Відомий кардіолог закликає не брати проблеми близько до серця й частіше відпочивати на природі

Символічні червоні серця у лютому заполонили вітрини магазинів, і навіть найбільші скептики, геть позбавлені сентиментальності, у час святкування Дня закоханих не можуть залишитися байдужими до «сердечної» теми. Та поки хтось милується милими сувенірними виробами, фахівці «серцевих справ» працюють із живим, а не штучним людським моторчиком щодня. І йдеться вже зовсім не про святкову романтику, а часто навіть про саме життя людини.

До редакції «Паланку» зателефонувала ужгородка, у родині якої напередодні дня Валентина власне свято – після серцевої хвороби нарешті стала на ноги мама. Рятівник відмовився від будь-яких подяк, не взяв ні грошей, ні подарунків. «Подякуйте Лікареві у газеті», – просить наша читачка. Заступник головного лікаря Ужгородської міської клінічної лікарні Володимир Шпонтак реанімував уже не одне, а сотні сердець, працюючи у відділенні кардіореанімації. «Старому Замкові  «Паланкові» фахівець розповідає, чи мають закарпатські кардіологи привід для святкування 14 лютого – дня під емблемою серця.

– Пане Володимире, серце як орган людського тіла справді має зв’язок із почуттями? Чому саме серцю приписують «відповідальність» за закоханість?

– Та думаю, серце з емоціями таки пов’язане. Адже будь-які хвилювання спричинюють викид адреналіну, а це,  своєю чергою, підвищує тиск і серцебиття. Тому умовно можемо вважати, що серце причетне до почуттів. Насправді ж воно виконує «насосну» функцію і відповідає за перекачування крові. А за емоції відповідає кора й підкірка головного мозку, наш «центральний комп’ютер».

– «Серцева» медицина фіксує надто сумну статистику. Які справи зі здоров’ям сердець ужгородців?

– Не знаю, який відсоток людей з проблемним серцем, але це, на жаль, чимала кількість наших земляків. Лише через міське кардіологічне відділення у рік проходять близько 2000 пацієнтів – це ті, кому потрібне стаціонарне лікування, не кажучи вже про тих, що лікуються амбулаторно. Ще понад 500 ужгородців щороку проходять через кардіодиспасер. Найгірше те, що хвороба просто приголомшливо помолодшала.

– Скільки років було Вашому наймолодшому пацієнтові?

– Інфаркт у 18 років. Це вже за­грозлива тенденція, 25-річні люди були у нас колись винятком, а тепер у 25–27 років до нас надходять одне за одним пацієнти в тяжкому інфарктному стані.

– Що руйнує такі молоді серця і судини?

– Стреси й ті самі хвилювання, нездоровий спосіб життя. Пацієнтами кардіологів стають ті, хто багато сидить (а це характерно чи не для більшості сучасних професій), мало рухається, їсть жирні страви, курить і зловживає алкоголем. Це люди, які власноруч руйнують своє тіло. Для здоров’я потрібно не так багато, зберегти серце до снаги кожному.

– Ви маєте такий рецепт серцевого здоров’я, щоб ніколи не стати Вашим пацієнтом?

– Більше рухайтеся, знайдіть той час у своєму житті, щоб пройтися, від­відати басейн. Плавання особливо корисне: вода знімає напругу й розслаблює всі органи тіла. Вогонь і вода чудово знімають усю негативну енергетику, я переконався на власному досвіді. Та, мабуть, кожен, відчував легкість, сидячи на березі річки. Більше бувайте на природі. Не зловживайте алкоголем і кидайте курити. Це найбільші вороги вашого серця. Їжте здорові, нежирні страви.

– Які смакощі серце «полюбляє» найбільше? Від сала радите відмовитися взагалі?

– Ні в якому разі, просто бажано не їсти копчене сало. Та на Закарпатті про це даремно говорити (усміхається. – Авт.) Маленький шматок сала нікому не зашкодить. Особливо корисними для серцевої системи є горіхи, ізюм, курага. Не споживайте багато холестерину, їжте нежирні сорти м’яса, краще обмежити кількість яєць – не більше 3–4 на тиждень. Їжу слід готувати на олії.

– Раніше кардіологи вели сво­єрідну карту Ужгорода, де по­значали місце проживання пацієнтів-сердечників. Ви­­ма­лю­­валася якась тенденція?

– Колись таке справді було, але сьогодні вже не ведемо цих позначень. Якщо за кількістю серцевих захворювань лідирував т. зв. Новий район Ужгорода і Шахта, то це, на мою думку, через велику кількість багатоповерхівок, і з іншими факторами не пов’язано. У районах із приватними будинками менше людей, і, відповідно, менше наших пацієнтів.

– У чиновників, за їхніми словами, часто «серце болить» то за смі­ття, то за стан доріг. Ужгородські урядовці є серед Ваших пацієнтів?

– Є, і не один. Будь-які адміністративні посади не проходять, мені здається, без наслідків для серця. Хіба що треба бути людиною без емоцій. Це ж постійні нерви, стресові ситуації, хвилювання, тому представників владних установ справді немало.

