Світ не без добрих людей. Один із таких нині очолює Ужгород. В ужгородського мера Ратушняка – що не слово, то суцільна благодать для Ужгорода і ужгородців. То центр міста хоче розчистити від базарної антисанітарії задля великої і благородної мети – красивих ліхтарів і лавиць по вулиці Фединця з одностороннім рухом. То землі роздати всім, хто хоче, під будівництво житла і супермаркетів. То в нехорошої обласної влади будівлі забрати – обласну адміністрацію, Ратушу (колишній жупанат), будинок облпр
Світ не без добрих людей. Один із таких нині очолює Ужгород. В ужгородського мера Ратушняка – що не слово, то суцільна благодать для Ужгорода і ужгородців. То центр міста хоче розчистити від базарної антисанітарії задля великої і благородної мети – красивих ліхтарів і лавиць по вулиці Фединця з одностороннім рухом. То землі роздати всім, хто хоче, під будівництво житла і супермаркетів. То в нехорошої обласної влади будівлі забрати – обласну адміністрацію, Ратушу (колишній жупанат), будинок облпрофспілки, обласну філармонію. І все – виключно в інтересах милого серцю Ужгорода і любих ужгородців.
Останню копійку з власної кишені готовий вийняти, останньою "Рата-колою" спраглого напоїти, останню сорочку зняти і нужденному віддати, після чого - голим і босим, зате з радісним серцем від зробленого, - пройтися пішки, без джипів і мерседесів, отак просто, як колись ходив Ґєна Москаль, древніми вуличками і спальними кварталами, приймаючи слова вдячності від простих перехожих…
Благодать…
От тільки недоброзичливців довкола так багато! Плещуть язиками, викривляючи світлу перспективу, спотворюючи світлий образ мера-благодійника.
Саме з їх вини красиві слова про майбутню красиву вулицю Фединця трансформується у нехороші чутки про те, що все це мер затіяв в інтересах своїх власних та ще двох осіб – нардепа-"регіонала" Едуарда Матвійчука та Януковичевого міністра-надзвиЧайника Нестора Шуфрича. Мовляв, дружина Ратушняка Марина швидко, цілеспрямовано, а часом і відверто нахабно скуповує всі землі і приміщення на прилеглій до ринку території, Матвійчик, через котрого ужгородський мер вирішив топтати доріжку до Януковича, будує торговий центр на місці колишньої стоянки таксі, який не зможе повноцінно працювати без паркінгу, котрий, в свою чергу, не можна спорудити, не знісши базарні будки, а Шуфрич з вини все того ж базару і людей, що на ньому працюють і з нього годуються, ніяк не може забудувати свою велику "вареничну" ділянку одразу ж поблизу колишнього ресторану "Червена Ружа".
Ті ж чутки настирливо твердять, що з примхи тієї ж Марини Ратушняк орендарі за два дні мусили звільнити приміщення магазину "Абетка" в самісінькому центрі міста, а велику споруду розташованого поруч кінотеатру "Ужгород", один квадратний метр площі якого теж коштує близько 3 000 доларів, очікує та сама доля.
Хтось бачив мера у супроводі головного "майновика" міста Віктора Мартина, які прицінювалися до приміщення Обласного центру здоров’я, що на самісінькій площі Театральній. І твердять, що не менш добрі за "доброго" мера дядьки пообіцяли "подарувати" за нього мерові 700 тисяч "зелених"…
Інші кажуть, що під мерські апетити попало приміщення міської санепідстанції на престижній набережній Ужа, реальна вартість якого - не менше 1 500 000 доларів, а тому міські чиновники пришвидшено ремонтують для цієї структури інше приміщення, на околиці міста.
Дехто стверджує, що Ратушнякові впало в око приміщення бібліотеки поблизу Цегольнянської церкви, стартова вартість якої у разі продажу коштує не менше 750 доларів за квадрат плюс прилегла земля.
Доводиться вже навіть чути, що велетенську трубу на місці майбутнього монументу Соборності швиденько зрізали тому, що це місце ( 0,9 га) Ратушняк віддав під спорудження торгового центру, за що отримав
750 000 "умовних одиниць".
І, нарешті, верх цинізму: кажуть, що смішну, на перший погляд, колотнечу довкола "повернення" Ужгороду споруд обласного підпорядкування ужгородський мер затіяв виключно заради двох з них – РАТУШі (колишнього жупанату), яку він просто не в силі відділити від власного прізвища, та обласної філармонії (колишньої синагоги), за повернення якої у власність іудейської громади певні люди готові зробити мерові невеличкий "презент" у вигляді всього 1 мільйона американських грошей.
Але ви в це не вірте. Вам просто не треба в це вірити. А тим більше – це знати.
Так само, як і всім "вкладникам" у мерську кишеню зовсім не обов’язково знати про те, що вони дуже ризикують своїми грошима. Адже 90 відсотків рішень підстеленої під Ратушняка Ужгородської міськради є, м’яко кажучи, незаконними: сесія, розпочата ще восени минулого року, досі не закрита, засідання скликаються майже виключно по мерській потребі, "цікаві" проекти рішень здебільшого не проходять обговорення в комісіях і депутати отримують їх буквально перед сесійним засіданням, або й під час нього. А тому будь-яке з цих рішень легко може бути оскаржене у суді.
Зрештою, мали б бути давно оскарженими, якби тільки міський прокурор Тацюн, замість виконувати свою роботу, не "підтанцьовував" меру Ратушняку. До пори, до часу, звичайно…
Але про це ужгородцям теж не обов’язково знати: менше знаєш – краще спиш. А коли добре спиш – сняться добрі люди в доброму місті. Яким керує добрий мер. Шкода, що це лише сон…
