Про зневажливо-хамське ставлення окремих водіїв мікроавтобусів-маршруток в місті Ужгороді до перевезення пільгових категорій громадян у пресі писалося чимало. Однак де-не-де ще трапляються випадки, з якими неможливо миритись, а замовчувати їх ми не маємо морального права.
Тож поведемо мову про один нещодавній інцидент, що трапився передостаннього липневого дня на зупинці ринку, що по вул. Краснодонців.
У мікроавтобус – один із тих, які „прийшли” на заміну „Пазикам”, – зайшла літня жінка, від якої водій попросив плату за проїзд. А коли та заявила про своє законне право безкоштовного проїзду, з вуст водія посипався град образливих запитань-звинувачень. Їх зміст такий: „Ви хто – ветеран, інвалід...?”, „Вам що, оце безплатно на ринку дали?”, – вказав він на дволітрову пляшку олії, яку та тримала в руках. „Ви вже від рана п’ятдесята! – наголосив він. – У мене всі платять! Не хочете платити – злізайте і чекайте пільговий автобус!”. І т. д. в тому ж дусі.
Щоб не бути вигнаною, бабця ввічливо сказала: „Я на наступній зупинці зійду і далі піду пішки”, але розлючений водій вів своє. Поки його не зупинив один із пасажирів окриком: „Нічого! Ми всі будемо пенсіонерами”. І досить було цієї фрази молодого чоловіка, щоб водій-хам замовк. Своє слово має сказати і керівництво автотранспорту міськвиконкому. Щоб кожен водій не встановлював свої порядки і свої закони, щоб не порушував умов договору, згідно з яким йому довіряють кермо автобуса. Не влаштовує його статус перевізника людей – нехай іде возити каміння.
Не будемо сперечатися стосовно пільговий – не пільговий АО1090НС, водій якого з усіх бере плату, забуваючи при цьому дати здачу з гривні. До речі, так роблять і інші водії. Це вважається нормою. Але у них і без цього за день „навару” вистачає – як мінімум 200 гривень. Це не припущення – реальний факт, взятий з вуст одного з перевізників, який хизувався заробітком, окрім зарплатні.
Де такому хапузі зрозуміти, що за 400-500 гривень на місяць ледь виживаєш! А ще й за комунальні послуги платити треба. А все інше хоч і завалиться, розсиплеться, занепаде – владних мужів такі мирські проблеми не турбують. Дали жебрачу пенсію і придумали пільги, від яких не те що користі нема – від них лихо і біда. Інцидент, про який йшла мова вище – цьому підтвердження.
Отже, говорити є про що. І писати також. А ще й необхідних заходів вживати треба. Разом даймо зрозуміти тому хамові-водієві, у якого „всі платять”, що від його агресивності і непоштивого ставлення до літніх людей у пасажирів поваги до нього самого не побільшало. Як і до водія жовтого автобуса 21-го маршруту, який у неділю, 25 липня, повчав пенсіонерів, наголошуючи: „Пенсіонер – не пенсіонер, а їде на базар – має платити”. До всього цього він ще й додав, що той „закон” був опублікований у пресі. Цікаво: у якій і коли?..
P.S. Днями, коли ми зі свахою хотіли сісти на один з автобусів 20-го маршруту АО1123, водій впустив лише молодого хлопця, а нам перед носом закрив двері. А той молодик, що сидів поруч із водієм, ще й цинічно посміявся над нами, стійте, мовляв...
ДО СЛОВА
Про культуру наших автоперевізників писано й говорено надто багато. Схоже, що вже стало такою собі нормою життя. А жаль, якщо так, бо відкрите дрібне хамство робить надзвичайно неприємні речі і якщо цього не бачать (чи не хочуть бачити) ті, що формують перевізників і які мусять їх контролювати, тоді залишається хіба апелювати до вищих щаблів керівництва. Між іншим, керівникам перевізників вартувало б звернути чималу увагу на технічний і санітарний стан транспорту, який щоденно виходить „на лінії”. Не зайвим було б придивитися і до зовнішнього вигляду самих водіїв.
