В українській політиці можливі найнеймовірніші комбінації коаліцій. Про це можна було переконатися впродовж останніх років, адже нерідко вороги в минулому з легкістю ставали надійними друзями. І навпаки. Юлія Тимошенко та Віктор Медведчук не стали винятком. Політична конструкція «Тимошенко – Медведчук» трансформувалася в реальність, яка може завдати непоправної шкоди українській демократії.
Якби Тимошенко у 2004 році запитали про союз з тодішнім главою президентської адміністрації Медведчуком, Юлія Володимирівна, безумовно, назвала б автора запитання циніком. Пройшло не так багато часу, і нині ні для кого не секрет, що колись всесильний Медведчук є одним із найбільш довірених осіб леді Ю.
Варіантів реінкарнації у Віктора Володимировича було не так і багато. Але якщо судити з останніх подій, його джокерська ставка – саме Тимошенко. Грубо кажучи, Медведчуку було набагато простіше, а головне –набагато дешевше зайти у владу через Тимошенко, ніж через Януковича. І для цього Віктор Володимирович вже зробив низку дуже навіть непоганих кроків – добре вивірених і чітко спланованих.
Недаремно Медведчука називають сірим кардиналом: усі витончені інтриги у передвиборчому штабі кандидата в президенти Юлії Тимошенко вигадує саме Віктор Володимирович Медведчук. Саме його група активно розробляє різні сценарії, за якими потім і рухається решта команди прем'єра. Ця група втягує БЮТ у протиприродні коаліції та визначає стратегію і тактику самої Тимошенко. Отож, мозком Юлії Тимошенко на нинішньому етапі став Медведчук.
Самого Віктора Володимировича у принципі можна зрозуміти. Він просто засумував за великою політикою. Втомився бути «тіньовиком напідхваті» і хоче повернути собі колишній статус «першого візира». При будь-якому президентові або ж прем'єрові. А для цього йому потрібно знайти ворота, через які він таки зможе зайти в цю саму політику. Самостійно, шляхом будь-яких виборів повернутися Медведчук не зміг. Згадаймо його блок НеТАК, який на парламентських виборах 2006 року з тріском провалився. На місцевих виборах, в тому числі і близькому колись для Медведчука Закарпатті, не набрав у жодну раду більше одного відсотка. Тому із публічною легітимністю і популярністю, які можна конвертувати в конкретні депутатські мандати та міністерські посади, – суцільні діри. Але у цьому плані Медведчук величезної фори дав навіть спікеру Литвину. Віктор Володимирович дуже навіть ефективно і вміло виміняв свої «таланти» на чималі статусні дивіденди. І невимовно цьому радий. Його ставленики повсюдно повернуті у владну вертикаль – у суди, податкову, державні адміністрації.
У команді Тимошенко Медведчук малює схеми, пише політичні бізнес-плани, визначає пріоритетні напрями для атаки, знаходить слабкі місця в інших людях і запускає різні програми. Допомагають в цьому уламки його команди зразка 2004-го року. Так, Леонід Кравчук – це найнятий спікер, який переконує майже в богообраності леді Ю. Ще один член команди Медведчука – Нестор Шуфрич, незрівнянний король політичної клоунади. Він – посередник-виконавець. Можна сказати, що Шуфрич – «потрійний агент». Він одночасно і вже багато років працює на Юлію Володимирівну, Віктора Володимировича і на Партію регіонів. Утім, його функція доволі примітивна – провокувати і максимально розбурхувати внутрішні скандали, влаштовувати сварки. Інше питання, чи самостійний Шуфрич у своїх творчих пошуках. Відповідь – ні. Абсолютно. Він і досі залишається маріонеткою Медведчука.
За великим рахунком, Тимошенко має бути дуже задоволена тим фактом, що Віктор Володимирович Медведчук потрапив у безвихідне і безальтернативне становище. Тому він так і намагається «дограти Тимошенко» і завести її в президентське крісло. При цьому він або отримає величезний бонус, або буде безжалісно викинутий із президентського балу. І остаточно піде в тінь, від безвиході повернувши собі можливість працювати лише позаштатним радником при якому-небудь публічному політикові другого ешелону.
Наразі складно сказати, хто кого тримає на гачку – Медведчук Тимошенко чи Тимошенко Медведчука. З одного боку, ідеї Медведчука сьогодні, безумовно, домінують. Він же активно бере участь у переговорних процесах. Він же виступає гарантом тимошенківського діалогу про «співпрацю» з Росією. Він обставив Тимошенко своїми довіреними особами. З іншого боку, Тимошенко не зобов’язана віддячувати Вікторові Володимировичу з тої простої причини, що в нього немає публічної легітимності. Прямо кажучи, Тимошенко може вже після закінчення дії «не гласного договору» – різко знизити Медведчукові бонуси. А те, що Юлія Володимирівна на такі дії завжди готова – не секрет. В політиці вона майстер «кидків».
Але на цей раз ставка Медведчука більша, ніж ставка будь-якого іншого технолога. Віктор Володимирович претендує на статус головного і, ще краще, єдиного фаворита. На роль першого візира. Щось схоже він майже вибив свого часу з Леоніда Даниловича Кучми. Сьогодні у нього з'явився реальний шанс завершити хитромудру комбінацію. Він майже переграв традиційне оточення Тимошенко і трішки «посунув» всесильну групу Турчинова – Кожем’якіна. Він майже монополізував комунікації Тимошенко в Росії. Адже ці комунікації – конкретні гроші на виборчу кампанію. Він, як і в 2004 році, за півкроку до бажаного – безмежної влади. Але, кому як не Віктору Володимировичу відомий чи не основний урок історії – події повторюються з певною періодичністю. Навряд чи політичний тандем Тимошенко – Медведчук українці проковтнуть. Швидше всього, відригнуть.
