Немає значення перший раз у перший клас, чи то вже у десятий – щороку батьки закарпатських, та й усіх українських школярів, стикаються з однією і тією самою проблемою. Підготовка дітей до першого дзвоника починає турбувати «головного фінансиста» родини відразу як пролунав останній.
Цьогорічні школярі обійдуться батькам у чималеньку суму – школа щороку вимагає все хитромудріші зошити та книжки. Натомість здешевлення канцелярського приладдя найближчим часом прогнозувати ніхто не береться.
«Ситуація з подорожчанням канцтоварів в Україні, як і багато інших речей, дещо перебільшена. – каже пан Степан, власник одного із спеціалізованих канцтоварних магазинів Мукачева. – Ціни у різних виробників піднялися від 3 до 15%. Думаю, що це не так вже й багато».
Однак, швидше за все, для більшості батьків, навіть незначне здорожчання товарів на 3-4% все ж відчувається. А для сімей, у яких двоє і більше школяриків і поготів. Та пан Степан запевняє, що ніякого катастрофічного стрибка цін не відбулося: «Варто врахувати і те, що багато товару залишається з минулого року. А він реалізовується за старими цінами, а подекуди й за зниженими».
Отож, портал «Мукачево.нет» вирішив провести власний підрахунок коштів необхідних для того, щоб закарпатські сім'ї змогли відправити своїх дітей до школи.
Учню будь-якого класу на перший час знадобиться бодай десяток зошитів у клітинку та лінійку. Їхня вартість у магазинах Закарпаття та шкільних ярмарках коливається від 0,75 копійок до 2 гривень. Обгортки для зошитів – 1,50. Для підручників – 15- 24 грн. Для початку дитині потрібно, хоча б три ручки, ціна на які від 1 до 3 грн.
Не обійтися також без приладдя для художньої праці: альбом – 2,5-8,50 грн. за штуку, олівці – від 3 до 100 грн., фломастери – 4-50 грн. Папка для трудового навчання коштує від 10 до 18 гривень у середньому. Ще важливо не забути про папку для зошитів – 5-18 грн. та щоденник – 5-20 грн.
Окрім усього вище перерахованого, до ранця школярика батьки закинуть лінійки, ножиці, клей, кольоровий та картоновий папір, а також пенал, який коштуватиме від 5 до 80 гривень.
От, власне, і майже весь перелік товарів необхідних для повноцінного та ефективного навчання закарпатських та й решти українських дітлахів. Підбивши всі витрати, беручи до уваги середні показники, виходить чималенька сума – 399 гривень. Це приблизно четверта частина від середньої зарплати закарпатця. Відносно не багато, якщо врахувати, що до таких витрат батьки готуються заздалегідь. Однак, навряд така підготовка може врятувати батьків, які виховують не одну дитину.
«Чесно кажучи, я не вдоволений тим, що цього року перше вересня мені обійшлося майже удвічі дорожче, аніж минулого. – обурюється пан Дмитро, батько семикласниці. – Я витратив в районі шестиста гривень. І це ще враховуючи те, що ми не купували нічого за високими цінами – намагалися хоч трохи зекономити».
Чоловік бідкається на те, що ціни ростуть, а заробітна плата залишається на однаковому рівні. Каже, що такими темпами держава поставить на коліна навіть тих людей, які хоча б на середньому рівні могли задовольнити свої потреби.
«Ви знаєте, це так складно у сьогоднішніх умовах відправити дитя до школи. Та ще й так, аби не осоромитись. Вам, напевно, відомо, які сьогодні діти: те не хочу, це не буду, тут не модно, а там висміють» – задумливо і трохи похмуро веде пані Тамара, мама третьокласниці Софійки – А ще ці форми... Пів класу носить, пів – ні... Та і що то за форма? Якість нікудишня – Китай, Україна. Вчителі кажуть, щоб ми підтримували вітчизняного виробника, а той же найгірший. Тканина така, що дитинка як у мішку – тіло не дихає, не зігнутися, ні присісти, а грошей просять як за високоякісну річ».
Щодо шкільної форми, то портал «Мукачево.нет» зробив своєрідний моніторинг основних місць її продажу в області. Однак, в цілому ситуація практично однакова. На 2010-2011 навчальний рік мукачівські підприємці завезли шкільну форму з Китаю, Туреччини та України. Що дивно, Туреччина та Україна переважають. Ціни майже однакові, різниця у тридцять гривень. Українська дешевша 250 та 220 гривень відповідно.
Що ж до дітей, то тут – у цій ситуації, їм певно що, спокійніше всього. Перед ними батьки ставлять лише одну задачу – якісно і наполегливо вчитися, не беручи до голови фінансові питання батьків.
«Мені подобається все, що мені купили батьки у школу, але я вже цьому не радію як раніше. – гордо промовляє шестикласниця Ліза. – Але форму носити мені не подобається. Я люблю джинси і кросівки – так набагато зручніше. У минулому році тато теж купив мені шкільну форму, але я її майже не одягала. Сподіваюся, що і в цьому не доведеться».
Чи носитиме Ліза у цьому навчальному році форму, яка її батькам обійшлася в чималу копійку – поки невідомо. З поверненням форми до шкільного розпорядку багато батьків зітхнули з полегшенням, мовляв, одну форму купив і весь рік дитина має що вдягнути. Однак, у кінцевому підсумку все сталося не зовсім так – форма висить на вішаку у шафі і припадає пилом, а діти й далі продовжують ходити на заняття у «стрітовому» вбранні.
Читайте також:
Зібрати дитину до школи? Це ж так просто на «Шкільному ярмарку»!
