Чому розрекламовані ужгородською владою плани не зрушуються з місця
“Ужгородський міськвиконком на Ваше звернення від 14.05.07 №1096 щодо проектування комплексу аквапарку на території Боздоського парку повідомляє, що рішень про надання земельної ділянки на вищезгаданій території не приймалося”.
Це єдиний документ, який поки що отримало державне управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області на запити з приводу інформації у ЗМІ про спорудження розрекламованого міською владою аквапарку “Водний світ”.
Аквапарк роблять тільки на словах
Незабаром з часу презентації цього проекту виповниться рік. 17 квітня 2007-го в Ужгороді було підписано протокол намірів про зведення в обласному центрі Закарпаття сучасного розважального аквакомплексу на території у
2009 року чудо-комплекс уже мав би почати працювати. Проект передбачав кілька басейнів, в тому числі і з рухомим дном, яке мало б регулювати рівень води від
Тоді ж було визначено не лише кількість майбутніх робочих місць, а й вартість “водної радості” для відвідувачів -- мінімум 1 євро, максимум – 5. Не визначились лише з тим, як передаватимуть земельну ділянку – у власність чи в довгострокову оренду і як ділитимуть прибутки. Пізніше з’ясувалося – 20% місту, 80% -- інвестору.
Словом, теоретично, на словах, міська влада прорахувала все, а практично… не почала робити нічого. Влітку минулого року поповзли чутки про смерть так і не народженого проекту, мовляв, забудовник не знайшов фінансову установу, яка б виділила необхідний для спорудження кредит. Спростувати цю інформацію поспішив речник міської ради, заявивши: “чутки про смерть проекту передчасні”.
Однак насправді ніякі дії для втілення проекту не робилися. І, скажімо, екологи, які мали б одними з перших погоджувати розміщення об’єкту, дотепер знають про нього лише зі ЗМІ. При тому, що, як ідеться в листі держуправління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області: «Рішенням Закарпатського облвиконкому від 23.10.1984 р. №253 «парк Боздоський» оголошено як об’єкт природно-заповідного фонду — парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення на площі Нащо будувати, коли можна просто «підняти» гроші за землю?
А тепер розглянемо схему, під яку, швидше за все, і заварювалась уся «каша» з аквапарком, спорудження якого досі лише на язиках керівництва міста.
Під благородну і високу мету — для забезпечення дозвілля та впровадження здорового способу життя, які втіляться в спорудженому комплексі водних атракцій, сесія міськради виділить землю. Цю ініціативу мерії широко розрекламують — ось, мовляв, яке благо для міста і навіть усього Закарпаття задумала команда Сергія Ратушняка. Це можна використовувати також як прикриття бездіяльності в усіх інших сферах життєдіяльності і комунального забезпечення Ужгорода — яке сміття на вулицях, які дороги і теплозабезпечення — влада ж займається такими глобальними питаннями як зведення аквапарку!
Наступні кроки — оформлення документів відводу на земельну ділянку і видача державного акту на право власності, наприклад, для спільного товариства, яке повинно будувати водний комплекс. Далі можна навіть підготувати кредитну угоду на залучення коштів і отримати дозвіл на початок робіт. А відтак з «показово об’єктивних» причин (наприклад, у фінансової установи виникли труднощі тощо) — справа зривається. А можна обійтися і без цих кроків — залежить, як у часі розтягнуться попередні. Отож, десь так під закінчення строку повноважень команди нинішнього мера або коли добряче запахне «паленим» і доведеться «пакувати валізи», наприклад, в Іспанію (як уже робив Сергій Миколайович) можна продати землю комусь зі своїх людей або навіть юридичній особі, наприклад, якомусь ТОВ чи ПП. Перешкод у цій справі ніхто не чинитиме — «земельщики» свої, Бюро техінівентаризації теж. Ну, хіба, погаласують «не свої» ЗМІ. Та чи вперше команді нинішнього міського голови не звертати увагу не те що на пресу, а взагалі на думку громадськості? Уже другий набувач землі за юридичними нормами буде законним, а коли що — можна продати й наступному.
Відтак, «аквапаркові» 20-
Отже, можна піти двома шляхами: «білим» —шукати інвесторів, брати гроші у кредит, починати будівництво, намагатися, щоб хоч сплачувати банківські відсотки і заробляти хоч на мінімальну зарплату, залучати клієнтів, які б залишали у закладі не менше 300 тисяч євро у місяць (з огляду на 25-30 млн. євро — анонсовану вартість проекту). А можна — усе робити лише на словах, протягти час і, покраявши землю на дрібні клапті, як кажуть, «на рівному місці» заробити, принаймні за нинішніми розцінками, щонайменше 50 млн. доларів.
Дуже не хочеться, щоб саме остання схема спрацювала. Проте, судячи з реальних дій міської влади Ужгорода, усе задумано саме за такою логікою.
Та й який там аквапарк, коли влада Ужгорода не спроможна забезпечити навіть житловий сектор не те що гарячою, а й холодною водою. Водозабори та очисні споруди міста, за словами екологів, у жахливому стані. А в аквапарку, будуть відвідувачі чи ні, вода повинна надходити, стікати і очищатися постійно. І коштувати це все повинно стільки, аби євро чи навіть п’ять вартості на одного відвідувача на все-про-все вистачало.
То де там обіцяний ужгородцям «Водний світ»?
