ТОП-10 найпопулярніших книг Закарпаття

196
21

Дивлюся в книгу, а бачу... або чому закарпатці так мало читають?

«Господь вберігає своїх улюбленців від непотрібного читання» (Ш.Бодлер)

«Forbes» визначає найпродаваніших літераторів світу, «БІ-БІ-СІ» кращі книжки, соціологи щороку озвучують негативну статистику щодо читання і зацікавлення книгою, місцеві теле-радіо ЗМІ проводять свої опитування. Тож, і Мукачево.net вирішив, що просто не має права не дослідити цю тему в області. 
 
Після візиту до найбільших книгарень Ужгорода та Мукачева ми склали свій рейтинг найпопулярніших та найпродаваніших книг на Закарпатті.  
 
Як не дивно, але першу сходинку найпродаванішої у місцевих книгарнях літератури займає саме лікувальна, типу «Вилікуй себе сам», «Лікування шлунку в домашніх умовах» або «Як позбутися безсоння». 
 
Кількість авторів подібних книжок просто вражає. Втім, є й такі, що видають цілі серії. Скажімо, закарпатці одразу ж розкуповують Валерія Синельникова («Возлюби болезнь свою», «Исцеляющие мысли», «Прививка от стресса») та Вадима Зеланда («Трансерфинг реальности»). У цих книжках шлунки не лікують та все ж Мукачево.net вирішив зарахувати їх саме до лікувальної літератури, поза як, тут порадять як зцілити тіло, змінюючи світосприйняття та ставлення до себе. 
 
Полікувавшись, закарпатці беруться за світові бестселери. Кілька років поспіль не втрачають популярності той самий Ден Браун ("Код да Вінчі", "Янголи і демони", "Цифрова фортеця", "Втраченный символ") та Пауло Коельо («П'ята гора», «Книга Воїна Світла», «Вероніка вирішує померти», «Одинадцять хвилин», «Брида», «Валькірії», «Мактуб»), постійно підтримуючи читача новими роботами. Серед фаворитів і польський письменник Януш Вишневский («Одиночество в сети», «Любовница», «Повторение судьбы», «Зачем нужны мужчины»), який якщо вже зачепив жіночу душу бодай одним романом, то надовго. Б’є всі рекорди роман «Сутінки» від американки Стефані Маєр. Щоправда, бестселери можуть дозволити собі далеко не усі закарпатці. Подекуди, ціна за книжку перевищує 200 гривень.   
 
На третій сходинці «продаваності» – сучасна українська література. Ліна Костенко («Записки самашедшого»), Люко Дашвар («РАЙ.Центр»), Марія Матіос («Солодка Даруся»), Ірен Роздобудько («Ґудзик»), Василь Шкляр («Чорний ворон»), Оксана Забужко («Музей покинутих секретів»), «Декамерон 10 українських прозаїків останніх десяти років», упорядником якої є Сергій Жадан.  У той самий час, досить «слабенько» купують у нас Іздрика, Ільченка, Кокотюху, Андруховича та інших. 
 
Власне, лідером усього рейтингу можна назвати мукачівця Мирослава Дочинця («Лис у винограднику», «Многії літа. Благії літа»). Втім, проблема у тім, що не у всіх книгарнях можна придбати його книжки. Та й це не заважає йому бути найпопулярнішим закарпатським письменником. Продавці книгарень кажуть, що, окрім нього нікого з наших майже й не питають.  
 
На п’ятій позиції – детективи, жіночі романи, себто дорожнє чтиво. Серед найпродаваніших Дар’я Донцова, Поліна Дашкова, Анна Малишева, Тетяна Устинова та багато інших письменників того самого штибу. 
 
Наступні за продажами Стівен Кінг («Острів дума», «Блокада», «Темна вежа»), який, до речі, входить до п’ятірки найпродаваніших літераторів світу, та Даніела Стіл («Диво», «Старі листи», «Весілля». Сумарний наклад її книжок на сьогодні перевищує 125 млн примірників. 23 новели було екранізовано. 
 
На сьомій сходинці «продаваності» – дитяча література. Класична – найбільше: "Аліса в країні Див" Льюїса Керролла та "Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері, купуються традиційно добре. Беззаперечним лідером, як не дивно і на Закарпатті у тому числі, є фентезі повісті про Гаррі Поттера від Джоан Роулінг. Також, великою популярністю серед мукачівців користується і дитячий письменник Всеволод Нестайко («Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків», «Вітька Магеллан», «Чарівні окуляри»). 
 
Розкуповують на Закарпатті і краєзнавчу літературу – переважно туристи. Втім, великим недоліком є те, що вона переважно україномовна. Відтак, ні європейці, ні навіть сусіди-росіяни второпати нічого не можуть. Хіба що, можуть помилуватися світлинами та придбати на згадку разом з магнітиком.
 
