знову закликали всіх прийти на Синевир
Традиційний фестиваль Міжгірщини легко впізнаваний за ключовим словом – «На Синевир трембіти кличуть» не сплутаєш ні з чим. Гостям тут сумувати не доводиться – вони насолоджуються народними піснями і танцями, а окрім того, смакують боґрач, вдихають гірське повітря, милуються краєвидами й просто добре відпочивають.
400 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ – ДЛЯ ДІТЕЙ-СИРІТ
Цьогорічний фестиваль відбувся передостаннього дня літа. Він запам’ятається меншим, як порівняти з попередніми фестами, числом відвідувачів, та низьким рівнем води у самому Синевирі, яка відступила від берегів принаймні метрів на 2... Що поменшало людей, тутешні жителі пояснюють економічною кризою, зокрема подорожчанням бензину, і побоюванням дощу. Щодо води, то тут місцеві скаржаться саме на брак дощів у літні місяці й кажуть, що озеро підніметься з їх приходом.
Стартувало свято на берегах Синевира о 14 годині. Губернатор Олег Гаваші разом із керівниками Міжгірських РДА та райради перепливли озеро на дерев’яному плоті, відтак на протилежному березі біля сцени їх традиційно з хлібом-сіллю зустріли гостинні міжгірці.
Уже вкотре фестиваль верховинського краю проходить під гаслом «Кожній дитині – родину!». І цього разу волонтери також збирали гроші в спеціальні скриньки для допомоги дітям-сиротам. Виступаючи перед гостями свята, Олег Гаваші зазначив, що від започаткування акцій на Синевирі вже зібрано 400 тисяч гривень, за які, зокрема, придбано мікроавтобуси для будинків сімейного типу, побутову техніку тощо. Гроші для дітей-сиріт, нагадаємо, на берегах «морського ока» почали збирати 2006 року з ініціативи члена Президії Єдиного Центру Віктора Балоги. Керівник області також зазначив, що сьогодні на Закарпатті відкрито 29 дитбудинків сімейного типу і налічується вже 40 прийомних сімей.
Заступник голови обласної ради, член президії крайової організації Єдиного Центру Михайло Мартин від імені всіх депутатів теж привітав краян. А від партії і голови її закарпатського осередку Івана Балоги передав представникам прийомних сімей Міжгірщини вкрай потрібні в домашньому господарстві побутові електроприлади.
ТРАДИЦІЮ ВИГОТОВЛЕННЯ ТРЕМБІТ БЕРЕЖУТЬ ЛІЦЕЇСТИ
Головних символів свята – вівчарських трембіт – на берегах Синевиру виявилося не так уже й багато. Власне міжгірських трембітарів на фест завітало всього двоє. 79-річний Федір Тарахонич із с. Репинного – один із них. Каже, що його трембіті вже понад 150 років, а виготовив її ще його дідусь. Сам пан Федір також майструє, для цього шукає дерева, в які влучила блискавка – з таких трембіта ревітиме гучніше. Ділиться довгожитель і секретами збереження інструменту. Так, свою трембіту пан Федір тримає в холодному приміщенні й щоразу заливає у неї воду.
Місцеві жителі зазначають, що молодь не дуже тягнеться до освоєння азів виготовлення трембіт, тож це уміння може відійти разом із нинішніми майстрами. Утім проблему може вирішити колектив Міжгірського професійного ліцею. Так, на цьогорічному фестивалі ліцеїсти представили перші два інструменти власного виробництва. Як розповів директор закладу Василь Маринець, щоб з’ясувати технологію виготовлення, його студенти поїздили селами. А в пошуку заготовок допомагають учням місцеві лісники. І нині в ліцеїстів є деревина, якої вистачить ще на 10 трембіт. Василь Юрійович твердить, що на виготовлення витрачають приблизно місяць, коштуватиме ж такий інструмент близько 1700 гривень.
Загалом Міжгірський професійний ліцей нині працює над відродженням народно-художніх ремесел, традицій і звичаїв. Все це, каже В. Маринець, сприяє відродженню туристично-рекреаційного комплексу всього Міжгірського району.
ДО «МОРСЬКОГО ОКА» — ЧЕРЕЗ ОКЕАН
Географія відвідувачів цьогорічного фесту на берегах Синевиру широка – були гості й із сусідніх районів, і з інших областей. Проте найбільшу відстань до озера подолали гості з найменшого материка на Землі. Українець Павло Ледней разом зі своїм сином приїхали з Австралії в Україну вперше. Вирішили навідати родину двоюрідної сестри пана Павла Марину Кость, що живе у Міжгір’ї. Гість розповідає, що від Закарпаття він у захваті. На своїй батьківщині працює учителем, викладає історію та географію. У його рідному місті велика громада української діаспори. Сам Павло Ледней народився в Австралії, куди з Міжгірщини перебрався ще його батько. Нині ж навчає свого сина материнської мови й стверджує, що у того – українське серце.
Програма фестивалю гостям із-за океану дуже сподобалася. Загалом свято над озером цього року вийшло чудове. Багато хто не приїхав на Синевир, побоюючись дощової погоди. Але грозові хмари оминули фест, і люди повеселитися на славу. Після виступів колективів народної творчості концерт продовжив наш знаменитий земляк Іван Попович.
Організаторам святкової програми залишилося тільки побажати на майбутнє відповідальніше ставитися до влаштування роздягалень: багатьом артистам довелося перевдягатися у своїх автобусах (які, до слова, були далеко від озера), а дітки одного з колективів вбиралися в народні костюми прямо на вулиці. Добре, хоч погода видалася не холодною.
Ярослав ГУЛАН,
Міжгірщина–Ужгород
