв когось по зустрічній смузі й вискочив назустріч Миколі. Син, побачивши, що прямо на нього летить машина, різко загальмував, він ніколи не робив би цього на вільній дорозі. «Ниву» понесло юзом на зустрічну смугу й розвернуло перпендикулярно — це чітко видно з гальмівного шляху. Позаду Миколи їхала «Ауді», щоб уникнути лобового зіткнення з нею, водій «Фольксвагена» звернув із зустрічної смуги на свою і правим передком врізався в праву задню частину «Ниви». Зіткнення сталося на зустрічній для Миколи смузі, однак ближче до центра проїжджої частини. Якби «Фольксваген» летів своєю смугою, він ударив би «Ниву» лівим переднім боком у передню праву бокову частину. Гальмівного шляху в «Фольксвагена» немає зовсім, видно, водій надіявся встигнути завершити обгін… Ми шукаємо людей, що були в «Ауді», але поки що безрезультатно…
Розслідуванням обставин аварії займається прокуратура Мукачівського району.
— За фактом ДТП порушено кримінальну справу, — розповів журналістові прокурор Мукачівського району Роман П’ятка. — Проводяться всі необхідні слідчі дії, за якими згодом буде прийняте процесуальне рішення. Причини аварії та її винуватців мають встановити експертизи. Оскільки подія резонансна, експертизи проводитимуть львівські або київські фахівці. Обидва міліціонери залишаються в лікарні, офіційних медичних висновків щодо їхніх ушкоджень поки що немає, тому можу сказати, що вони дістали травми різного ступеня тяжкості.
— За попередніми даними — із показів фігурантів ДТП — хто винуватець аварії?
— На цій стадії ми не можемо говорити про винуватців, вину буде встановлено в ході розслідування…
У справі про ДТП є ще один цікавий нюанс. Водій О. Яцканича Ю. Софілканич працює зі своїм шефом багато років незалежно від того, яку посаду той займає. Як стало відомо з достовірних джерел, останній час він не числиться у штаті органів внутрішніх справ, а значить, не має права сідати за кермо службового автомобіля. Коли журналіст спробував з’ясувати це у прокурора, той відповів: «У нас є копія наказу про зарахування водія у штат». А на запитання, коли його зарахували у штат і чи не зроблено це заднім числом, відповів: «Будуть витребувані всі документи, відповідь можна буде дати лише після їх вивчення».
Неодноразові спроби автора матеріалу зв’язатися з самим О. Яцканичем закінчилися нічим. Виклик на мобільний телефон керівника берегівської міліції йде, але трубку ніхто не піднімає.