Закарпаття славиться своєю неймовірною кухнею. Тому, і книги під назвою «Закарпатська кухня» розходяться «на ура», не зважаючи на доволі високі ціни. 
 
І на останній сходинці продаваності спочиває класична література. Її закарпатці майже не купують. Принаймні, у місцевих книгарнях. Втім, беззаперечним лідером продаж є «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова. 
 
Поза тим, слід враховувати, що багато закарпатців літературою запасаються за межами області. До того ж, питання і у самих книгарнях, які переважно працюють з вузьким колом видавництв-постачальників і не завжди можуть задовольнити бажань покупця.
 
Загалом, читання важко назвати найулюбленішої справою жителів Мукачева та Ужгорода. Різні книгарні кажуть про різну кількість проданих за день книг. Подекуди, це 2-3. Як наслідок, 20-30 на місяць. В інших ситуація дещо краща – 100 книг за один робочий день і близько 1 000 – 1 500 на місяць. Але ж і ці показники не завжди однакові. Скажімо, кінець осені та весну, продавці книг називають «мертвим» або «тухлим» сезоном.   
 
Не можна не брати до уваги і того, що ціна книги часом «непідйомна». Окрім того, багато молоді обирає для себе альтернативу – читання в електронному варіанті, від якого навідріз відхрещуються цінителі «живої» книги. Поза тим, для того, аби хоч якось «заманити» людей до книгарні, скажімо, у Мукачеві діють акції, коли той чи інший твір можна придбати від 6 до 20 гривень. Тоді, кожен може дозволити собі не одну, а одразу 5-6 книг. Втім, переважно на таких полицях низькоякісні романи та дорожнє чтиво.

Коментарі

Д
Дмитрий

Андрей, я не говорил об упадке культуры вообще, хотя и это тоже наблюдается. И "как было хорошо" тоже не говорил. Речь шла о значительном снижении культурного уровня населения за "отчётный период". Но в целом мы позиции выяснили, у Вас она одна, у меня другая. Насчёт моих личных наблюдений и можно ли их применять в дискуссии - скажите, а что тогда вообще можно применять? Может мне цитату Л.И.Брежнева на ХХV съезде партии о том, что "неуклонно растёт" привести Вам в доказательство? :) Официоз советский врал, т.к. преувеличивал свои достижения, украинский врёт, потому что хочет их преуменьшить, наши с Вами личные наблюдения тоже "не катят", историки врут, т.к. получают зарплату и не хотят её лишиться, газеты врут, т.к. работают на собственника и придерживаются его позиции, в общем нам спорить не о чем - всё враньё. Будем писать кулинарные рецепты :)

А
Андрей

2 Дмитрий: Правда, нет ни сил ни времени что-то доказывать, хотя дискуссия была бы интересной. Если коротко о том из-за чего она не будет плодотворной - принципиальные отличия в оценке "стартовых" условий: вы твердите об упадке основываясь на сравнении современного положения дел с неким "как было всё хорошо 20 лет назад" - прям все с томиками Ахматовой под мышкой ходили, при этом сами признаёте, что это результат ваших личных наблюдений - что не есть, согласитесь, сколько-нибудь "медицинским фактом". Я же утверждаю, что "упадка" как такового нет, в силу отсутствия вот этого вашего "расцвета культуры" 20 лет назад. Т.е. ситуация практически не изменилась ОТ ТОГДАШНЕЙ. А бюзжать "маладьож нончэ нэ та" уже лет 2000 как - плагиат :)

Д
Дмитрий

Андрей, "имеющий глаза да увидит". Я считаю, что в последние 20 лет культурный уровень населения значительно упал, а особенно он низок среди тех, кто родился на рубеже 90-х и позже. Естественно, неправильным было бы обобщать и говорить, что "все они" или "все мы", конечно, кто хочет и сейчас читает и т.д., кто не хотел - тот и тогда не читал. Конечно, всё зависит от человека, от семьи, от воспитания. Но в целом тенденция, на мой взгляд, вполне очевидна. Она заключается в значительном увеличении числа лиц (к общему числу населения), для которых слова "культура, наука, искусство, литература" ничего не значат. Я могу привести десятки примеров из личного опыта, но просто тут и по количеству знаков ограничение и честно говоря со временем не очень. Мифология тут не при чём, мифы - это легенды, передающиеся устно из поколение в поколение :) Я говорю о том, что мог воспринимать лично. Воля Ваша придерживаться другой точки зрения, заявляя "да нет, всё Ок".

А
Андрей

2 Бісьмак Росана: про шо й мова, не розумію цих стенань "мало читають, прор..лі всє палімєри" і повторювання агітпроповської мантри про "самую чітающую націю". Хто не хоче - не буде, хай йому хоч на голові вибудують книжкову крамницю. Хто не хоче - буде читати Муракамі і Вішнєвського - ну шо вже поробиш.

