Політик був гостем празької студії Радіо Свобода, відповів на запитання про майбутні вибори, критику уряду та відносини з президентами.
Міністр з надзвичайних ситуацій України Віктор Балога останнім часом гостро критикує український уряд, членом якого він є. Балога на сторінці у Facebook висловив здивування, чому прем’єр Микола Азаров привітав Білорусь із успішними парламентськими виборами, адже, за його словами, «знайдеться небагато голів урядів цивілізованих держав, які би вітали режим останнього диктатора Європи». Балозі також не сподобалася урядова постанова про боротьбу із закликами до насильницького поваленням ладу, адже, на думку міністра, Україна не Ефіопія. Віктор Балога був гостем празької студії Радіо Свобода, де спершу пояснив, чому він гостро критикує владу, але не віддає міністерський портфель, хоча й оголосив про відпустку на час виборів.
– Все дуже просто. Якщо б я був звільнений до початку виборчої кампанії – це одне. У зв’язку з тим, що я зареєстрований кандидатом в депутати – я абсолютно на цьому питанні не зациклююся. Фізично, я вже не є міністром. От сьогодні (у понеділок – ред.) я приїхав провести (до Праги) міжурядову комісію українсько-чеську. Два дні відпрацюю, тому що питання розвитку міждержавних відносин – це питання номер один, розбудова економіки – це теж питання номер один і тут абсолютно немає політики. А в тих заявах, які я роблю – це моя особиста позиція, позиція політика і, в першу чергу, людини-політика, а не як міністра. Так, я критикую, так, я хочу, щоб у нас була демократія.
– А про відставку Ви не думали?
– Уже пізно говорити про відставку. Буквально через три тижні так чи інакше, я буду звільнений з цієї посади.
– Скажіть, будь ласка, як у Вас зараз складаються стосунки з Президентом? Тому що на адресу Азарова Ви постійно оприлюднюєте гострі заяви. А як з Віктором Януковичем? Чи Ви підтримуєте його політичні рішення? Чи Ви часто зустрічаєтеся, спілкуєтеся?
– До реєстрації кандидатом в депутати буквально кожний місяць зустрічався з Президентом, розмовляв про ті чи інші проблеми, які виникають у керівництві міністерством, радився. А зараз, після того як зареєструвався кандидатом, у нас зустрічей немає і якщо Ви говорите про питання – чи я повністю підтримую дії Президента – я був би не щирий, якщо б я сказав, що я в усьому підтримую позицію Президента у політичній площині відносно того, як ми ведемо свої стосунки зі Сходом і Заходом.
– Що саме Ви маєте на увазі? Ви вже говорили про те, що не бачите себе в уряді, який не налаштований на західний вектор розвитку. Чи Президент, на Вашу думку, зараз налаштований на такий вектор? Звичайно, що заяви такі є, а чи це є на практиці, на Вашу думку?
– Звичайно, бувають розмови, а бувають і рішення. Так от, сьогодні розмови і рішення, які по-факту є – вони розходяться. І тому я стурбований тією позицією, що врешті-решт багатовекторна політика ніколи результату не давала. І у зв’язку з тим, що я розбираюся глибоко у цих процесах – я б хотів, щоб ми, все ж таки, сказали: «Що ми хочемо? Яка наша політика, які наші цінності і що для нас є основою?» Тому що в кінцевому варіанті питання буде полягати в тому: «А що від цього виграв український народ?»
– Наші читачі на Радіо Свобода, через сайт запитують: «Як Вам вдалося так часто міняти політичних партнерів, політичну орієнтацію?» Адже понад 10 років тому Вашим соратником був Віктор Медведчук, зараз подейкують про Ваші переговори з паном Тягнибоком, з партією «Свобода». Як Вам вдається і вдавалося переходити з однієї команди в іншу?
