Верховна Рада ухвалила, а Президент Ющенко підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами». Цим документом вводиться сортування сміття і збільшуються штрафи за неправильне поводження з відходами.
Тонемо у смітті. Чим далі –тим швидше. Та й загалом парадоксальна ситуація: чим менше нас, українців, тим більше відходів продукуємо. Статистика страшна: якщо за 1999 рік 50 мільйонів українців викинули близько 26 мільйонів кубічних метрів сміття, то вже за 2007-ий 46 мільйонів осіб досягли позначки 53 мільйони кубометрів твердих побутових відходів. Фахівці кажуть: аби з тієї проблеми вийти, треба сортувати сміття, бо так його легше утилізувати й переробляти. Аби сортувати, треба починати з елементарного – переламування небажання людей привчатися до цивілізованих процесів. Привчити можна, кажуть спеціалісти, достатньо запровадити відповідні штрафи: ось у Голландії, до прикладу, за кинутий на вулиці недопалок на порушника накладуть штраф у 200 євро, а за жуйку – всі 500! Виявляється, остання дуже заважає чистити тротуари та вулиці...
Новими штрафами – по руках
Чи не найперше, але найважливіше положення нового закону – вводиться система роздільного збору побутових відходів і встановлюється відповідальність за порушення в даній сфері – нові штрафи. Так, якщо редакція Кодексу, що діє, про адміністративні правопорушення передбачає штраф за порушення при поводженні з відходами для громадян від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а для посадовців – від 5 до 8, то нова – від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів, а для посадовців – від 50 до 100. В абсолютних цифрах нині це від 340 до 1360 гривень, а для посадовців і суб’єктів підприємницької діяльності – від 850 до 1700 гривень. Аналогічні штрафи передбачені за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері впорядкування територій населених пунктів.
Нарешті знаємо, що таке сміття
Закарпатські спеціалісти схвально відгукуються про згаданий документ. І не тому, що передбачає підвищення штрафів за неправильне поводження зі сміттям, хоча це питання давно назріло, а насамперед тому, що в ньому проведені чіткі градації того непотребу – що воно таке, яке саме тверде, яке – побутове, яке – тваринного походження. Так-так, навіть таке передбачено! У документі нарешті чітко визначено, що таке відходи: якщо раніше під цим поняттям розуміли все сміття, якого власник хоче позбутися, то тепер і таке, якого власник позбувається, має намір або повинен (!) позбутися шляхом утилізації чи видалення. Старший держін¬спектор з охорони навколишнього природного середовища, начальник відділу екологічного контролю, водних ресурсів, атмосферного повітря, поводження з відходами Держекоінспекції в Закарпатській області Володимир Рубець уточнює: повна відповідальність за сміття та його подальшу долю покладається на власника і це стосується насамперед наших підприємств. Аби їхні керівники не думали, що можна лише викинути на загальне сміттєзвалище й забути – доведеться відповідати за належне й безпечне «майбутнє» тих відходів. Інак¬ше – штраф!
Смітники біля кожного стовпа
А звідси й продовження теми: за законом, власник ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ укладати угоду на вивезення сміття, оплачувати цю послугу. Якщо ж угод не буде, а непотріб знайдуть і доведуть, що він ваш – штрафуватимуть. Попри ці вимоги щодо поводження з побутовими відходами, прописані в законі, передбачено, як власник має поводитися з великогабаритним непотребом і що можна піддавати термічній обробці. До речі, спалювання побутових відходів відтепер дозволяється лише на енергетичні цілі з метою одержання теплової та/або електричної енергії. У цій же таки статті, як розповідає держекоінспектор, передбачається, що вже під час проектування житлових будинків, громадських, виробничих, складських та інших споруд необхідно враховувати й облаштування контейнерних майданчиків для роздільного збирання відходів. Такі ж повинні бути у проектах внут¬рішньо-дворових територій, доріг загального користування тощо. Зокрема, організатори не мають права провести жодного масового заходу, якщо не обладнані для цього контейнерні майданчики та урни для сміття.
Питання, певна річ, хто все це контролюватиме? Відповідні повноваження покладено на житлово-комунальні господарства, міліцію, органи місцевого самоврядування. Тобто, скажімо, ужгородській владі треба насамперед згадати про муніципальну міліцію і змусити її нарешті працювати, а не просто проїдати податки ужгородців. Та й міському управлінню міліції, згідно з законом, доведеться вивчити нові функціональні обов’язки чи пригадати старі (на них ще раніше покладені обов’язки контролювати стан благоустрою). Або ж усім разом варто почитати історію Закарпаття, яка, до речі, розказує, що в дорадянські часи жандарми мали чіткі вказівки перевіряти, чи прибрано перед будинками громадян. Хто не підмів вулицю – був покараний…
Кожному сміттю знайдуть «крайнього»
Величезним позитивом закону є й те, розповідає Володимир Рубець, що ним внесено зміни до статті 12 Закону України «Про відходи», в якій говориться про порядок виявлення та взяття на облік безгосподарних відходів. Йдеться про численні сміттє¬звалища, котрі мов гриби після дощу ростуть на узбіччях річок, у лісах, повз доріг тощо. Раніше з ними було багато мороки, аби взяти на облік, придумати, яким чином утилізувати чи де шукати на це кошти. Словом, переписати купи паперу і зламати чимало списів. Відтепер усе простіше: повідомлення власника, який на своїй території виявив сміття, заява громадян, представників ЗМІ чи навіть екоін¬спекторів (досі й такого не було передбачено!) уже є підставою, щоб взяти безгосподарний смітник на облік.
Це означає, що, приміром, голова сільради, на території якого виявляли таке звалище, зазвичай переконував, що сміття «не його», що «принесла річка» чи «що він не має відповідати за безвідповідальність людей». Відтепер такі «відмазки» не проходитимуть: на чиїй території виявлять сміття, той і нестиме повну відповідальність. І платитиме штраф.
І все ніби так чітко в цьому законі прописано, визначено відповідальних і винних, підвищено штрафи… Ось лише малесенький нюанс. Наприкінці вказано, що у тримісячний строк із дня опублікування цього Закону Кабмін зобов’язаний забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, а також забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону. Останнє, до речі, особливо стосується «унікальної» урядової постанови, яка до 31 грудня 2010 року (зверніть увагу!) обмежує перевірки сільських та селищних рад якраз із цілого ряду питань, в тому числі вимог природоохоронного законодавства. І це стосується якраз міліції, Мінприроди, земельників та екоінспекторів!
