Останнім часом питання про те, чи маємо ми молоду закарпатську літературу, схоже, перестає бути риторичним. Так, ми її маємо. І цьому свідчення -- резонансні акції, які одна за одною відбуваються в Ужгороді і викликають велику увагу молоді: “Березневі коти”, “Начхати на авангард”, “Літературний голодомор”, “Шах без матів”.
Останнім часом питання про те, чи маємо ми молоду закарпатську літературу, схоже, перестає бути риторичним. Так, ми її маємо. І цьому свідчення -- резонансні акції, які одна за одною відбуваються в Ужгороді і викликають велику увагу молоді: “Березневі коти”, “Начхати на авангард”, “Літературний голодомор”, “Шах без матів”.
Ми запросили до розмови двох головних моторів літературного “пробудження” Закарпаття, двох молодих поетів – голову студентського парламенту Ужгородського Національного Університету Андрія Любку та голову неформального літературного об’єднання “Ротонда” Віка Коврея. Тим паче, що приводом для розмови стала нещодавно організована ними презентація еротичної збірки Олександра Гавроша “Тіло лучниці” на рідному філологічному факультеті УжНУ.
Хлопці, з чим, на вашу думку, пов’язана нині така цікавість до літературного руху?
А.Любка: Просто ситуація, яка склалася в закарпатській літературі, відверто не влаштовує молодь. Наші “писателі”, зачаровані власною геніальністю, перестали писати про людей і для людей. Їхні книжки ніхто не читає і не купує, а вони це сприймають за ознаку своєї інтелектуальності та мистецької вищості над “сірою масою”. Чи такі письменники потрібні комусь?
Саме тому молодь і взялася змінювати ситуацію і як виявилося публіка це з вдячністю сприймає.
В.Коврей: У цьому була потреба давно. Вже з часів незалежності в Україні відбуваються арт-перфоманси. Закарпаття тут просто було якимось незрозумілим винятком. Цей вакуум ми нині стараємося заповнити. Хочемо з Ужгорода – “міста, в якому нічого не відбувається” – створити європейський постмодерний центр.
Що дають такі акції?
А.Любка: Перш за все – повертають цікавість до літератури. Показують, що письменники – це не засушені типи з хрестоматій, а оригінальні сучасники. А по-друге, таким чином нестандартно проводимо роботу відділу культури, мистецтва та духовності студентського парламенту УжНУ.
В.Коврей: Кожна акція має свою мету. Перша вилазка “Березневі коти” потрібна була для того, аби “розколапсувати” передовий загін Закарпаття – студентство. Адже до літературної еротики народ у нас ще не дуже був готовий.
Мистецьке щоу-читання “Начхати на авангард (Осінні медитації)” був ковтком сучасної літератури з театралізованим дійством та живою музикою. Тому не дивно, що наступний “Літературний голодомор” зібрав аншлаг у відомій ужгородській кав’ярні “Снек-бар”. Багатьом довелося навіть стояти. Залишається не зупинятися і набирати оберти.
Чим викликана презентація еротичної збірки “Тіло лучниці” Олександра Гавроша на філологічному факультеті?
А.Любка: Сашко Гаврош для закарпатської літератури став своєрідним “будителем”. Він один з перших пробував реформувати літературний рух, внести в нього сучасні елементи. Він справді цікавий молоді, його тексти мають життєву проблематику. До того ж він – наш товариш, а “ми своїх не кидаємо”, тому працюємо однією командою.
В. Коврей: Це саме те, що потрібно, аби студентство відчувало зв’язок із сучасною літературою. Бо як відмітив присутній на зустрічі польський журналіст і поет, у Великобританії видають тільки “мертвих” поетів. Себто класиків. Тому живі там – велика рідкість.
А тема еротики завжди цікавило людську цивілізацію, починаючи від найдавніших часів.
І що особисто ви для себе сьогодні відкрили?
А.Любка: Найцікавішим для мене завжди є авторське читання, особливо нових творів, які вперше виносяться на публіку. Сашко пише дохідливо, на високому естетичному рівні.
Великим мінусом нашої культури є відсутність певної мистецької провокації. Сашкові якраз цього не бракує: його люблять, читають, слухають, про нього пишуть. А це важливо для привертання уваги до літературного процесу.
Публіка сьогодні залишилася задоволена і я би навіть сказав “щаслива”: присутні отримали доступ до “тіла” поета; почули його вживу.
В. Коврей: Для себе я відкрив незнаного досі Гавроша-лірика. Мене вразив зовсім не еротичний текст “Виноградне листя. Краплі дощу”. Постать Гавроша є певним феноменом для Закарпаття.
Які “бомби” готуєте на майбутнє?
А.Любка: Студентський парламент УжНУ і далі буде приділяти увагу сучасній літературі. Відбудеться презентація збірки Сергія Федаки ”Небесні суходоли”, перекладів Івана Петровція, молодіжної антології, укладеної Михайлом Рошком “Творчість джинсового покоління”. Також ми підключимося до організації “Ужгородського книжкового Миколаю”.
В. Коврей: Відпочивати не збираємося. До книжкового ярмарку готуємо “Культурний постмодерн (Зимові медитації). Так що приходьте – не пошкодуєте.
“Неформальною” думкою цікавилася Ірися Ликович, Ужгород