– Я не був ні разу ні в чиїй команді, за винятком команди Віктора Ющенка. Дійсно, я був у партії з Віктором Андрійовичем Ющенком, дійсно ми разом йшли на вибори в 2002 році і ми здобули хороші результати, які стали передумовою його перемоги у президентській кампанії. Все друге – від лукавого. Тому, якщо ми згадуємо вже початок – легше говорити про те, як творити історію на майбутнє. І Ви згадали прізвище Тягнибока. Однозначно, моя особиста позиція, що є чотири політичні проекти, про які можна говорити, що вони повинні бути у парламенті. Партія регіонів є? Є! «Батьківщина» є? Є! «Удар» є? Є! І, однозначно, симпатії інтелігенції і патріотично налаштованого населення України стоять на стороні «Свободи». Тому не говорити з людиною, яка тяжко карабкається для того, щоб пройти у парламент і впливати на становлення демократії у суспільстві – було б з мого боку непродумано.
– Тобто, Ви підтверджуєте, що Ви насправді останнім часом спілкувалися з паном Тягнибоком...
– Однозначно – так.
– Про що саме Ви домовилися?
– Ми спілкуємося з багатьма політиками, але сьогодні цій молодій амбітній людині, я вважаю, потрібна допомагати.
– Яким чином допомагати?
– Таким чином, що потрібно розмовляти з інтелігенцією і не думати про те, що говорять сьогодні політики, які народилися в Луганську або на півдні, коли вони кажуть що це – націоналістична партія. Ні, вона – проукраїнська. Будь-яка націоналістична партія – це, в першу чергу, партія, яка дбає про свою країну.
– Ви назвали одного із можливих партнерів у наступній Верховній Раді, якщо Ви, звичайно, пройдете і якщо соратники Тягнибока пройдуть. З ким ще Ви будете співпрацювати?
– Дуже просте питання. Я буду працювати зі всіма політичними силами, зі всіма депутатами, які пройдуть по мажоритарних виборчих округах, які будуть думати про Україну і будуть думати про майбутнє України. Я майбутнє України бачу тільки в єдиній європейській сім’ї.
– У нас більшість політичних сил декларує саме такий вектор інтеграції, за невеликим винятком. Наскільки вірогідною, на Вашу думку, буде парламентська більшість в 300 голосів, яка буде прихильною до Президента Віктора Януковича? Адже деякі політологи говорять про те, що саме мажоритарники стануть в майбутньому важливим ресурсом для Президента? Чи Ви бачите такий сценарій?
– Я не думаю, що знайдеться стільки сміття серед мажоритарників, які дадуть можливість сформувати владі 300 голосів. Це, по-перше, по-друге, не думаю, що потрібно Президенту 300 голосів, і по-третє: як тільки є баланс в суспільстві, в тому числі і в Верховній Раді, країна буде рухатися до розвитку. Якщо у нас буде крен в ту чи іншу сторону, ми знову будемо йти до диктатури. Я її не хочу, і впевнений в тому, що на цих виборах провладна більшість не буде мати 300 голосів.
– Ви сказали про те, що Ви були в одній команді тільки з Віктором Ющенком. Як часто Ви зараз з ним спілкуєтеся? Ви також сказали, що спілкуєтесь із Тягнибоком, і сам Ющенко недавно сказав, що це не найгірший варіант. Чи Ви тут якось узгоджували свою позицію в цьому сенсі?
– Давайте рухатися далі. Я скажу нове. Ми спілкуємося з паном Президентом, з Віктором Андрійовичем Ющенком. Я дуже стурбований і збентежений тим, що він пішов на вибори. Йому не потрібно було йти зі своїм політичним проектом на цей раз на вибори, йому не потрібно було йти на вибори у 2010 році і сьогодні українське суспільство зовсім по-іншому дивилося б на Президента Ющенка. Тому говорити про те, хто кого буде підтримувати – це різні величини, це – різні платформи. Добре б вчинив Ющенко, якщо б ще до юридичної можливості, а це до 15 жовтня, він взяв і зняв би свою політичну силу з реєстрації на вибори до Верховної Ради.
– На вибори йде не лише Віктор Ющенко, але і Ваша родина. Ще два Ваші рідні брати – це голова Закарпатської облради Іван Балога, депутат облради Павло Балога і Ваш двоюрідний брат, нинішній депутат Василь Петьовка. І говорять взагалі про «клан Балог» – наскільки це є по-європейськи, і чому Ви так чините? Чи Ви не довіряєте іншим представникам молодого покоління, не Вашій родині? Чому таке рішення?
