Андрій Погорєлов – про природні багатства Закарпаття та можливості їхнього використання
Закарпаття здавна називають Срібною землею, а ще сонячним, благодатним і зеленим, а також туристично-рекреаційним і винним краєм. У кожній розповіді про нашу область обов’язково згадується багата історія, поєднання різних традицій та культур, толерантність численних народів, які віками жили поруч, багата історико-архітектурна спадщина і наші природні перлини – «Морське око», Говерла, Солотвинські озера тощо. Природа і попередники залишили нам розкішний спадок, тому мусимо добре думати, як його не знищити, а навпаки – розумно й ощадливо використовувати. Чим з природних ресурсів багаті закарпатці і як влада бачить їх майбутнє використання – розповів начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області Андрієм Погорєловим.
– Ніякий добрий господар не живе тільки днем нинішнім. Кожен ґазда повинен добре знати, що є у його господарстві, планувати що робити і не тільки на день чи тиждень, але й на роки. Щоб так само добре і розумно ґаздувати на Закарпатті, ще кілька років тому постало питання про формування єдиного, чітко виваженого, експертами прорахованого бачення розвитку нашого краю. Усі напрацювання зібрано до «Регіональної стратегії розвитку Закарпаття до 2015 року», на основі якої складаються середньострокові прогнози економічного і соціального розвитку, щорічні цільові програми, приймаються управлінські рішення.
Найбільше багатство нашого краю -- ліси. Вони вкривають більше половини Закарпаття, за запасами деревини ми займаємо перше місце в Україні. Більше половини запасів – це цінні породи деревини.
По водозабезпеченості Закарпатська область займає перше місце в державі, гідроенергетичний потенціал наших річок становить четверту частину цього потенціалу України. На території Закарпаття беруть початок замалим не тисяча рік, річок і потічків, знаходиться 137 природних і штучних водойм. Загальна площа водного басейну області становить 15 тис. га. Проте проблема питного водопостачання існує майже в кожному місті та селищі і ми мусимо дуже ощадливо ставитися до наших голубих артерій, оберігати їх від засмічення.
-- Традиційно вважається, що чи не найбільше багатство наших надр – мінеральна вода. А які ще маємо «корисні копалини»?
-- Усе більшого значення набувають і термальні джерела – їх почали активно використовувати в оздоровчо-туристичному напрямку, тривають напрацювання і для можливого використання в теплоенергетиці.
Крім того, мінерально-сировинна база Закарпаття налічує 217 розвіданих родовищ більш як 30 видів корисних копалин, серед яких низка нетрадиційних для України - поліметали, алуніт, перліт, ліпарит, цеоліти. Добувна промисловість регіону спеціалізується на видобутку кам'яної солі, перліту, бентонітових глинах, облицювального каменю. Закарпаття – один з найбагатших регіонів світу щодо покладів цеоліту, запаси якого визначаються у 125 млн. тонн, та єдиний в державі постачальник перлітової сировини.
Із 23 відомих в області родовищ облицювального каменю експлуатується лише 7, видобувається в основному білий мармур. Загальні запаси облицювального каменю, враховані державним балансом, складають понад 9% загальнодержавних запасів, а його видобуток становить лише 0,5%. Значними є запаси різноманітного будівельного каменю, що представлені андезитами, андезито-дацитами, ліпаритами, базальтами і пісковиками. Великий практичний інтерес становлять барити та бентонітові глини. Розвідане Біганське родовище бариту також єдине в Україні.
Паливно-енергетичні ресурси представлені бурим вугіллям (Ільницьке родовище) та невеликими родовищами природного газу (Солотвинське, Руськокомарівське, Королівське). У районі Солотвино виявлено прояви нафти.
Влада, плануючи розвиток регіону, намагається використовувати наші природні багатства. Але ж недаремно законодавством визначено, що все це можна робити тільки після проведення комплексної екологічної експертизи, аби не наносити шкоду довкіллю. Тому, наприклад, використання гідропотенціалу Закарпаття, тобто спорудження каскаду ГЕС, планується з урахуванням протипаводкового захисту і створенням нових осередків природно-заповідного фонду.
