Вода у великому місті. Перебільшити її значення неможливо, бо це майже те саме, що й повітря. Оскільки ми не уявляємо своє міське життя без води в крані й надто до цього звикли, то «втратили орієнтири», забувши що вода — дуже дорогий товар, за який необхідно платити
БОРЖНИКІВ ВОДОКАНАЛУ НАВЕСНІ ПОЧНУТЬ «ВІДРІЗАТИ» ВІД ВОДНОЇ АРТЕРІЇ ІНДИВІДУАЛЬНО
Про це вже йшлося влітку, коли в Ужгороді за домовленістю працювала бригада підприємства «Полтава-Водоканал», яка відключала окремі квартири городян від водопостачання й водовідведення. Щоправда, тоді під цю «екзекуцію» потрапили ті ужгородці, які заборгували підприємству понад 300 гривень. Навесні ж йтиметься вже про тих ужгородців, які мають будь-який борг! Про це першого лютого медійників повідомив директор КП «Водоканал м. Ужгорода» Юрій Омельяненко
«Йдеться про боржників серед населення, оскільки інші категорії споживачів належно сплачують за послуги водопостачання й водовідведення», — запевнив п. Омельяненко. Так, станом на 31 січня відсоток проплати ужгородцями становив 60 %, іншими категоріями 92 %. При цьому рівень проплати споживачами міського й обласного бюджетів — 100 %, а ось державного (як-от міліція, прокуратура, СБУ, навчальні заклади, які належать до Міністерства освіти й фінансуються з держбюджету) — тільки 32 %. За січень населення не заплатило 520 тис. грн., тому наприкінці місяця підприємство змушене було взяти в банку кредит на 160 тис. грн., щоб розрахуватися за спожиту електроенергію, інакше від 10.00 першого лютого водопостачання могло не бути... Загалом від початку поточного року споживачі послуг Водоканалу не заплатили йому 900 тис. грн.
Відключення боржників від системи водовідведення робитиметься з 9-го по 1-й поверхи обладнанням, що є вдосконаленим аналогом полтавського. Його придбання обійшлося підприємству в 60 тис. гривень. Таке ж «каральне» знаряддя придбало Мукачівське водопостачальне підприємство.
ВОДА ЯК ТОВАР І ПРОДУКТ
За ціною на воду в Закарпатті Ужгород посідає восьме місце. Юрій Віталійович розповів, що в кожному місті ціна на воду формується залежно від багатьох чинників: звідки надходить вода, як і чим її очищають тощо. Наприклад, щомісячно ми отримуємо хлор від єдиного в Україні заводу «Дніпро-азот», а це майже 2,5 тис. км в обох напрямках. Тобто вже через це вода мусить бути дорожчою. Основною складовою, що формує тариф на воду, є затрати електроенергії ( це майже 43 %), тільки за січень підприємство сплатило за електроенергію 705 тис. грн. «Вже відомий тариф на електроенергію на лютий, — повідомив Юрій Омельяненко. — Він становитиме майже 40 коп. за кіловат електроенергії, тобто порівняно з серпневим зріс на 5,5 коп. і таким високим ще не був». (Інші складові тарифу див. у таблиці — Авт.)
Директор Водоканалу — прихильник встановлення індивідуальних лічильників на воду, хоча це відповідним чином впливає на доходи водопостачальних підприємств. Тому розроблений проект нових правил на водопостачання й водовідведення, згідно з яким проводитиметься внутрібудинковий облік: вода, що надходить, має обліковуватися через лічильник. Невмотивовані втрати води зазвичай мало турбують мешканців квартир, якщо не обліковуються лічильником.
Графіки подачі води міська влада визначає з огляду на технічні потужності підприємств-водопостачальників. До речі, на сьогодні у с. Минай завершується монтаж автоматичної водозабірної станції, аналогів якій, за словами директора Водоканалу, наразі немає! Подачу води вона здійснюватиме в автоматичному режимі. «Її вартість становить близько 550 тис. грн., частина коштів надійшла з місцевого бюджету, ще частина від державного. Триває реконструкція самої насосної станції, — розповів Юрій Віталійович.— Хоча не доводиться сподіватися, що з цим відпаде потреба подавати воду за графіком. Що ж до перспективи відмінити графіки подачі води, то у с. Минай розташовані три резервуари потужністю 500, 1 тис. та 8 тис. кубометрів води. Проектом реконструкції цього водозабору передбачено замість двох перших поставити резервуар потужністю 8 тис. кубометрів». При тому, що місто постійно розбудовується, відро води, кажучи образно, залишилося колишнім, а резервуари експлуатуються з часів, коли будувалися заводи.
Водні свердловини не можуть забруднюватися так, як поверхневі води, отже перспектива за ними. Однак для того, щоб просвердлити тільки один погонний метр свердловини й дістатися води (без монтажу труб — Авт.), треба затратити 600 грн., а свердловина завглибшки 150 м ще не гарантує достатнього дебіту води. До того ж великий вміст заліза у воді негативно впливає на насосне обладнання. Й оскільки вода не відповідає держстандартам, то необхідне також обладнання, що очищатиме її від надмірного вмісту заліза. Тобто, на жаль, нові водні свердловини на сьогодні для нас — надто дороге задоволення.
Щодо якості води, то Юрій Віталійович запевнив, що власне вода, яка надходить із Минайського водозабору, дуже хороша, однак кип’ятити її необхідно, бо вона подається старими зношеними трубами. Хлорують «минайську» воду з розрахунку 1 балон хлору на тиждень та 3 балони для води, яку подає насосно-фільтрувальна станція.
Закарпаття Онлайн з посиланням на Людмилу СУШКО, "РІО"