– Не хочу показатися Вам нескромним. Буші два були президентами, а тут якісь три Балоги висовуються кандидатами в депутати і не по списку якоїсь політичної сили, яка 100 відсотків проходить до парламенту, а хлопці висовуються самі по мажоритарці. Тому питання зараз не в клановості, питання не в сім’ї, питання в тому, щоб в Україні було побільше таких сімей, які мають можливість балотуватися і мають можливість бути обраними по тому чи іншому округу. Це – по-перше. По-друге, я не маю права сказати: «Хлопці – не йдіть!» Це їхнє особисте рішення, само собою, я їх підтримав, але вважаю, що це не є проблемою. Проблемою було би те, якщо б вони були в списку прохідному тої чи іншої політичної сили.
--- Ваші політичні опоненти, і в даному випадку Партія регіонів, звинуватила одного з Ваших братів у підкупі виборців, що роздавали продовольчі пайки. Ви, з іншого боку, говорите про те, що це Вам абсолютно неприйнятно. Чи справді щось подібне відбувається? Чи це хтось вигадав – ось ці фотографії, які з’явилися в інтернеті, і подібні речі, спортивні форми, які роздають? Чи це підкуп чи не підкуп?
– Я в це не вірю! Чия би корова мичала... Неетично воювати на рівному місці, коли люди програють, от тоді і йдуть різні речі, які, в принципі не вважаються, що це є речі, пов’язані з чесною боротьбою на тому чи іншому округу. Тому в нас немає ресурсу фінансового, в нас є ресурс інтелектуальний, в нас сприйняття є громадою. Але в кінці кінців – питання за громадою і тому...
– Тобто, чи можете Ви стверджувати, що підкупу не було від представників «Єдиного центру»?
– Виключено! Однозначно!
– Скажіть, будь ласка, Ви зараз міністр, ну нехай переважно у відпустці, але тим не менше, міністр. Як змінилася ситуація з Вашим родинним бізнесом за той час, що Ви при владі? Ви не раз заявляли, що Ви, особисто, бізнесом не займаєтеся. Бізнесом займається Ваша родина і за даними «Української правди», раніше вона, дружина мала представництво в 14 акціонерних товариствах. Я дивилася Вашу декларацію про доходи і Ваша родина справді заробляє тепер більше, ніж Ви. Моє запитання – що відбулося з Вашим родинним бізнесом за той час, що Ви займаєте міністерську посаду? Чи він зріс? Чи Вам хтось перешкоджав?
– По деклараціях все видно, в принципі (сміється).
– Декларація досить скромна...
– Скромна. Ми беремо приклад із керівництва держави – правда? (сміється) Нас скромність прикрашає...
– У Вас особисто немає ні земельних ділянок, ні машини, ні квартири...
– Так, дійсно немає. А якщо серйозно говорити про бізнес, який є в сім’ї – тут вже син виріс, 25 років, вже він займається. Я щасливий, що коли відійшов у 1998 році від бізнесу, тому що став міським головою міста Мукачева. З того часу я займаюся політикою, а сім’я у силу своїх можливостей займається так, щоб ми могли себе достойно почували. Ми не є багатими, але є самодостатніми. І було б дуже добре, щоб уся громада України хоча б отак почувалася і ми би дійсно з Вами були б на рівні хорошої, солідної, європейської країни.
– Чи можливо в Україні відділити бізнес і політику? Чи це вдалося окремо Вашій родині?
– Це вдалося окремо мені. І дуже б було добре (питання і в скромності полягає), дуже добре б було, щоб приклад у цьому брали. Вважаю, що політика і бізнес – це речі непоєднувані. Більше того – сьогодні дуже багато виникає питань відносно того, наскільки Україна корумпована, то однозначно ми повинні змінити ставлення Заходу, ставлення всього світу до того, як розвиваються у нас процеси у державному секторі.
– У понеділок на Вашій сторінці в мережі Facebook Ви заявили, що Україна має вирішувати питання про подвійне громадянство. «Настав час!» – написали. Що Ви маєте на увазі? Чи Ви пропонуєте запровадити таке громадянство?
