Питання економічно–соціального розвитку області – серед пріоритетів діяльності облради У скликання. Його успішне виконання залежить передовсім від керівництва діючих підприємств, трудових колективів і кожного з нас. І це закономірно. Адже стан справ у виробничих сферах віддзеркалює наші реалії. Ми вирішили поцікавитися життям підприємств, які очолюють депутати облради.

Коротко. Андрій Андріїв виховує

разом із дружиною Наталією двійко дітей: тринадцятирічну доньку Тетяну,

що мріє стати професійною співачкою, та одинадцятирічного сина

Володимира, котрий вивчає іноземні мови для того, аби відтак гідно

продовжити справу батька.

    Депутат

облради Андрій Андріїв народився 15 квітня 1968 р. у с. Конюхів

Стрийського району Львівської області, де здобув середню освіту.

Поступив на навчання в Одеський інститут харчової промисловості, після

закінчення якого був направлений на роботу на Ужгородський

м’ясокомбінат. Працював на різних посадах до заступника директора

м’ясокомбінату з виробничих питань. Коли в життя увірвалися ринкові

умови господарювання, що стали для м’ясокомбінату, образно кажучи,

революційними, то і колективом, і самим підприємством залихоманило не

на жарт.

    – Бувало,

підготуємо все необхідне для виготовлення продукції, включимо лінію, а

через півгодини, а то й менше, раптом виключається світло і наче

завмирає все довкола на декілька годин. М’ясо, ясна річ, псується і –

на сміття. І ти нічого з цим зробити не можеш, – згадує Андрій

Євстахович.

    Підприємство

банкрутувало на очах. Люди звільнялися. Андрій і собі задумався, як

бути? Й прийняв рішення створити свою справу. Досвід за плечима –

чималий, зв’язків, навиків роботи з людьми – також не позичати.

Оскільки змалку тяжів до техніки, як, мабуть, і кожен чоловік, то

надумав створити фірму „Євротек“ з продажу сучасної побутової та

електронної техніки іноземного виробництва. Стартовий капітал мав, бо

разом із дружиною копичили на спорудження власного будинку.

    –

Дружина не перечила? Йшлося ж про надто важливу річ у житті – власний

дах над головою і цим треба було поступитись? – запитала.

Він посміхнувся:

    – Наталя довіряє мені цілком.

    Сьогодні

Андрій Андріїв - один з найуспішніших підприємців Закарпаття. А мережа

магазинів „Євротек“ діє по всій Україні, де задіяно понад 400 осіб, які

отримують достойну зарплатню. Щороку він їздить за кордон для участі в

європейських ділових форумах з нагоди відзначення кращих провайдерів

провідних світових торгових марок, звідки повертається зазвичай з

відзнаками. Так було і напередодні Нового року. На запрошення компанії

„Люкс“, він летів у Швецію, звідки привіз чергову відзнаку.

    – Ніколи не жалкували, що змінили характер трудової діяльності?

Він на хвильку задумався:

    – Розчарування не оминуло й мене, але воно порівняно швидко відступило…

    Про це і йдеться – у розмові з головою Асоціації приватних підприємців „Євротеку“, депутатом облради Андрієм АНДРІЇВИМ.

    – Щодо розчарування. Було так. Ми закупили товар відомих світових

торгових марок на чималу суму. Розвантажили його і розійшлися по

домівках. А зранку його як мітлою вимели – викрали. Біль, навіть,

відчай… Стільки вкладено праці і все – у свисток. Як бути? Порадившись

з дружиною Наталією, а ми працюємо разом, вирішили поїхати на море,

відпочити і там обміркувати, що й до чого, що й зробили. Набравшись

сил, прийняли рішення почати все з початку, звісно, врахувавши

попередні помилки. Чого гріха таїти, було нелегко. Працювати доводилось

по 16 годин, майже без вихідних. Але нас рухала мета – зберегти

напрацьовані позиції на ринку, клієнтів, авторитет. І Богу дякувати ми

вистояли й записали цей прикрий факт собі як один із найголовніших

житейських уроків для всієї сім’ї, колективу.

