З 21 липня і до 16 серпня 2009 року в Закарпатському художньому музеї ім. Й. Бокшая працює виставка Золтана Івановича Шолтеса
21 липня 2009 року виповнюється 100 років від дня народження нашого відомого земляка заслуженого художника України Золтана Івановича Шолтеса (1909 – 1990). Майстер реалістичного пейзажу, один із талановитіших послідовників реалістичної традиції закарпатської школи живопису – це Золтан Шолтес. Багата творча спадщина уславленого лірика упродовж багатьох років не полишає нас байдужими. Був улюбленим учнем Й. Бокшая та А. Ерделі. Навчався у Публічній школі малюнку в Ужгороді, яка була заснована у 1927 році. Обдарованому юнацтву давала сувору академічну підготовку та вводила у світ європейських тенденцій малярства. Був першим випускником цієї школи разом з А. Коцкою, Е. Контратовичем, А. Борецьким. Взірцем у житті та мистецтві мав Йосипа Бокшая. Творчі заповіти славних учителів продовжив і розвинув у притаманній йому манері. З 1929 по 1933 рік навчався в Ужгородській греко – католицькій богословській семінарії. У 1933 році висвятився на священика.
Ювілейна виставка творів Золтана Шолтеса, відкрита в Закарпатському обласному художньому музеї ім.. Й. Бокшая, представляє не тільки авторські твори з музейної збірки. Зацікавлений глядач побачить ексклюзивно надані нам твори з приватних колекцій: перші спроби в техніці акварелі 1930- х років, жанрові та побутові сцени олією. Хронологічно та послідовно вибудовується концепція виставки, відтворена в полотнах автора різного періоду виконання. Попри загальне означення і визнання Золтана Шолтеса майстром тільки пейзажного жанру, є у творчості художника і численні портрети, жанрові та сакральні сцени релігійного характеру. Вони менше знані публіці.
Доля художника Золтана Івановича Шолтеса невід’ємна від складної, багато в чому драматичної долі отчої землі. Живописні віхи біографії митця цікаві. „Співцем Верховини” назвали Золтана Шолтеса сучасники. І, дійсно, стрижнем через творчий доробок автора проходить тема палкої любові до рідної землі. Свіжий вітер високогірних панорам надихав художника на ліричні композиції. Традиції пленерного живопису були органічними для тутешньої школи мистецтва. Художні образи, „схоплені” прямо на природі, ala prima, вражають щирістю та безпосередністю. Улюбленими мотивами З. Шолтеса були не тільки гірські пейзажі, а й мальовничі міжгір’я Перечинщини, околиці Ужгорода. Звичні ужанські краєвиди з пам’ятками шедеврів народного дерев’яного зодчества „Стара церква села Кострино” 1953 р., „Дерев’яна церква села Ужок” 1955 р. сповнюють ностальгією. Тут промовляє утаємничена пам’ять часу. З. Шолтес майстерно підмічав такі делікатні моменти гармонійної співзвучності стану душі і природного середовища.
Плинні оповіді живописця знаходять свого глядача. Літні та осінні ландшафти Золтана Шолтеса приваблюють кольором, оптимізмом почуттів. Знаючи непросту долю митця, розумієш і дивуєшся його витримці, життєлюбству та простоті. Черпаючи наснаги від Книги Книг та з джерел античних любомудрів (Платона зокрема), знав, що істина проста і звичайна. Правди прагнув завжди: коли за намовлянням сидів у в’язниці, коли допомагав землякам словом і ділом як священик, коли разом з Августином Волошином висвячував у 1938 році у Волосянці національний український прапор.
Упродовж усього життя Золтан Іванович був з людьми. Багато років дружив з Ф. Манайлом, Г. Глюком, Л. Чічканом, Т. Яблонською, М. Глущенком, С. Шишком, В. Касіяном та Р. Кентом. Виріс у багатодітній сім’ї, з благоговінням ставився до своїх батьків та сестер і братика, до дітей Єви, Золтана та Степана. Молодший Степан підхопив з рук батька мистецьку естафету і теж став успішним живописцем (у 1967 р. з відзнакою закінчив Київську Академію мистецтв, очолює Об’єднання професійних художників Закарпаття, у 2006 р. був відзначений званням заслуженого художника України). Дуже любив свою дружину Шаролту, з якою прожив майже 60 років у щасливому шлюбі, а до того 8 років гречно залицявся до дівчини. Розрадою і утіхою як священик був для мешканців Ужка, Туриці, Севлюша. Коли, після розгрому греко – католицької церкви на Закарпатті, викинутий був на узбіччя життя, не здався. Став робітником нічної зміни на заводі „Мундус”, робив санчата та меблі. 
У серпні 1946 року разом із своїми колегами стає засновником Закарпатського відділення Спілки художників України. Це вже потім одержав – таки роботу художника виробничих майстерень Худфонду Спілки художників України, а через певний час – головного художника. Почуття відповідальності сповнювало Золтана Шолтеса постійно. Як художник опікувався колегами по мистецькому цеху. Дбав про зростання професіоналізму власного та колег. У майстернях Худфонду, якими творчо керував З. Шолтес, панувала принципова атмосфера. Цьому запорукою був строгий і вимогливий Золтан Іванович.
Митець був надзвичайно обдарованою людиною. Крім малювання, він володів чудовими навиками у будівництві. В Ужку сам збудував фару, працював із столярним інструментом, виготовляючи для селян своєї парохії вікна чи двері. Уміння дати життя дереву виявилося і у майстерному виготовленні макетів церков – пам’яток дерев’яної архітектури. До періоду 1931 – 1939 рр. належать у масштабі виконані З. Шолтесом макети ужоцької та костринської церков. Так для нащадків руками та обдаруванням Золтана Івановича були збережені старовинні перлини народного храмового будівництва. 
З роками художня майстерність автора досягла висот творчої зрілості. Автор переконливо демонстрував натхненну віртуозність живописання ландшафтів батьківщини. Золтан Іванович Шолтес у 1975 році одержує звання заслуженого художника України. Це було високе звання, яким відзначили понад піввікову діяльність художника у мистецтві. З державною мистецькою відзнакою вітав талановитого закарпатця Леонід Кравчук. Крім того, З. Шолтес був нагороджений за вклад в образотворче мистецтво Закарпаття двома Почесними Грамотами Президії Верховної Ради Української РСР.
Своєю творчістю Золтан Іванович Шолтес віддзеркалив суть свого мистецького світорозуміння. Сонячність його натури, доброту і милосердя, пожертву пам’ятають люди. Митцям непросто у житті, бо вони назавжди приречені зважувати. Життєвий підсумок світлої душі художника З.І. Шолтеса – священослужіння мистецтвом Богу, людям і рідному краю.
Помер Золтан Іванович Шолтес в Ужгороді 15 грудня 1990 року. Ховали заслуженого художника України Золтана Івановича Шолтеса чотири єпископи згідно церковної традиції. Міське кладовище Кальварія стало місцем останньої зупинки земної хресної ходи митця.
Твори Золтана Івановича Шолтеса зберігаються у музеях України, Японії, Канади, Словаччини, Чехії, Угорщини, Румунії, Польщі, Німеччини, Голландії. Живописні полотна митця є окрасою українського образотворчого мистецтва 20 століття. Ім’я заслуженого художника України Золтана Івановича Шолтеса вписане золотими літерами в історію образотворчого мистецтва нашої Батьківщини.