БР
Бісьмак Росана

2Андрей та Дмитрий: Звісно, матеріальний стан впливає на можливіть. Втім, ніяк - на бажання(щодо театрів, виставок та ін.). Знаєте, я народилася у 89 році, але це не заважає мені знати, хто такий Кромвель і Керенський. Тому, не раджу і всі 90-ті прирівнювати до "вкрасти-обманути-перепродати". Втім, у мене були однокурсники (у педвиші), які не знали на четвертому курсі, хто президент країни і тим паче ім'я прем'єра, а перенатальний період називали переанальним. Натомість, і у моєї дванадцятирічної сестри є однокласники, які читають "днями-ночами". Тому, все залежить від нас, виховання, мотивації. Від людей багато вимагати не варто.

А
Андрей

2 Дмитрий: "Значит, из нас 3-х - 2-е этот факт признают." "мало" - категория сравнительная, т.е. "мало по сравнению с". И тут с вашей совкомифологией не могу согласиться - "Создалось общество потребления, книги, театры, музеи, библиотеки просто не нужны в сознании " - оно создалось еще с 70-ых и было всегда, когда, например, билет в Мариинку меняли на талон на румынскую стенку (и то не для того чтобы сходить самим, а чтобы потом еще на что-то обменять/получить блат и т.д.). Хмельного работягу с лесопилки спросили бы вы в 70х кто такой Керенский - "может умер, или героя дали". Поэтому никаких катастрофических изменений не произошло - читают те кто хотят, и в театры ходят (если есть возможность, только не надо, что при Союзе любой, мол, мог пойти - не мог, см. приведенный выше пример). Йдем дас зайне - как тогда так и сейчас.

Д
Дмитрий

Ничего, могу Вас "успокоить", учитывая нынешнюю политику украинских властей по стимулированию деторождения "за деньги", учитывая какие слои населения этим деторождением "за деньги" занимаются, и зная как они воспитывают своих детей, в могу сказать - через 20 лет будет всё гораздо "круче". То ли ещё будет :)

Д
Дмитрий

2 Росана: Соглашусь, что книги типа "Ночь с вампиром" и др. можно отнести к низкокачественной литературе :) 2 Андрей: Заметьте, это автор задал вопрос "почему закарпатцы мало читают?", я только согласился и дал своё объяснение. Значит, из нас 3-х - 2-е этот факт признают. Андрей, этих классиков м.-л. и тогда мало кто читал. Речь идёт не об их тиражах. Всё гораздо глубже. Я уже привёл один пример падения уровня культуры, кстати с этими тиражами не связанный, могу привести ещё 20. Создалось общество потребления, книги, театры, музеи, библиотеки просто не нужны в сознании большинства. Увы. Когда в 80-х у нас писали, что каждый 2-й житель США считает, что до Англии можно дохать на автомобиле и что во 2-й мир.войне США победили Германию и СССР - мы смеялись, это звучало дико. У нас выросло поколение 90-х, которое воспитывалось в принципах "украл-молодец", "обманул-супер", зачем им книги и что-то знать вообще? Спросите у них, кто такой, ну скажем Кромвель. Или Керенский :)

А
Андрей

На одном из недавних книжных форумов, Пахло-Азаров, что ли, "подъехал" к издателям (не поленитесь найти в сети отчет о событиях - там много смешного) чем, мол, помочь, сейчас порешаем. Вменяемые люди ответили очевидное - поднимать надо сеть - библиотеки и книжные магазины, а уж издатели подтянутся, как-нибудь. Без этого всякие акции "украинская книга" - очередная коррупционная кормушка и способ за бюджетный счет публиковать Толстоуховых с Коротичами.

А
Андрей

2 Бісьмак Росана: Озвучити обєктивний рівень це не "принижувати, висміювати". 2 Дмитрий: Не заметил в тексте однозначного приравнивания жанра детектива к заведомо "нижеплинтусным". Соглашусь с вами - от конкретного автора зависит. Читают, если не много, то вполне достаточно - как в Закарпатье, так и в, приведённой вами в пример, Москве. Поэтому относительно "падает" не соглашусь - ситуация становится нормальной, читают - те кто хочет, что хотят, и каким им удобно способом (ебуки и т.д.). А сравнивать с СССР не совсем корректно, тиражи "классиков марксизма-ленинизма" на душу населения, пылящиеся после издания на полках всяко будут выглядеть внушительнее тиражей современных - это не показатель упадка "культуры".

