Суботнього вечора, після 19.00, у двері квартири на вул. Високій, 10 подзвонили. Подружжя Балог були вдома. А оскільки не мали звички зазирати до дверного вічка й перепитувати, хто прийшов, бо завжди були відкритими, глибоко віруючими людьми, а грошей і коштовностей не тримали — господар спокійно відчинив двері перед незнайомцями. Переступивши поріг, двоє озброєних у масках людей ударили його по голові чимось важким, повалили на підлогу і почали зривати зі стін картини...
Брутальне зухвальство обурило всіх, хто почув цю новину, ще й тому, що напад вчинено на родину народної артистки України, балетмейстра К. Ф. Балог — почесної громадянки м. Ужгорода, яка прославила Закарпаття далеко за його межами. Маючи пропозиції викладати хореографію в США і Канаді ще за радянських часів, 62 роки віддала плідній праці в Закарпатському народному хорі, нагороджена Орденом княгині Ольги. Незадовго до нападу подружжя відзначило 60 років спільного життя, своє діамантове весілля, а митця Клару Балог знають як людину, яка несла людям радість, не прагнула до матеріального багатства, робила добро. Що ж сталося і чому?
«Замолоду Ерделі писав мій портрет, але нині та картина далеко за межами Закарпаття»
Замолоду портрет славетної танцівниці в пишному національному костюмі писав Адальберт Ерделі, а потім відвіз картину до Москви на декаду української культури і мистецтва. Там портрет мав великий успіх і потрапив на виставку до Третьяковської картинної галереї. Було це в 1951 році. Картина так і залишилася у російській столиці, й де вона достеменно, Клара Федорівна наразі не знає. Згодом після Ерделі молоду вродливу артистку малював Коцка. Клара Федорівна згадує, як навесні до неї приїжджали телевізійники зі столиці і хотіли знімати її на фоні того портрета, що нині знаходиться у музеї Бокшая. Інші картини, як-от з-під пензля художника Свалявчика, подаровані безпосередньо на сцені з нагоди дня народження або ж приурочені до врочистих дат Закарпатського народного хору, впродовж років прикрашають стіни філармонії. Ніколи цінних картин у неї вдома не було, переконує п. Балог, бо ніколи не накопичувала матеріальний крам, володіючи духовним скарбом. Вона створила митецький спадок, перевидає книгу «Танці Закарпаття», над якою працювала впродовж довгих років.
Однак саме цими фактами, якоюсь мірою пов’язаними з іменами Ерделі та Коцки, Клара Федорівна пояснює дикий напад, вчинений на неї з чоловіком. До того ж двічі про неї розповідало київське і місцеве ТБ, а в кадрі артистка була на фоні картин, які хтось малообізнаний з мистецтвом, очевидно, і сприйняв за полотна класиків...
— Я досі у шоковому стані, — зізнається у розмові тендітна, витончена жінка, згадуючи подробиці нападу. — Виходжу з кімнати до прихожої і бачу на підлозі закривавленого чоловіка. Бачила їх якісь секунди, обидва високі, в масках, у одного — зброя. Один із нападників хотів ударити мене, але мій чоловік, бачачи це, штовхнув того ногою і відвернув цим його увагу. Я вибігла на балкон і почала кликати на поміч. Саме був суботній вечір, під вікнами люди гуляють...
Викрадачі взяли в руки по дві картини і кинулися вниз, де біля під’їзду вже був сусід, співробітник міліції. Він саме прогулювався з дитиною, коли почув крики і поспішив на допомогу. Один із крадіїв, за словами Клари Федорівни, націлив зброю на чоловіка і попередив російською: «Уходи, а то застрелим...»
Викликаний наряд міліції зі службовим собакою прибув оперативно, але, на жаль, якоїсь хвилини-другої все-таки не вистачило для того, щоб затримати нападників. Лікарі «швидкої» спочатку перебинтували голову господаря, але тому ставало дедалі гірше. Довелося «швидку» викликати вдруге, вести потерпілого до нейрохірургічного відділення, проводити обстеження, накладати шви. У лікарні пан Василь пробув тиждень, шви зняли, але досі добре самопочуття до чоловіка не повертається.
В оселі Клари Балог залишилися тільки сімейні фотографії в рамках
Можна робити припущення, що мисливці за картинами допустилися помилки: вони прийшли за тим, чого тут ніколи не було. Дві з украдених картин народній артистці подарував художник Адальберт Борецький. Років зо 30 тому, виїжджаючи до Словаччини, приніс натюрморт: ваза з квітами, і сказав при цьому: «Кларіко, я вам ніколи на сцену квіти не ніс, а ці будуть надовго». Інша картина Борецького — пейзаж з зображенням сільського будиночка на фанері. «Мені її важко буде нести, то я вам лишу», — сказав тоді. Так дві картини Борецького оселилися у квартирі Клари Балог. Третє з викрадених полотен належить пензлю художника Свалявчика, і ще одна картина без підпису, що не має мистецької цінності.
Грабіжники не забрали дві картини сучасних закарпатських художників, які живуть і працюють нині. Однак задля спокою, аби подалі від біди, Клара Федорівна віддала їх знайомим. Вона переконана: ті, що прийшли красти, в живописі не розуміються, їх найняли виконати брудну роботу. Відомо також, що на полотна Ерделі, в Києві зокрема, існує шалений попит. Гнітюче діє і факт нерозкриття пограбування вдови Ерделі (тоді злодії спочатку викрали чотири картини, а потім прийшли знов...).
Зараз стіни в оселі Балог практично голі. На них тільки сімейні фотографії, дорогі серцю, а також її портрет, який давним-давно, ще не будучи відомим художником, з фотографії намалював покійний брат Микола Керечанин. Поки що сюди не повертаються відчуття захищеності і спокою, відібрані в літнього подружжя. І, на жаль, дещо риторично звучать слова народної артистки: «То невже немає людей, які могли б нас захистити, і як взагалі таке, як з нами, могло трапитися?!»