Тема голодомору 1933 р. стає все актуальнішою – обговорюється вже не тільки у приватному порядку, а й у кулуарах Верховної Ради. Сподіваємося, що скоро вона постане і на пленарному засіданні. Подія дуже епічна, багатоаспектна, розібратися у ній непросто. У цілій Україні є буквально кілька спеціалістів з тієї доби, котрі більш-менш вільно орієнтуються в усіх хитросплетіннях тієї заздалегідь спланованої акції масового терору
Тема голодомору 1933 р. стає все актуальнішою – обговорюється вже не тільки у приватному порядку, а й у кулуарах Верховної Ради. Сподіваємося, що скоро вона постане і на пленарному засіданні. Подія дуже епічна, багатоаспектна, розібратися у ній непросто. У цілій Україні є буквально кілька спеціалістів з тієї доби, котрі більш-менш вільно орієнтуються в усіх хитросплетіннях тієї заздалегідь спланованої акції масового терору.
Водночас інтерес до відповідних матеріалів охоплює мільйони людей. На сьогодні практично не лишилося байдужих до даної теми. Написано з неї теж чимало, але шматочками. Це як притча про кількох сліпих, що торкнулися слона, аби знати, що це таке.
Надалі один уявляв, що слон – це товсті ноги, інший – що велике черево, третій знав лише про широкі вуха, четвертий – про довгий хобот, п’ятий – про міцні бивні. Цілісної же картини так і не виникло. Так і про голодомор. Кожний з різних джерел щось знає про нього, але...
Чи був голодомор взагалі як щось єдине, чи це тільки поодинокі трагічні факти, не пов’язані між собою? Які його масштаби (розходження цифр у різних публікацій просто величезне)? Чи свідомо чинився голодомор з боку радянського керівництва, чи це просто збіг обставин? Чи був це геноцид, спрямований конкретно проти української нації, чи просто якась сліпа стихія, за котру ніхто не відповідає?
Чи багато є людей, здатних не просто на розбурханих почуттях, а зі строгими аргументами відповісти на ці й багато інших подібних питань? Отож-бо. Зорієнтувати широке коло людей у всьому різноманітті проблеми могли би спеціальні довідники, які поки тільки починають з’являтися. Серед них – бібліографічний покажчик О.Лютої й Л. Смочко “Голодомор 1932-1933 рр. в Україні”, який щойно вийшов другим, доповненим виданням. Тепер у ньому обліковано 1153 публікації, згруповані у 11 розділів. Довідник стане у пригоді всім, хто захоче самостійно розібратися у складному історичному феномені. Він далеко не вичерпний, охоплює переважно те, що зберігається у бібліотеці Ужгородського університету, але навіть такі матеріали вражають. Подібний довідник мала би підготувати академічна бібліотека ім. Вернадського. Але поки нам відомі тільки два такі покажчики, видані регіональними бібліотеками – в Одесі й Ужгороді. Їхнє спрямування цілком практичне – дати вже сьогодні максимум необхідної інформації тим, хто її потребує.
А потреба, як свідчать останні парламентські перипетії, немала. Бо при обговоренні поки надто багато порожніх слів і надто мало звернень до точно встановлених фактів. Найважливіший же розділ довідника зветься “Архівні джерела. Збірники документів” (його логічно було би поставити найпершим). У ньому аж 101 позиція. Серед них – добрий десяток грубих збірників по 500-800 сторінок кожний, окремі документальні добірки у журналах і газетах, статті про ще не опубліковані архівні справи. Матеріали відклалися у десятках архівах – київських, обласних, московських, навіть західних. Сюди же долучено розділ зі спогадами очевидців – більш суб’єктивних, емоційних, ніж документи, але не менш вражаючих. Таких налічено 195. Найперший з поді-бних мемуарних збірників було видано ще 1963 р. у Мюнхені. На сьогодні зібрано спогади по десятках районів, по добрій сотні сіл. Серед них свідчення і колишнього викладача УжНУ В.Чумака (родом з Наддніпрянщини), котрий хлопчиком пережив цей голод, чия мати ледве не була репресована за спробу принести з поля харчі для порятунку сина. Розділ “Голодомор в художній літературі” налічує 179 позицій. Спочатку відповідні вірші та оповідання друкувалися у пресі нашої діаспори, а з дев’яностих років – і в Україні. За кожним із тих текстів теж стоять конкретні реальні факти.
Окремо обліковано матеріали про долю під час голодомору дітей, котрі стали його найвразливішими жертвами. Є розділ і про найбільш дискусійну проблему, пов’язану масштабами голоду, величиною демографічних втрат. Голодомор давно вже фігурує окремим питанням у шкільних і вузівських програмах з історії України, тому в довіднику зібрано і відповідні методичні розробки для викладачів та учнів.
Подібні довідники дозволяють піднести розмови про голодомор на новий, більш серйозний рівень, чого давно вже потребує наше суспільство.
Сергій ФЕДАКА, "Трибуна"
Закарпаття Онлайн
