Ірина Біла: Найбільша мрія, і не лише українців, – це власний будиночок. Нехай він не вражатиме розмірами та сучасним оснащенням, проте свій. Власний ганок, власне подвір’я і незалежність від музичних уподобань і потужності голосових зв’язок сусідів поверхом вище. Дотепники зауважують, що квартира – це приміщення, в якому після вимкнення телевізора ви переконуєтеся, що слухали телевізор сусіда. Закарпаття – це регіон, де багато хто зміг втілити мрію про особистий будинок. Майже половина тамтешніх жителів – це власники індивідуального житла. Більше про його особливості знає кореспондентка Радіо Свобода в Ужгороді Надія Петрів.

Надія Петрів: За радянських часів Закарпаття відрізнялося від інших регіонів України тим, що майже 50 відсотків житлового будівництва в області становило будівництво індивідуальне. Цьому сприяло те, що край переважно сільський, крім того, жити у тісній клітці, а не у власному будиночку в області вважалося непристойним. Навіть зараз ці тенденції певною мірою зберігаються, як каже начальник управління економіки Закарпатської облдержадміністрації Віктор Погорєлов.

Віктор Погорєлов: Інвестори, які приходять в Закарпаття для будівництва житла, мають усвідомлювати, що мешканці регіону віддадуть перевагу невеликому будиночку перед апартаментами у багатоповерхівці. Тому у нас сьогодні така велика кількість приватного будівництва. Сьогодні немає охочих купити чотирикімнатну квартиру, бо закарпатці воліють мати свій невеликий будиночок, ніж таку квартиру.

Надія Петрів: Минулого року Закарпаття за кількістю зданого в експлуатацію житла посіло перше місце в Україні. Щоправда, зараз не лише завдяки індивідуальному будівництву, а й через значну активність у регіоні низки вітчизняних будівельних компаній. За словами Віктора Погорєлова, цього року темпи будівництва в Закарпатті зросли більше, ніж на 30 відсотків.

Віктор Погорєлов: Більше будуються там, де є виробництво, де є банки, кредити. Це, в основному, такі великі міста як Ужгород, Мукачево.

Надія Петрів: Спеціалісти кажуть, що Закарпаття не є винятком за активізацією житлового будівництва в Україні, такі тенденції спостерігаються всюди. Але якщо по інших регіонах певною мірою спадає інтерес до придбання такої нерухомості, то в області, навпаки, постійно зростає. Будівельники кажуть, що житло в Закарпатті скуповують вихідці з центральної та східної України, в першу чергу на їх вибір впливає екологічність регіону. Хоча є ще один дуже привабливий фактор, як каже директор однієї з місцевих будівельних організації Олексій Кіндрат.

Олексій Кіндрат: З 1 січня 2008 року Закарпаття межуватиме з країнами Шенгенського Союзу.

Надія Петрів: Керівник ще однієї потужної будівельної компанії Закарпаття Євген Олійник розповів Радіо Свобода, що квартири у збудованих ним будинках розкуповують ще на стадії зведення багатоповерхівки. Пан Олійник це пояснює в першу чергу зростанням добробуту населення і називає основну категорію покупців нового житла в області.

Євген Олійник: У нас купують певну кількість квартир ті люди, які виїжджають на заробітки і працюють в Італії, Португалії, в Росії. Вони приїжджають, вони жваво цікавляться по телефонах, як триває будівництво.

Надія Петрів: Проте чимало закарпатців дивуються: ви будуєте, але для кого? 32-річна ужгородка Валерія побоюється, що незабаром у рідному місті не залишиться корінних ужгородців, усе заполонять приїжджі та іноземці. Валерія має вищу освіту і працює в державній установі, але не уявляє, як придбати житло.

Валерія: Подивишся, то, справді, будується все, але для кого? Я для себе чомусь варіанту не бачу.

Надія Петрів: За офіційними даними, в області потребують поліпшення житлових умов понад 15 тисяч родин. Скільки ще сімей буквально махнули рукою на державний облік, розуміючи, що за нинішніх умов все одно нічого від держави не дочекаєшся, навіть уявити важко.

Ірина Біла: Все, що мені потрібно, це кімната, де можна було б покласти капелюх і кількох друзів, - казала американська письменниця Дороті Паркер.  Хтозна як щодо друзів, але мрія мати власне помешкання, де місце було б не лише для власного капелюха, лишається наразі для більшості українців лише мрією. Тому й живуть кілька в одній малометражній квартирі. Вимушено. Адже відомо, що ніщо так не розділяє людей, як спільне житло.