– Я сказав це тому, що люди, які є з великим достатком, мають вже давно подвійне громадянство: ізраїльське, британське, американське, і ті, хто були при владі, і ті, хто мають великі фінансові ресурси, чия доля в ВВП країни вимірюється не одним відсотком. Чому ми сьогодні, коли країну рве на шматки з боку Румунії, з боку Угорщини, Польщі – чому ми сьогодні не подумали і не взяли приклад із тих країн, які вже це випробували давно і вони працюють з цим. Це – перше. І друге, я сказав ще й таку річ. Ми повинні розвивати економіку, ми повинні думати за кожного громадянина. Ми повинні думати про те, щоб росіяни, наші сусіди хотіли бути громадянами України. Щоб вони побачили, що в нас є права...
– Але це вже трохи різні речі. Там є дуже багато підводних течій, зокрема через Росію, і наскільки відповідально зараз порушувати це питання, наскільки це пов’язано з виборами? Тому що це цікаво якійсь частині Вашого електорату?
– Ми про вибори з Вами не говоримо абсолютно. Ми з Вами говоримо про те, що якщо країна багата, то туди і йдуть, і хочуть жити. Якщо в Україні є права і свободи – то туди хочуть йти і жити. І нікого не потрібно запрошувати – до нас будуть йти і ставати в чергу. Я з цієї точки зору мав на увазі. Бо якщо ми говоримо відносно угорців, то я з угорськомовним населенням Закарпаття говорив про наступне: якби дуже добре було, щоб ми з Вами жили в одній європейській сім’ї і щоб ми з Вами не піднімали питання двох паспортів. Щоб ви гордилися тим, що ви живете в Україні.
– Я Вас також попрошу оцінити новий мовний закон і його наслідки для Закарпаття, зокрема ситуацію в Берегово, де угорська отримала статус регіональної. Як Ви все це все оцінюєте в перспективі для всієї області? Чого варто очікувати далі?
– А чому ми з Вами говоримо про перспективу, про область? Ми повинні з Вами говорити про Україну!
– Тому що Ви, можливо, знаєте більше цей регіон.
– Мене турбує не тільки Закарпаття, мене турбує питання України. І це проблема не тільки Закарпаття, це проблема і Львівської області, це проблема Чернівецької області, це проблема Криму. Якщо у нас стоїть завдання йти до федералізації з наступним продажем певних територій – це шлях в нікуди. Якщо ми говоримо, що будуємо унітарну державу, то ми повинні все ж таки розуміти: незалежно від того, хто ти за національністю, ти – громадянин України. Ти повинен знати державну українську мову. Крапка!
– Як міністр із надзвичайних ситуацій Ви свого часу пропонували реформувати це відомство. В багатьох європейських країнах його немає. Були Ваші пропозиції про злиття з міністерством внутрішніх справ. Хто Вам не дав провести цю реформу?
– Реформи проводить Президент. Прийде час, я думаю, рано чи пізно оту реформу, яку ми з вами провели, адміністративну, я вважаю, що це не початок, це тільки початок початку. Якщо ми хочемо жити за стандартами Європи – ми повинні провести реформи в адміністративному секторі один до одного так, як це сьогодні є у Європі.
– І ще запитання з мережі Facebook: Чехи на Закарпатті проводять маркування туристичних маршрутів. Чому українське МНС це не фінансує?
– МНС і не повинно фінансувати туристичні маршрути, у нас є відповідні служби, агенція, яка повинна це робити. І дуже добре, що і чехи, і словаки, і наші інші сусіди приходять це роблять, тому що вони жили багато років в єдиній державі. Закарпаття було в Чехословаччині. Я не бачу в цьому нічого дивного.
– І ще запитання, яке прийшло на сайт Радіо Свобода: «Чи буде побудована об’їзна дорога навколо Мукачева? Коли і за скільки?»
– Навколо Мукачева – я не зрозумів до кінця питання. Вона є навколо Мукачева об’їзна дорога, але от вже в якому вона стані – можна зупинитися детально. Коли в Мукачеві буде така об’їзна дорога, як навколо Праги, або навколо міст Чеської Республіки – думаю, що тоді дорога буде хороша по всій Україні і ми будемо жити за іншими принципами: у нас буде демократія, у нас будуть будуватися дороги і ми будемо краще жити. Сьогодні дорога в Україні відображає стан суспільства. У нас дороги погані і нам є над чим працювати.