    –

Свого часу, будучи співвласником Ужгородського АТП 12107, ви

відстоювали думку, що для перевезення городян у місті повинні їздити

великі автобуси, що з боку окремих перевізників було сприйнято

неоднозначно…

    – Річ у тому, що в сусідніх обласних

центрах на пасажирських перевезеннях працюють 3–4 юридичні

автоперевізні підприємства, які володіють відповідною інфраструктурою,

кадрами тощо. Ужгород АТП 12107 – це практично єдине спеціалізоване

підприємство в області, що має належну інфраструктуру для забезпечення

безпеки пасажирських перевезень ( а це – досвідчені механіки, лікарі,

водії, оглядові бокси, майстерні тощо). Та оскільки міська влада видала

дозволи на перевезення, образно кажучи, всім, хто лише не лінувався, а

таких виявилося понад 100, ситуація склалась таким чином. Маршрутних

таксі, у т.ч. й переобладнаних з вантажних на пасажирські, – море, де

за кермом сидять здебільшого молоді люди, без відповідного досвіду і

навиків перевезення людей, де жодних гарантій того, що машина не

розсиплеться на трасі, а зранку, у години „пік“ мешканці „спальних“

районів не можуть дістатися вчасно на роботу. Адже велика кількість

маршруток на дорогах створюють затори, та й вміщають вони 10–15 осіб.

Іншими словами, машин на маршрутах – багато, а користі – мало.

    – Як бути?

    – Необхідно, як на мене, повернутися до великих автобусів, особливо

на тих маршрутах, які обслуговують густонаселені мікрорайони. Повторюю,

великих, як то є у сусідніх обласних центрах. Малі „маршрутки“ залишити

для обслуговування бічних вулиць. Тоді проблему щодо пасажирських

перевезень в Ужгороді та на теренах області буде вирішено.

    –

Оскільки зайшлося про АТП. Відомо, що речовий ринок на вул.Крансодонців

в Ужгороді повернуто в управління АТП 12107. Ринок розбудовується, і це

видно неозброєним оком.

    – Так, то правда. Ми вкладаємо

чималі кошти у розбудову інфраструктури ринку, належних умов як для

роботи підприємців, яких тут – понад 1100, що створили більше 3 тис.

робочих місць, так і для відвідувачів. За останні два роки сюди

залучено понад 5 млн.грн. інвестиційних коштів. Відрахування у бюджет

Лазівської сільради збільшилися на 200 відс. Зрозуміло, що добробут не

падає з неба. Для цього ми провели величезну роботу з рекламними

компаніями сусідніх держав – Угорщини, Словаччини, Польщі з

популяризації ринку та Закарпаття в цілому, що дало можливість

збільшити кількість відвідувачів, покупців. Сьогодні по суботах і

неділях на речовий ринок прибуває по 20 автобусів із сусідніх

європейських держав з потенційними покупцями, які залишають свої кошти

на нашому ринку, що дає змогу покращити фінансовий стан підприємців,

ринку, бюджет сільради, а звідси – й економіки краю в цілому.

    – Ви працюєте в різних сферах. Чи не розпорошує це вашу діловитість, увагу?

    – Цікаве запитання. Повинен сказати, що „акули“ світового бізнесу

працюють саме в такому ключі, бо вважають розкішшю займатися однією

справою. І в цьому є своя логіка. З одного боку, такий спосіб дає змогу

застрахувати свій капітал від серйозних потрясінь, з іншого –

працюється цікавіше, бо ширшим є світосприйняття, ерудиція, спілкування

тощо. А втім, коли людина досягає певного рівня публічності, достатку,

ваги в суспільстві, гроші якось відходять на другий план. Вони стають,

скоріш за все, інструментом задоволення духовних потреб. Оздоровчий

дитячий табір ТОВ „Водограй“, що на Мукачівщині – наше дітище, яке

приносить більше клопоту, ніж прибутків. Але воно мені – до душі. Я

щиро переймаюсь турботами „Водограю“, його програмами. Можливо тому, що

всі ми з дитинства.

    – Поділіться досвідом: як застрахуватись від падіння тим, хто налагоджує свій бізнес?