-- Мало не на кожній сесії обласної ради розглядаються питання, пов’язані із заповідниками, охороною рослин і тварин. Це теж тому, що у нас із заповідними територіями погано?
-- Ні, якраз навпаки, Закарпаття займає одне з перших у державі місць за багатьма показниками природно-заповідних територій. Але ми виконуємо Указ Президента про збільшення заповідних територій до середньоєвропейських параметрів, збереження, раціональне використання і відтворення генофонду рослинного і тваринного світу. Зокрема, нещодавно депутати обласної ради затвердили так звані регіональні Червоні книги рослин і тварин, яких нам треба оберігати. А на останній сесії облради «путівку у життя» отримав новий лісовий заказник «Темнатик».
-- Днями довелося почути, що наш край за станом навколишнього середовища Закарпатська область відноситься до одних з найбезпечніших, але екологічно вразливих регіонів країни. Конкретизуйте, будь-ласка, чому?
-- Завдяки лісам і чудовій природі Закарпаття справді найчистіша область, але велику тривогу у природоохоронців викликає, насамперед, постійне зростання викидів у повітря від автотранспорту та забруднення води.
Основними забруднювачами вод залишаються водогінно-каналізаційні господарства населених пунктів, очисні споруди яких перебувають у незадовільному технічному стані, перевантажені, із зношеним обладнанням, що потребує капітального ремонту та реконструкції. Частка забруднених стічних вод в загальному скиді складає майже 25%. У зношеному і аварійному стані знаходяться 30% систем водовідведення. Значна кількість обладнання каналізаційних очисних споруд (КОС) відпрацювала нормативні терміни експлуатації і потребує заміни.
Зростання кількості об’єктів (цивільного призначення, придорожнього сервісу та рекреації, інших) призвело до збільшення об’ємів зворотних вод, що потребують очистки. Одним з шляхів вирішення вказаної проблеми є встановлення локальних каналізаційних споруд глибокої біологічної очистки стічних вод в неканалізованій місцевості.
Лише 20% водоносних горизонтів підземних вод, що експлуатуються в області, умовно захищені. Всі розвідані або діючі водозабори підземних вод в області є інфільтраційними. Якість підземної води повністю залежить від якісних характеристик поверхневого стоку і потребує особливого захисту.
-- Наступна проблема, очевидно, сміття?..
-- Розміщення небезпечних відходів у навколишньому середовищі є суттєвим чинником негативного впливу на земельні та інші природні ресурси області та здоров’я людей, а також одним із потенційних джерел забруднення довкілля. Це результат цілого комплексу проблем, пов’язаного з безвідповідальним й безгосподарним поводженням з твердими побутовими відходами та, насамперед, недостатньою екологічною культурою.
Вирішенням проблеми поводження з побутовими відходами є організація централізованого збору сміття у всіх населених пунктах області, поступове зменшення кількості сміттєзвалищ та їх модернізація. Кардинальним шляхом вирішення цієї проблеми є рециклізація, тобто вторинна переробка відходів. З цією метою в області створюються умови для залучення інвесторів з метою будівництва сміттєпереробних підприємств.
-- Солотвино, Мужіївський солерудник, кілька повеней за останні роки крім економічних і соціальних збитків нанесли і наносять й чималі руйнування природі. Хіба можна такі проблеми вирішити на рівні області?
-- Завжди той, хто не хоче запобігати, платить більше. А деякі збитки навіть не можна вимірювати грішми. Ігнорування ризику надзвичайних ситуацій природно-техногенного характеру призводить до неготовності протистояти їх негативним наслідкам, а врешті-решт — до загибелі людей та значних матеріальних збитків, втрат і витрат. Це добре розуміють закарпатці, наші депутати, влада на місцях. Але, на жаль, не все можуть вирішити. Проте постійна громадянська позиція і депутатів, і керівників області не дає й очільникам центральним відомств забувати про проблеми Закарпаття, які, якщо їх не вирішувати, стають загальнодержавними.
Сергій Попович
