Блискучу перемогу та віру в успіх на домашньому турнірі країні подарував найбільш легендарний її гравець Андрій Шевченко, який примусив замовкнути усіх скептиків.
Напередодні рахунок 2:1 на користь української збірної пророкували багато хто. Але далеко не з впевненістю, а з надією.
Власне, це, схоже, єдине, про що думали українці з самого ранку понеділка, 11 червня. За годину до матчу центральна частина Києва жила виключно матчем. Люди прямували на футбол – чи то на стадіон, чи то до фан-зони, чи до будь-якого іншого місце, де могли вболівати за збірну. Майже усі з національними прапорами в руках та на щоках, усі з вірою у перемогу.
Першим апогеєм матчу стало виконання національного гімну, коли стадіон співав в один голос – хто як міг, навіть ті, хто зірвали голос ще напередодні, перегукуючись з шведськими фанами.
Погодьтесь, з перших хвилин матчу українська збірна приємно здивувала. Вона не «сіла», а намагалася тримати м’яч, комбінувати, хай і переважно на своїй половині поля.
Першими українці й створили гострі моменти біля воріт суперника, хоча 100% – був у Златана Ібрагімовича, якого втратили Гусєв та Михайлик і який вирішив пробачити нас, поціливши головою у стійку воріт.
Також перший тайм запам’ятався неабиякою самовіддачею наших гравців, які не боялися йти у силову боротьбу з кремезними шведами.
Другий там видався ще більш напруженим, адже в ньому команди почали забивати. Спершу це зробили шведи: після подачі з флангу помилився Андрій Єрмоленко, який вибив м’яч прямо на ногу шведу, який прострілив на Златана і той відкрив рахунок.
Не хотілося вірити, що це кінець, але таки думки, гадаємо, промайнули в головах багатьох. Але вже за 3 хвилини віра знову заполонила Україну: виправився Ярмоленко, який накрутив шведа та класно подав у воротарський майданчик суперника, де у стрибку Андрій Шевченко замкнув передачу блискучим голом.
Ті, хто зухвало дорікав Андрієві за нереалізований момент першого тайму, пробачили йому все. А надто – після другого голу ще через 6 хвилин. Кутовий, з Шевченком грає Златан, в якийсь момент українець відривається від опікуна та першим торкається м’яча після подачі, філігранно зрізаючи його у ближній кут повз Ібрагімовича та шведа на штанзі.
Навряд хтось очікував подібного. Країна досі не може прийти до тями, свідченням чого є заголовки українських сайтів, статуси в соціальних мережах, постійні сигнали автомобілів та божевільні вболівальники.
Великі перемоги народжують нових героїв. Окрім Андрія Шевченка, який лише підтвердив свій статус №1, зіркою в країні став 6-річний Тимур. Чому? Бо він радів, як ми усі, немов діти малі – неймовірно щиро!