БР
Бісьмак Росана

2Дмитрий: Погодьтесь, що і "дорожнє чтиво" буває різне. Не говорімо лише про детективи. Скажімо, і Донцову, і Вишневського можна читати як у потязі, так і на пляжі. Навряд, те саме можна сказати про Булгакова, Достоєвського. Втім, книжки, які я мала на увазі під "низькоякісними"(в останньому абзаці), зазвичай написані маловідомими, або й зовсім не відомими авторами, і носять назву штибу "Ніч з вампіром" чи "Коханка олігарха". Як раз їх і можна купити за 6 гривень. От про що я. Такі книжки до рейтингу навіть не були включені. Навідміну від тої самої Донцової, на яку є досить добрий попит.

Д
Дмитрий

... а закарпатцы мало читают, потому что уровень их культуры с начала 90-х гг., увы, неуклонно падает. Могу Вас "успокоить" - это общая тенденция в бывш. СССР. Где-то больше, где-то меньше. Смотрим карту Москвы выпуска 80-х гг., отмечены - музеи, выставки, библиотеки, достопримечательности. См. современную - отмечены: вещевые рынки, продуктовые рынки, радиорынки :) Общество потребления.

Д
Дмитрий

2 автор: В середине текста и в конце остросюжетная литература через термин "дорожнее чтиво" у Вас приравнивается к низкокачественной. Вообще, я не вступался конкретно за Донцову или Устинову. Лично мне горадо больше нравятся совсем другие писатели этого жанра (Юлиан Семёнов etc.) Речь просто шла о том, что сам по себе детективный жанр в силу жанра, рядом "ценителей Коэльо и Мураками" относится к низкокачественной литературе. С этой позицией согласиться нельзя.

БР
Бісьмак Росана

2Андрей: Розумію до чого Ви. Втім, я про інше. Мова не йде про "шанування/вшавошування". Я ж кажу про те, що не варто ображати, лайтися, принижувати, висміювати. Вона пише - вони читають. От і все. Кожному своя гармата.

А
Андрей

2 Бісьмак Росана: "безліч шанувальників у всьому пострадянському просторі" є і в паленої горілки і прочіх "шмурдяків" (частина цих "шанувальників" щорічно гине через свою "любов") - це привід шанувати і толерувати таких "виробників"?

БР
Бісьмак Росана

2Андрей: Толерантність, бо не варто ображати людську працю. Будь-яку. Можливо, не всі її розуміють (скажімо, Ви, я) та від цього вона не стає менш потрібною. Погодьтесь, у Донцової (Устинової etc.) безліч читачів та шанувальників у всьому пострадянському просторі. Значить, є люди, яким цікаве саме таке чтиво.

А
Андрей

2 Бісьмак Росана: а чого "не вважаєте", звідки така толерантність? Це халтура і конюнктуркщіна, найнижчого рівня виконання. Не потрібно порівнювати з Достоєвським, можна порівняти з визнаними майстрами детективного жанру, той же Елмор Леонард, наприклад. Хоча до Донцовських "160 книг за 10 років" йому "далеко", ага :)

БР
Бісьмак Росана

Насправді, я не вважаю, що Дар’я Донцова, Поліна Дашкова, Анна Малишева або Тетяна Устинова - це низькопробне чтиво. Втім, ставити знак рівності між цими письменниками та, скажімо, Достоєвським не вважаю доцільним. Погоджуюсь з Андрієм.

А
Андрей

2 Дмитрий: "Скажем "Преступление и наказание" Достоевского тоже можно считать психологическим детективом... " т.е вы всерьез ставите знак равенства между "Дар’я Донцова, Поліна Дашкова, Анна Малишева, Тетяна Устинова та багато інших письменників того самого штибу." и Достоевским? Лихо-лихо. "Есть какие-то критерии оценки качества? Автор может их озвучить?" - Да, они есть, совершенно определенные, но "если нужно объяснять, то не нужно объяснять."

БР
Бісьмак Росана

2Дмитрий: "На п’ятій позиції – детективи, жіночі романи, себто дорожнє чтиво. Серед найпродаваніших Дар’я Донцова, Поліна Дашкова, Анна Малишева, Тетяна Устинова та багато інших письменників того самого штибу". - де тут образа? "низькоякісне" - додали Ви. "того самого штибу" - маю на увазі, тих, хто пише у тому самому стилі/жанрі. В останньому абзаці "низькоякісні романи та дорожнє чтиво" - вжите до іншого виду книжок.

Д
Дмитрий

Странно, а почему автор относит остросюжетные произведения к низкокачественному дорожному чтиву ("того самого штибу")? Только потому что в "некоторых кругах" так "принято"? Есть какие-то критерии оценки качества? Автор может их озвучить? В этом жанре писали очень многие мастера, начиная с Конан Дойля и т.д. Скажем "Преступление и наказание" Достоевского тоже можно считать психологическим детективом...

Читайте також