«Зірки» Лорак, Білик і Лобода блякнуть перед нашою «зорею» Юстиною Дідик
«Свого часу її слухав і Папа Римський Іван Павло ІІ», – акцентувала симпатична ведуча Уляна Павлюк десь у середині концерту, розповідаючи біографію лауреатки крайової премії ім. братів Шерегіїв, співачки Юстини Дідик. Якби я цей факт почув на початку концерту, то обов’язково іронічно б усміхнувся. А інакше я переконаний, що Папі тоді її виступ сподобався. Сто-двісті відсотків!
Що ж тоді казати про «задрипаний» Ужгород?! Арії, романси, серенади з опер світознаних композиторів Дж. Пучіні, П. Масканьї, Д. Росіні, Ж. Векерлена, С. Гулака-Артемовського, М. Вериківського, а також словацькі й закарпатські народні пісні, так легко й зворушливо виконувалися Юстиною Дідик (концертмейстер – Галина Буланова), що буквально чарували глядачів. Європейський рівень! Діапазон репертуару справді всіх дивував, і зал ужгородської філармонії ледь не після кожного твору вибухав аплодисментами й вічним «Браво!» До того ж чарівну блондинку засипали квітами. Якщо відверто, я завжди бачив співачку в контексті різних заходів, але це потужне сопрано, цей продуманий до дрібниць сольник під назвою «Душа – се конвалія ніжна», їй-Богу, закарбується в пам’яті. Усе було неймовірно розкішно, зі смаком, мило, з почуттям міри й мірою чуття.
Співачку чудово доповнювали й студентка музучилища Ілона Токар, гітаристи Ігор Літвінов та Олександр Ізмалков, Дмитро Фреш, вокальний квартет Заслуженого закарпатського академічного народного хору в складі О. Зюбрицької, О. Карпенко, В. Тимко та А. Гуляш, соліст Шандор Шрайне. До речі, вкотре усвідомлюєш, що всілякі Ані Лорак, Ірина Білик, Світлана Лобода та ін. (я, шановні, прекрасно розумію, що ці «зірки» з іншої опери, але, Господи, скільки там, перепрошую, понтів!) мали б блякнути, червоніти за свій голос перед «зорею» Юстиною Дідик. Але ж аксіома – що життя набагато примхливіше й складніше. Також до слова буде: звання – це часто формальність (щоправда, така, що змушує багатьох посередніх артистів працювати ліктями), утім, кому присуджувати «народну», як не дивовижній жінці, викладачці музучилища ім. Д. Задора?! Взяти б це на замітку чільнику крайової культури Юрію Глебі, який подарував співачці сувенірного червоного папугу й зарамовану композицію з трьох едельвейсів. Адже після таких концертів люди ідуть додому окриленими, з думкою, що недаремно прожили день.
Михайло МЕЙСАРОШ
