Літньої погожої днини під сонячними променями сріблясто виблискують монастирські бані. Сюди, до бедевлянського присілку Руня, веде звивиста гірська дорога, обабіч якої православні миряни встановили 20 хрестів. Зійшовши на високу місцину під чистими небесами, душею відчуваєш глибоку святість та причетність до християнської віри, її мудрої історії.
Саме тут, біля кам`яних чернечих стін, очищуєшся духовно, розумієш просту і таку незбагненну істину: «Без Бога - ні до порога!». ...Середина 90-х років минулого століття стала періодом духовного відродження Свято-Іоанно-Предтеченського православного чоловічого монастиря. У роки радянського тоталітарного режиму в стареньких запліснявілих келіях панувала німотна тиша, запустіння. Потім якийсь райкомівський тупий бездушник примудрився тут відкрити... автошколу і спортивно-технічний клуб ДТСААФ. Тільки в роки незалежності завдяки матеріальній допомозі ревних православних вірників Тересвянської і Тереблянської долин, 6 ченців разом із сільськими будівельниками звели невеличкий скит та Господню капличку на честь Пресвятої` Богородиці Марії, а зі славного Почаєва привезли копію ікони Божої Матері Почаївської, яка сьогодні слугує святим оберегом обителі. Торік завершено будівництво корпусів нового монастиря з церквою Різдва Іоанна Предтечі, де постійно проводяться богослужіння, храмові свята. За пожертвування на придбання будматеріалів, жерстяної покрівлі, євхаристичної Господньої чаші ченці висловлюють щиросердну подяку міському голові Тячева Івану Ковачу, директору Брустурянського держлісгоспу Миколі Куцину, підприємцям Івану Грицану, Василю Костевичу, Миколі Кухті, Михайлу Бедею, Івану Табору, Миколі Шелеверу... А заснував бедевлянський чоловічий монастир на початку XVIII століття монах Федір Дубанович, який попросив сільську владу надати йому на затишних раменах гірської Руні місцину під будівництво обителі. Прийнявши чернечий постриг, він був наречений Феофілактом. Після його смерті власником монастирських земель став заможний сільський пан Йосиф Бетлен. Та невдовзі християни спромоглися ці ділянки викупити у скупого пана. В книзі «Монастирі Закарпаття» мукачівський краєзнавець Василь Пагиря зазначає: «Бедевлянським монастирським ґаздою був також Симеон Пваникович майже 15 літ. Зберігся документальний перелік закріпленої за монастирем земельної площі, господарського інвентаря, духовної літератури, серед якої - київський «Служебник», «Псалтир», «Львівський Требник» та ін.». У бедевлянській духовній обителі служили також двоє священиків - Василь Шелевер і Василь Закуска, котрих освятив молдавський єпископ Гедеон. Служили тут і двоє дияконів - Фома Чонка та Іоанн Маркуш. Після Першої світової війни в Бедевлю повернувся місцевий ієромонах Боголіп. В гірському урочищі Горби відбудував вщент зруйнований і понівечений вітрами і дощами старий монастир. Доброчесні сільські миряни всіляко допомагали йому в будівництві і відновленні монастиря. Так, Іван Тиводар подарував ченцям 2-гектарну земельну ділянку. Невдовзі для них було збудовано два невеличкі прихистки - скити. 1928 року 25 ченців перейшло служити з дубівського старого монастиря в бедевлянський. 1940 року з дозволу єпископа Володимира архімандрит Боголіп разом з ієромонахом Інокентієм Чопиком перевезли з Дубового монастирську церкву і збудували ще один духовний прихисток для 12 ченців. За роки української державності бедевлянський Свято-Іоанно-Предтеченський чоловічий монастир став справжньою гордістю і духовним джерелом для мирян Тячівщини. «Щоденні вранішні богослужіння розпочинаємо о сьомій, — розповідає архімандрит Іов Стець. — Щонеділі після 11-ї правимо Господню літургію, маємо також парафіяльний и дитячий церковні хори. Лопухівські відомі народні умільці Михайло Павлюк та Дмитро Дьолог змайстрували для монастиря оригінальний Божий Іконостас, а колектив Обласного управління СБУ подарував 22 ікони, конфісковані в контрабандистів, та 2 розп`яття христові. Райцентрівські зв`язківці допомогли нам провести телефон. На престольному празникуІоанна Предтечі ми оздобили іконостас святими образами, на них зазначено імена благодійників, які зробили пожертви на придбання Господньої ікони...» 30 бедевлянських ченців ніколи не сидять склавши руки: у підсобному господарстві доглядають корів, буйволиць, овечу отару, індиків, кролів, розводять качок, цесарок, косять траву на 6-гектарній площі, вирощують овочі. Всілякі роботи завершують перед вечірньою молитвою.