– Щодня стикатися із життям і смертю – у Вас напружена робота. Як бережете власне серце?

– Найбільшою радістю і відпочинком для мене є сім’я – кохана дружина і двоє дітей. Я кожному бажаю сімейної злагоди й домашнього затишку, бо лише з рідними можна повноцінно відпочити й набратися доброї енергетики, позитивних емоцій. Робота все ж бере своє. Мушу зізнатися, що сам уже більше шести років уживаю ліки проти гіпертонії. Нічні чергування й пов’язані з роботою емоції, особливо коли надходять люди у тяжкому стані, не минають безслідно для самих кардіологів. Рятує сім’я, відпочинок у колі друзів. Мова йде, звичайно, не про посиденьки з алкоголем. Хоч у невеликій кількості алкоголь навіть корисний, бо спалює жир, але надміру – це вже небезпека, і чи не насамперед для серця.

– Куріння вбивче для серця й судин, і в той же час чима­ло навіть ваших колег-кардіологів полюбляють цигарки. Як пояснити це, наприклад, підліткові?

– По-перше, більшість лікарів почали курити ще в молодому віці, коли до кінця й не усвідомлювали, що стоїть за кожною сигаретою. Згодом багато хто не має сили волі кинути шкідливу звичку, бо це ж наркотик. Хтось хибно за­спокоює себе курінням, думаючи, що це зніме стрес, та це неправда. Все ж курять лише доти, доки грім не гряне. Відчувши проблему, як, правило, люди припиняють себе отруювати.

– Чоловічі серця вразливіші за жіночі?

– Безперечно. Від серцевих хвороб потерпає набагато більше чоловіків, ніж жінок. У нашому відділенні кардіореанімації 30 ліжок, із них «жіночими» є 8–10. Жінки займають у нас 2 палати. Природа, на щастя, оберігає жінок, можливо, трохи більше. Під час вагітності, наприклад, змінюється гормональний фон, і взагалі – недаремно кажуть, що, народжуючи дитину, жінка й сама омолоджується. Можливо, такий ґендерний розподіл пов’язаний ще й з тим, що більшість керівних посад у нас посідають чоловіки, а це стресова робота. Чоловіки більше курять і нерідко зловживають алкоголем. Це взаємопов’язано.

– Ужгородські кардіологи мають потрібну апаратуру, щоб допомогти пацієнтам?

– Є має вже все необхідне, але техніка поступово старіє, було б добре її оновити. Потребуємо нового так званого «стрес-тесту». Він допомагає виявити проблем із серцем та судинами при навантаженні, бо кардіограма у спокійному стані може й «не помітити» проблему. Та сама ситуація з ехокар­діоскопом. У кардіодиспансері можемо використовувати метод коронаро­графії, що визначає прохідність судин. Це особливо важливо, оскільки стенокардія виникає саме при звуженні судин, а інфаркт – коли бляшка перекриває коронарну судину.

– Що порадите тим закарпатцям, які беруть усі негаразди надто близько до серця?

– Звичайно, ліпше уникати надмірних хвилювань і негативних емоцій. Та що можна радити іншому? Кожен із нас – індивідуальність, має свою нер­вову систему. Та всім без винятку раджу частіше бувати на свіжому повітрі, виїздити на природу, а вона в нашому краї така гарна! Я не втомлююся повторювати – ведіть здоровий спосіб життя, їжте нежирну здорову страву, зай­міться фізкультурою хоча б кілька хвилин на день. І бережіть себе, адже гіпертонічну хворобу, наприклад, можна заробити і в 20 років, а лікувати доведеться все життя – гіпертоніки змушені постійно вживати ліки. І ще одне. Дуже добре, якщо серце б’ється прискорено від радісних емоцій, якщо ж ви відчули біль у грудях – чимскоріше прийдіть до лікаря, не зволікайте з цим. Для тих, хто хвилюється через дороговизну препаратів можу сказати, що чим раніше виявите хворобу, тим легше буде її лікувати і будуть потрібні дешевші ліки. Не терпіть біль і не чекайте, коли минеться, краще одразу проконсультуйтеся з терапевтом.

– Ви особисто святкуєте День Валентина? Хто “живе” у Вашому серці?

– Звичайно. І вітаю всіх закарпатців із цим святом, бажаю палкого кохання, здоров’я, доброти, щирості душі й люд­ського щастя! 14 лютого – це чудова нагода зробити презент близьким, коханій людині. Будь-який подаруночок дарує при­ємні емоції, а радість зміцнює наше здоров’я. У моєму серці – моя сім’я і дру­зі. Це найдорожчі люди – дружина, 19-річний син, який вчиться на 2 курсі інженерно-технічного факультету (містобудівництво й господарство), та дочка, якій 18 років. Вона студентка першого курсу медичного факультету, а чи стане кардіологом, як я, поки не знаю. Вибере сама під час навчання – що серце підкаже. Бачите, щоразу повертаємося до нашої теми (усміхається. – Авт.) Мабуть, справді, серце не лише перекачує кров...