генерал-хорунжого Романа Шухевича
Урочистості з нагоди 100-річчя від дня народження Головного командира Української повстанської армії генерал-хорунжого Романа Шухевича /Тараса Чупринки/ відбуваються на Закарпатті. Відповідне розпорядження з цього приводу видав голова обласної держадміністрації Олег Гаваші. Серед заходів – проведення поминальних панахид, тематичних виставок, зустрічей з учасниками національно-визвольних змагань, впорядкування могил полеглих вояків Карпатської Січі та УПА і т. ін. Свої ювілейні заходи здійснюють і окремі громадські та політичні формування.
- Орієнтиром для нас у цій роботі слугує Указ Президента України Віктора Ющенка "Про відзначення 100-річчя від дня народження Романа Шухевича", - розповідає начальник управління з питань внутрішньої політики обласної держадміністрації Василь Цебрик. - До речі, Закарпаття - один з восьми західних регіонів України, облради яких визнали УПА учасницею українського визвольного руху. Не чуже для закарпатців й ім`я Романа Шухевича, який у буремному 1939 році був радником начальника Генерального штабу Карпатської Січі - воєнізованого формування Карпатської України, що чи не першим у Європі вчинило збройний спротив фашистським окупантам. Разом з полковником Михайлом Колодзінським-Гузаром та іншими патріотами Роман Шухевич організовував оборону Карпатської України - цього маленького паростка української державності в Карпатах. На жаль, сили були нерівні, отож чимало молодих патріотів, повторивши подвиг героїв Крут, віддали свої життя за волю рідної землі. Достойним пам`ятником їм стала незалежна, суверенна Українська держава, невід`ємною складовою якої є і сонячне Закарпаття.
У місті Хуст, колишній столиці Карпатської України, планують вшанувати пам`ять генерал-хорунжого Романа Шухевича /Тараса Чупринки/ меморіальною дошкою на стіні готелю, де той проживав у 1939 році. Одна з вулиць буде названа ім`ям легендарного командира. Для здійснення цих планів багато роблять хустський міський голова Михайло Джанда і заступник голови райдержадміністрації Олег Мельник.
Дехто, продовжує Василь Цебрик, намагається применшити роль закарпатців в українському національно-визвольному русі: мовляв, і ОУН тут не було, й УПА не діяла. Втім, факти свідчать про інше. Приміром, ветерани визвольних змагань згадують, що останнє засідання проводу крайової організації ОУН відбулося в селищі Буштино 1944 року. Так само і з УПА... Великих повстанських формувань на Закарпатті справді не було, але сюди під час своїх рейдів заходили загони з сусідніх Львівської та Івано-Франківської /колись - Станіславської/ областей. До них і приєднувались горяни. Професор Петро Стерчо у своїй книжці "Карпато-Українська держава" згадує кількох закарпатців - командирів УПА. Так, брат автора книги Андрій Стерчо був зв`язковим провідником ОУН, діяв у підпіллі до 1949 року, але врешті-решт потрапив у руки НКВС і загинув у російському місті Горький. Командирами УПА були й закарпатці Іван Кедюлич та Іван Шпонтак /псевдо "Залізняк"/. Останній, до речі, у чині майора воював на Закерзонні /теперішня Польща/, захищав тамтешніх українців від репресій операції "Вісла". Потім відбув 25 років ув`язнення у радянських гулагівських таборах.
14 жовтня ц.р виповниться 65-річчя від дня створення УПА. З цього приводу також готується проект розпорядження голови обласної держадміністрації. Ми не маємо права забувати людей, які жертвували здоров`ям і життям за волю рідної землі, незалежність України. На місцях складаються списки ще живих колишніх повстанців чи їхніх вдів: у ювілейні дні їх буде гідно пошановано. Вже виявлено близько 70 учасників УПА. Тільки у Рахівському районі встановлено імена двадцятьох. До ювілею плануємо виготовити спеціальні відзнаки, якими й будуть нагороджені живі борці за свободу України. До речі, повстанські загони були багатонаціональні: крім українців, у них воювали й грузини, азербайджанці, євреї та інші. А в рахівському списку згадується й румун Гузо.
Голова ОДА Олег Гаваші видав розпорядження і про відзначення 21 липня 100-річчя від дня народження учасника визвольного руху, визначного громадсько-політичного діяча, вченого, поета і публіциста Олега Ольжича /Кандиби/. Олег Ольжич також був на Закарпатті у 1939 році, разом з Р.Шухевичем допомогав у розбудові Карпатської України. Передбачено встановити меморіальну дошку на будинку в Хусті, де жив і працював Олег Ольжич, організувати перегляд трисерійного фільму про нього "Я камінь з божої пращі", конкурси з художнього читання віршів поета, тематичні теле- і радіопередачі тощо.
- З радянських часів, - зауважив на закінчення розмови Василь Цебрик, - до нас дійшли слова "Ніхто не забутий і ніщо не забуте". Певен, цей вислів актуальний і нині, оскільки стосується не тільки радянських воїнів, які захистили Україну від коричневої чуми, але й вояків УПА, які воювали на два фронти - і проти гітлерівських окупантів, і проти сталінських посіпак. Вони не чинили біду іншим народам, оскільки воювали на рідній землі, за свободу рідного народу. Отож пора, мабуть, позбутися застарілих поглядів на історію і визнати право колишніх повстанців на увагу держави, за яку вони боролися і проливали кров. В Іспанії ж примирилися колишні учасники громадянської війни 30-х років минулого століття. Чому б українцям не скористатися цим досвідом?
