Сторічна берегівчанка Ірина Юріївна Култан зателефонувала до нашого часопису та поділилася міркуваннями з приводу святкування свого 100-річчя
З нетерпінням ждала цієї події – столітнього ювілею. Рада, що дожила до такої поважної дати у своєму житті. Воно було непростим, але цікавим, змістовним і благородним. Ніколи й нікому не робила біди, завжди молилася Богу. Втішає, що поздоровити мене приїхали дочка із зятем аж із самого Мінська, онуки, племінники з села Тросник, що на Виноградівщині. Була щаслива, коли прибув закарпатський губернатор Олександр Ледида, який привіз вітальну телеграму від самого Президента України Віктора Януковича. Гарні, милі, теплі та зичливі в ній вітальні слова. Дякую і міському голові Іштвану Гайдошу, що також особисто навідався до моєї скромної оселі та поздоровив мене з ювілеєм.
З такою ж місією гостювали керівник районної держадміністрації Ігор Свищо, активісти м/о Партії регіонів на чолі з Михайлом Ляшком, друзі та колеги, сусіди й знайомі. Челяді було – дай Боже! Усі хотіли хоч одним оком глянути на ювілярку! А днями навідалася якась жіночка та й каже, що їй 80 років, але хоче побачити сторічну бабусю. Кажу: це мені 100 років, ось я перед вами! Їй не йнялося віри, що спілкується зі справжньою довгожителькою. Велика вдячність вашій газеті, що розповіла про мій життєвий шлях, найперше щире спасибі головному редактору Михайлові Папішу, який організував багатьох журналістів й того дня спрямував їх до моєї оселі.
А завдяки пресі й телебаченню я стала найпопулярнішою берегівчанкою – такою собі “зіркою в літах”! Щоправда, львівська газета “Експрес” вустами свого власного кореспондента Еліни Савицької перекрутила моє прізвище – замість Култан я стала Ковтун. Що ж, і таке раз у сто років буває… Розчулила мене увага та повага до моєї скромної персони з боку церкви, миряни щиро, сердечно вітали зі сторіччям, заспівали здравицю на многая і благая літ. Гадаю, що сторічна парафіянка в цьому храмі молиться вперше. Нехай Усевишній прийме та гідно оцінить мої християнські помисли- діла. Сподіваюся, що на білому світі ще поживемо – здоров’я та щастя бажаю всім, хто не забув мене. Ось такі мої міркування з приводу того, як родичі, громада та влада святкували мої іменини.
