Відверті історії до Дня Святого Валентина
Епіграфом до збірки есе «Штучний рай» Шарль Бодлер обрав доволі каверзну, як для ідейного натхненника декадансу, фразу:
«Я починаю з кохання, адже скільки б його не заперечували, воно є головним у житті людини».
Важко не погодитися, а надто, – коли йдеться про перше кохання.
Яким воно було у публічних людей Закарпаття – розпитував напередодні Дня усіх закоханих портал «Мукачево.net».
– Це було так давно… Була в мене одна дівчина. Їй тоді було 5 років. Для мене, 5-літнього хлопця це було неймовірно важливим.
Чи відчувала вона до мене те саме, що я до неї я не встиг запитати – бо мене перевели в інший садок.
– В мене перше кохання було ще в школі, у 7 класі. Сьогодні від нього залишились дуже теплі згадки. Це були перші емоції любові, перші поцілунки – але ще невмілі, дитячі. Хлопця також звали Мирослав. Ми і досі з ним добрі друзі. Коли приїжджаю додому на Пасху чи Різдво – обов’язково з ним зустрічаюся. До речі, ми з ним до сих пір так і не навчились цілуватись по-правильному. І досі цілуємося «не так», по-дитячому.
– Перше кохання для мене скінчилось бійкою. Ми з однокласником ніяк не могли поділити одну дівчину. Вона була студенткою. Пройшли роки. Вона вийшла заміж. Зараз бачимось і навіть деколи спілкуємося, але про колишні емоції не згадуємо – це вже в минулому.
– Моє перше кохання стало і останнім. Ця жінка – моя дружина. Ось і все. А зараз я мушу працювати над Шоколадним містом і другою любов’ю мого життя – шоколадом.
– Перша любов.. Коли ж вона була? І чи вже була? Чи вперше я закохався у виховательку в дитячому садочку? Чи в однокласницю, якій дарував якісь фігурки янголів на День Валентина і 8 березня. Чи може це та, якій писав перші любовні есемеси зі свого першого мобільного у мукачівському військовому? Та, яку любив настільки, що навіть кохатися хотів майже не дихаючи, стати для неї просто повітрям, у якій розчинявся – так все це було ніжно? Чи вперше справді любив ту, котра плакала тобі в плече і просила не відпускати її? Я заплутався. Кожна любов – як перша, і кожна – єдина. Думаю, все це були зовсім різні любові і першість визначати якось недоречно.
– Конкретики не відкрию, але... і в дуже-дуже юні роки, товаришуючи з хлопцями, мала серед кола друзів прихильників. Та віддавала перевагу незнайомцям, котрі, звісно, ні про що не здогадувалися... Взагалі, вважаю стан закоханості для себе нормальним, ба навіть – оптимальним станом. І, якщо щиро, закохувалася часто.... Зараз я теж закохана!
– Про своє перше кохання таємниче розповів віршем:
«Про першу вчительку розповідав він ніжно,
Вона для нього як сестра.
Я слухав заздрісно, аж слізно,
Бо в мене була перша – медсестра».
Так воно і було. Ми познайомились після шкільного випускного вечора. Я тоді опинився в лікарні. Там і зустрів русяву і дуже милу дівчиною на ім’я Світлана. Ну от і закрутилося...
