Житель Міжгірського села Колочава розводить на обійсті півтисячі декоративних птахів
Василь Макар із Коло-чави – відома на За-карпатті людина. Він працює інспектором з охорони природи, займається музейною справою в рідному селі, а ще розводить декоративних птахів. На його ґаздівстві нараховується близько півтисячі пернатих. Найбільше тут папуг – майже чотири сотні. Василь Макар має 44 види цих дивовижних птахів, починаючи від хвилястого і закінчуючи розеллою воротніковою. А саме в цей період відбувається важлива подія у пташиному сімействі новозеландських папуг – у них з’являється потомство. «Коли з яйця вилуплюється пташеня, переживаю особливо хвилюючий момент, бо на світ виходить ще одне чудове творіння природи», – каже Василь Йосипович.
У вольєрах, де живуть папуги, завжди веселий спів. Господар розповідає, що його підопічні дуже балакучі, здатні відтворювати різні звуки і навіть людську мову. Один, тепер уже колишній мешканець цієї «країни пернатих» відтворював близько півсотні різних слів.
Гордість і впевненість, спокій і комунікабельність – на це, в першу чергу, звертаєш увагу, потрапивши у голуб’ятню. Звісно, перераховані риси стосуються голубів. Їх тут 17 видів – декоративні, спортивні, високолітні.
«Куди б я не їхав – завжди беру з собою двох-трьох голубів, окільцьовую і випускаю. А зустрічаюся з ними вже вдома. Коли їхав у Чехію, то й туди брав із собою поштових голубів. Вони не підвели – повернулися у Колочаву.
Звичайно, аби досягнути таких результатів, птаха треба тренувати: спочатку випускати на недалекій відстані від голуб’ятні, а з часом розширювати географію польотів. Коли голуб, випущений мною далеко від дому, повертається, то я дивлюсь на нього і від цієї події аж душа радіє», – розповідає пан Макар.
Крім цього, Василь Йосипович розводить декоративних курей, а недавно зацікавився качками. Зараз має три види цих кумедних птахів. На майбутнє планує збільшувати чисельність свого птаства за рахунок нових видів і потомства.
А все починалося з любові до живої природи, яка у Макара зародилася ще в дитинстві. Спочатку розводив голубів, а потів курей і, як сільський хлопець, любив ґаздувати, доглядати за домашнім господарством. У школі охоче вивчав біологію, зоологію, читав додаткову літературу на тему орнітології.
Особливий вплив справив на нього Київський зоопарк, який відвідав, маючи ще 15 років. Саме там придбав пару папуг і з того часу, окрім декоративних голубів і курей, почав займатися ще й говорючими птахами.
Хоча доля вимагала чимало їздити у різні регіони України та за кордон, але роботу з пернатими не лишав; за його відсутності їх доглядала дружина, а потім і син.
Василь Йосипович вважає себе щасливою людиною, бо займається улюбленою справою і стверджує, що світ птахів – це зовсім інший вимір часу, в якому забуваєш про проблеми.
