Якось довелося побачити у знайомих напрочуд неординарну і цікаву картину. Замість звичайного малюнку у рамці висіли глиняні чоловічки, які трималися на переплетених мотузочках, ніби у галактичному просторі. Мені пояснили, що це сузір’я Близнюків. А композиція була подарована хазяїну на день народження, котрий за гороскопом Близнюк. Цей незвичайний витвір пробудив бажання дізнатися, хто ж ця невідома майстриня…

СОРОМ’ЯЗЛИВА ДИЗАЙНЕРКА

Відшукати дизайнерку було неважко. У мистецькому колі її добре знають,

але для непосвячених вона так і залишається за лаштунками. Виявилося,

Ірина Лєбедєва працює у НВК «Веселка», вчить школярів молодших класів

урокам «Кераміки і ліплення». Перше, що впадає у вічі в приміщенні —

величезна кількість яскравих керамічних іграшок та гончарних

композицій. Глиняні витвори скрізь: по стінах, дверях, шафах. Точну їх

кількість ніхто не знає, оскільки в класі щодня з’являються нові дитячі

вироби. Придивившись пильніше, помічаємо, що у приміщенні навіть

зроблений своєрідний ремонт. Не дочекавшись побілки, Ірина сама розмалювала стіни.

Сказати, що гарно і своєрідно замало – треба прийти і подивитись самому.

Майстриня виявилася дуже сором’язливою і зовсім не амбіційною особою.

Коли ми спитали, чи відомі її роботи тут або за кордоном, вона, звівши

плечима, відповіла: «Ні, я навіть ніколи не замислювалась про славу. В мене і часу не було. Робота, дім, робота».

Ірина родом із Одеси. Каже, що схильність до творчої роботи з’явилася у

неї вже у два рочки, коли вона вперше намалювала кішку. Тоді рідні

зрозуміли, що маленька Іринка піде по життю творчим шляхом. Дівчина

навчалася на факультеті художньої кераміки і закінчила училище з

червоним дипломом. Якийсь час працювала в дитячому центрі дозвілля Падіюн. Потім у школі «Радість». А зараз

тут. Крім основної роботи ще навчається на четвертому курсі

Закарпатського художнього інституту.

У школі працює Ірина вже п’ять років. Каже, що ця робота їй до душі,

проте як і всюди є свої труднощі. У школярів є обов’язкові дисципліни і

додаткові за бажанням. Якщо інші додаткові заняття відвідують далеко не

всі, то на уроках у Ірини збирається клас у повному складі – 24

маленьких дизайнерів із ліплення. За її словами, на сьогодні в арсеналі

молодших і старших майстрів від 6 до 10 років – численні призи і

нагороди. Так, наприклад на фестивалі «Срібний дзвін» дві учениці Ірини

вибороли призові місця, вже не кажучи про міжміські конкурси.

ПРОСТИЙ РЕЦЕПТ ІДЕЇ

– Наштовхнути дитину на певну тему – це дуже важливо, – впевнена

вчителька. Дістаючи з полиць одну за одною дитячі роботи, вона

переконує нас, що вміння самому визначити і порівнювати добре і зле,

темне й світле, велике та крихітне – все це, власне і є розвиток дитини. «Хоча спочатку, коли дітки тільки

ознайомлюються з цією дійсно нелегкою, але цікавою роботою, доводиться

вчити елементарних вправ та рухів, – розповідає майстриня. – Та коли у

них щось починає виходити – це справжнє досягнення. А кожна готова

робота – це вже власна перемога».

На питання, що наштовхнуло Ірину н а створення оригінального стилю з

мотузочками, які до речі, видно скрізь по класу, майстриня відповіла,

що брак коштів. Але ця дивна відповідь мала своє цілком умотивоване

минуле. Насправді, коли Ірина ще працювала з дітьми в Падіюні, їй

довелося готувати дитячі роботи на виставку. А коштів для пристойного

оформлення у закладу не було. Тому Ірина нічого кращого не придумала,

як скріпити глиняні витвори простими мотузками. Вийшла на диво

оригінальна композиція. Ось так просто і народилася ідея.

Вчителька каже, що кераміка – унікальне мистецтво, що поєднує і

ліплення, і художній розпис, і живопис. Пластика – це мислення. Діти

здатні виконувати найскладніші завдання, ліпити і розмальовувати

метеликів, чоловічків, різних казкових персонажів, аби тільки часу було

достатньо. «Саме такі заняття виховують у дітей естетичний смак і

абстрактне мислення. Але перш за все доброту, тому, що вони вірять у

своїх глиняних героїв казок» – впевнена Ірина Лєбєдєва.