Можливо, знайдеться в Ужгороді кілька людей, котрі не чули про «Березневі коти», але багато їх шанувальників чекають з нетерпінням на цю подію, що, за традицією, відбудеться 26-27-28 березня 2010 року.
«Березневі коти» – фестиваль, який за 4 роки свого існування поступово вийшов за межі літературної акції, фестивалю місцевого та загальноукраїнського рівнів, і навіть – за рамки еротичного. Тепер він поєднує в собі різнопланові мистецькі заходи, учасниками яких є майстри як українські, так і з-за кордону, а в центрі його знаходиться Асоціація Митців «Ротонда» на чолі з Віком Ковреєм, що постала свого часу з однойменного Неформального літературного об’єднання.
У рамках фестивалю проводяться виставки фотохудожників і митців пензля, читання поезій та прозових текстів (іноді з музичним чи відеосупроводом), літературні слеми, тематичні вечірки з міксами ді-джеїв-cicarrones-ів. Цікавими є фестивальні флеш-моби. Незважаючи на кількість і різноплановість заходів, організатори дотримуються ідейної цілісності. А для максимального задоволення потреб шанувальників мистецтва «ротондівці» піклуються про відповідну атмосферу фестивалю – досягненню цього сприяють поєднання різних видів мистецтв, вибір закладів для проведення заходів, відповідні декорації чи костюми.
Цьогоріч «Березневі коти» святкують свій пів’ювілей, тому вони обіцяють бути особливо цікавими – кількість акцій не зменшиться, географія митців розшириться, і – що найголовніше – мистецькій асоціації не бракувало нових ідей.
Як людина, що не завжди була осторонь цього процесу, а могла побачити його також зсередини, хочу поділитись деякими своїми враженнями. Починались «Коти» ще в студентські часи. Університетська аудиторія зібрала небайдужих до поетичного слова, щоб вперше в Ужгороді шокувати їх ходінням у в’язаних капцях по викладацькому столу, символічним перевдяганням на тому ж столі, а також сміливістю підняття тем еротичних у стінах alma mater. Те, що вперше відбулось тоді, започаткувало фестиваль високого рівня. Сучасний його формат – плід важкої і тривалої в часі роботи. Вона вимагала зусиль, вдосконалення та праці перш за все над собою.
З попередніх «Котів» згадується сонячний березневий день, у який відбувалась презентація «Джинсового покоління» (другі «Березневі коти») у рові біля Ужгородського замку, де учасники виступали з гучномовцем, а поряд в онлайн-режимі художник малював графіті-кішку з витвореної в металі емблеми ЕротАртФесту. На третіх «Котах» найочікуванішою для мене подією був приїзд улюбленого письменника Юрка Іздрика, а найбільше задоволення отримала від можливості його супроводжувати. Того ж року ужгородський слухач познайомився з полтавським гуртом «Контрабас», який відіграв два концерти. Однією з невід’ємних частин фестивалю є афтепаті – продовження розмови у невимушеній домашній, але не менш творчій, атмосфері.
На останніх, 4-их «Березневих котах», на жаль, вдалося відвідати не всі заходи. Але саме вони («Бк-4») сподобались мені найбільше і приємно вразили високим рівнем організації. Позитивний слід залишили виступи білоруських гостей – цікаво, що при цьому не виникло мовного бар’єру, а самі гості приємно вирізнялись один з-поміж одного оригінальністю стилю і чудовими акторськими здібностями, вони запам’яталися гарною риторикою, почуттям гумору, вмінням підтримувати інтерес у слухачів. На жаль, мені не вдалось бути присутньою на слемі, але атмосфера, яка там панувала, не могла не подобатись. А щодо обрання переможця – справедливо, що це виявився один з найкращих учасників фестивалю – гість з Білорусі.
Отож, коли в кінці березня Ужгород починає жити бурхливим мистецьким життям, і коли ті, хто живе ним щоденно, і ті, що не мають до мистецтва жодного стосунку, скупчуються у місцях, де відбувається обов’язково щось цікаве, – не пропустіть і ви свого шансу відірвати клаптик загального задоволення.
І найкраще в ці дні взагалі не планувати собі нічого іншого – поціновувачам мистецтва буде що послухати, на що подивитись, а митцям, крім того, випаде можливість обмінятись досвідом.
