Те, що жебрацтво перетворилося на дуже прибутковий бізнес, уже ні для кого не секрет. Щоразу жертвуючи, кожен з нас може сам стати жертвою бізнес-плану тих, хто не проти заробити на людських емоціях.
Усіх жебраків можна розділити на кілька типів: «діти», «мами», «каліки» і «безхатченки». Так, за словами одного з жебраків, найбільше грошей дають усе ж мамам з малюками.
На Закарпатті проти недобросовісних батьків порушено 27 кримінальних справ
Проблема використання дітей у цьому бізнесі знайома усім. В області цьому явищу протидіє кримінальна міліція у справах дітей. Вона здійснює заходи щодо профілактики і припинення правопорушень, а також соціального захисту осіб, які не досягли 18-річного віку.
Так тільки з початку року кримінальною міліцією у справах дітей УМВС України в Закарпатській області проведено 147 рейдів, а зокрема й операції «Літо -2012», «Канікули», «Малюк». Як наслідок, 138 неповнолітніх були упіймані на бродяжництві і жебракуванні. На батьків було складено адміністративні протоколи. Також з початку року проти таких батьків було порушено 27 кримінальних справ. З них 5 за ст. 304 КК «Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми», та 6 за ст. 150 КК «Експлуатація дітей».
Основними причинами жебрацтва неповнолітніх правоохоронці вважають проблему неналежної соціальної захищеності. Дуже часто батьки паразитують на дітях, відбираючи кошти на випивку. Також для нашого регіону актуальна проблема безоглядності дітей, батьки яких їдуть на заробітки. Однак правоохоронці зазначають, що більшість з малолітніх жебраків – ромської народності.
В Ужгороді жебраки окупували «Корятку»
В Ужгороді жебрацтвом займаються переважно роми. І подають їм чималенькі суми. Так чоловік, який просить милостиню біля однієї з церков, за день збирає близько сотні гривень. «Якщо це будній день, гривень 50 мінімум отримує, у свято або неділю – близько сотні. Чи забирають у нього гроші – не бачила» - розповіла продавчиня магазину, куди чоловік час від часу приходить обмінювати копійки.
Найулюбленішим місцем для жебраків в Ужгороді безперечно є центр міста, особливо район ринку Корятовича. Найнахабніше до людей чіпляються вагітні ромки, часто ще й з дітьми на руках. На відмову дати милостиню нерідко починають проклинати. Усе частіше ужгородці і гості міста потерпають від малолітніх нахаб - жебраків, які погрожують «заплювати», якщо не даси їм гривню чи дві.
…. а в Мукачеві стали місцевими знаменитостями
У Мукачеві більшість жебраків не тільки закріплені за територіями, а й стали справжніми знаменитостями серед місцевих мешканців. Так, містяни розповідають, що проходячись вулицями можна побачити жебраків Аладіна і Колю, музиканта з песиком, жінку, яка завжди підходить зі словами «Извините пожалуйста», або ж ту, яка пошепки пропонує купити диски. Але це ще не повний список.
Все частіше на лавах жебрацтва з’являються діти, переважно від 8 до 11 років. Міліція намагається прослідковувати випадки, коли дорослі змушують жебракувати дітей. Як повідомили у Мукачівському МВ УМВС таких випадків у цьому році було зафіксовано вже 3.
Закарпатці найбільше дають милостиню немічним стареньким
Мукачево.net провело у соцмережах своє опитування стосовно цієї болючої теми, отримали ми понад 150 відповідей. Усім респондентам задали одне запитання «Чи даєте ви милостиню?»
Відповіді були найрізноманітнішими, так 45 опитаних сказали, що дають, якщо це старенька і немічна бабуся. «Не даю ромам» - відповіли 32 респондентів, ще 28 опитаних узагалі не дають милостиню.
Копійки ж дають 13 опитаних, більше гривні – усього 5, а 12 намагаються допомагати харчами і речами.
Ще 12 опитаних дають гроші, але тільки у тому випадку, якщо це не бізнес. Серед опитаних були і ті, які кидають гроші музикантам, чи жертвують їх на утримання безпритульних тварин. Четверо осіб зізналися, що дають милостиню, аби від них відчепилися, ще стільки ж – якщо щось «чіпляє».
Незалежні думки про милостиню…
Журналіст Тарас милостиню подає, але тільки не ромам: « Раніше сліпий акордеоніст на пішохідному мості заробляв до 400 грн за день. У нього все відбирав наглядач. 100 давали міліції, 25 сліпому на кишенькові, якусь їжу, ще 100 барону чи іншій «криші». Циганки накачують своїх дітей горілкою чи наркотою - ви бачили хоч одного нервового циганчука-немовля разом із прохачкою мамою??? Коли мені показують "писульки" про невиліковні хвороби - я даю номера олігархів і соціальних служб. І взагалі - люди, які дають милостиню - просто платять за свої комплекси і вину.
Громадський діяч Олеся гроші дає рідко, намагаючись допомагати продуктами та речами: «Намагаюся допомагати речами, їжею. Також намагаюся поспілкуватись з людиною і з’ясувати причину негативного способу життя . І ще, ми з друзями пропонуємо такій людині пройти соціальну реабілітацію в спеціалізованих реабцентрах, щоб людина через зміну менталітету змогла вийти з коловороту невлаштованості».
А ужгородка Маріанна за свою доброту ледь не поплатилася: «Протягом двох років до мене додому приходив хлопчина і просив їжу, ми з сусідами його завжди годували, і навіть давали харчі з собою. Він розповідав, що живе тільки з братом, а батьки померли. Завершилася наша благодійність тим, що одного разу він прийшов вночі, і підібравши ключ від вхідних дверей, викрав з коридору велосипед. До слова, не тільки у нас, а й у ще одних добрих сусідів, які йому допомагали. На щастя сусідка не спала, і наздогнала під під’їздом злодюжку з двома велосипедами. Після цього я не довіряю жебракам ».
Давати чи ні жебракам і калікам милостиню, вирішує кожен самостійно. Тут головне - прислухатися до свого серця. А якщо уже давати, то шкодувати потім не слід. Якщо виникають сумніви, то краще за усе допомогти харчами і одягом, така допомога справді нужденному ніколи не буде зайвою.