    – Є три речі, які допомагають вистояти у вирі сьогодення. Перша –

не обманюй ні себе, ні партнерів. Будь чесним і реальним. Я ніколи не

ставив перед собою завдань, які не можливо виконати. Беру в руки

проект, вивчаю його ретельно і ставлю перед собою реальні цілі. Друга –

не присвоюй того, що з якоїсь причини втратив інший. Це – важливо.

Третя – добери команду мислячих, щирих людей, які хочуть не отримувати

зарплатню, а заробляти її, і чим більшу, тим краще. Бо людина без мети

– не боєць. З іншого боку, треба робити все для того, аби підлеглі мали

таку зарплатню, яка б позбавила їх буденної гризоти, за що купити

дитині куртку, чобітки й таке інше. Бо доказано: забезпечена людина

продукує ідеї, виробничі питання стають важливими для неї і вона

переймається тим, як удосконалити свій фаховий рівень, як зацікавити

людей у продукті чи послузі, що виробляє чи надає структура, в якій

вона працює.

    –

Похвально. Але хотілося б поговорити з вами ще про одне. Ви – депутат

облради теперішнього скликання. Навіщо вам, самодостатній людині,

політика?

    – Хотілося спробувати себе в новій сфері, де зазвичай збирається

еліта суспільства. Тим паче, що є житейський досвід, є бажання. То ж,

як бувалий у бувальцях, вирішив, що можу внести й свою лепту у

розбудову депутатського корпусу і Закарпаття в цілому, що й роблю. Тим

паче, що серед депутатів облради У скликання зібралися досвідчені

фахівці багатьох галузей народного господарства, які добре знаються на

фінансах, економіці, соціальній сфері, і які роблять усе для того, аби

жодне рішення не було ухвалено без ретельного його вивчення. Питання

відпрацьовуються на засіданнях постійних комісій, президії облради, за

потреби повертаються на доопрацювання . Але ніколи депутати не

приймають поспішних рішень. І це викликає величезну повагу до всієї

облради. І, що не менш важливо, її голова Михайло Кічковський –

толерантна, поміркована людина, ставиться з повагою до всіх депутатів,

щиро уболіває за наш край. То ж робота під час пленарних засідань у

сесійному залі, де представники різних політичних партій,

віросповідань, проходить у конструктивному, діловому руслі. Злагоджено

працює і виконавча влада області – всі депутатські зауваження

враховуються, доопрацьовуються і це додає оптимізму, бо є розуміння

того, що лише спільними зусиллями вибудовується добробут громадян.

    – Мабуть, як і в кожного місцевого парламентаря, у вас також є своя депутатська мрія. Про що вона?

    – Мені дуже хочеться, аби наш депутатський корпус відродив

спортивні майданчики, товариства, клуби. Нехай молодь удосконалюється,

розвивається, загартовується. Особливо це потрібно для сільської

молоді, дозвілля якої сьогодні, будьмо чесними, не хвилює нікого, от

вона і котиться у прірву. І про це ми повинні говорити вголос. Я багато

подорожує по світу: двічі був в Америці, декілька разів –у країнах

Європи та Азії. Так от, скрізь працюють державні програми, спрямовані

на здоровий спосіб життя громадян, а для молоді діє величезна кількість

клубів за інтересами, сучасних спортзалів і т.д. Тут мимоволі позаздриш…

    – Чому вибрали блок „Наша Україна“?

    – Ідеї „НУ“ – і стосовно духовності, мови, культури, соціальної

політики – мені близькі. Та й згуртувались у ньому – істинні патріоти,

люди, які хочуть і знають, як розбудувати Україну до рівня європейських

держав. Сьогодні я щиро вірю в те, що нині діючі гілки влади об’єднають

свої зусилля довкола Президента України і досягнуть результату, якого

очікує народ. Йдеться насамперед про міцну економіку держави і кожного

громадянина. Ясна річ, для цього потрібно слідувати простій істині:

працювати злагоджено, з натхненням, самовіддано, діяти за покликом

розуму, серця й душі. І нехай вона не зраджує нас ніколи.