Торік через бездіяльність мерії ужгородці втратили можливість поліпшити своє життя.
«Пiд моїм керiвництвом мiсто отримає зовсiм нову якiсть»
«Я люблю Ужгород i Закарпаття i хочу залучити сюди якомога бiльше стратегiчних партнерiв. Моє завдання — затягти в мiсто сотнi мiльйонiв iнвестицiй…
Наступне стратегiчне завдання — залучити iнвесторiв у комунальну сферу: освiтлення, тепло- i водопостачання, лiфти. Я хочу притягнути потужні європейські компанії — у кожнiй з цих сфер конкурують по 2—3. У сферу теплопостачання хочуть iти французи, швейцарцi i чехи. Хто кращi умови запропонує, той i працюватиме. На переробку смiття у нас претендують потужнi свiтовi компанiї з оборотом понад 40 млрд. євро на рiк…
Нехай сьогоднi я поганий в очах багатьох, але роблю стратегiчно важливi i правильнi кроки, щоб Ужгород врештi став європейським мiстом. Бюджетнi кошти треба зосередити на реконструкцiї транспортних магiстралей, на дорогах, а сферу послуг — вiддати комерцiйним структурам, представникам яких партiй вони б не належали. Тiльки в тепло в Ужгородi треба вкласти 45 млн. євро. Для мiста це завдання на 70 рокiв, а ми отримуємо кошти протягом двох. Через два роки в нас запрацює аквапарк, нашi дiти будуть розважатися там на атракцiонах. У це буде вкладено 20 млн. євро — i теж жодної бюджетної копiйки…
Пiд моїм керiвництвом мiсто отримає зовсiм нову якiсть. 9 мiсяцiв ми не виходимо в ефiр, не даємо iнтерв’ю, не збираємо майданiв — ми працюємо. Зробити щось, маючи грошi, багато розуму не треба. Але в нашiй ситуацiї якраз має працювати менеджер, органiзатор — ось у чому моє завдання… Ще цього року наше мiсто стане чистим, у ньому будуть цiлi квартали з новим теплом, водою, лiфтами, перший в Українi полiгон твердих побутових вiдходiв, органiзований за свiтовими технологiями. А через 2-3 роки ми про цi проблеми взагалi забудемо»...
Ужгородці добре пам’ятають ці слова з уст мера, якому вони черговий раз повірили і віддали свої голоси на виборах 2006-го. Незабаром минають два роки, обіцяні Сергієм Миколайовичем. Проте ні аквапарку, ні, тим більше, серйозних інвесторів, які навперебій рвуться вкладати до нас кошти, ні чистого міста, з новим теплом, водою, ліфтами — нічого ужгородці не бачать. Навпаки, до раніше існуючих проблем додалося багато нових. Нині вже у невеликих селах на вулицях є освітлення, а в Ужгороді навіть на центральних магістралях — хоч в око стрель. По всій області, у найвіддаленіших гірських селах зводяться нові сучасно обладнані школи (лише торік введено в експлуатацію 4 школи на 1244 місць), а в Ужгороді не те що новими й не пахне, а навіть існуючі годі відремонтувати. Тільки й чути: міська влада ліквідовує НВК «Гранд», відбирає басейн у гімназії…
Хвалився зробити без грошей, та не зробив і з грошима
2007 рік наочно проілюстрував ще одну тезу ужгородського мера: «Зробити щось, маючи грошi, багато розуму не треба. Але в нашiй ситуацiї якраз має працювати менеджер, органiзатор — ось у чому моє завдання». Ратушняк виявився і не менеджером, і не організатором, бо навіть кошти, які надійшли з державного бюджету, на вкрай важливі потреби Ужгорода не використані.
Загалом протягом минулого року Закарпаттю передбачалося виділити 67 млн. грн. державних субвенцій. З них мільйон було заплановано на збереження історичної забудови міст, об’єктів історико-архітектурної спадщини, зокрема, для реконструкції ужгородської Ратуші та Ужгородського замку. Проте через відсутність проектно-кошторисної документації та занадто складних й економічно невигідних умов проведення тендерних процедур ці кошти не освоювалися і повернулися в Київ.
За іншими 6 субвенціями 65,31 млн. грн. таки надійшло і 88,9% з них використано. Натомість по Ужгороду ситуація майже рівно навпаки — 91,3% грошей не освоєно і в кінці року повернуто.
А мали за ці 6,6 млн. грн. зробити: реконструкцію котельні міської лікарні, котелень по вул. Собранецькій , Тихого, Митній, Довженка, теплові мережі по вул. Достоєвського і Тобілевича, Тельмана, просп.Свободи. Також були кошти на лічильники холодної води (168 тис. грн.), гарячої води (448 тис.), лічильники теплової енергії (1,5 млн.).
Усі негаразди люди вирішують своїми силами
«СЗ «Паланок» поцікавився у жителів міста що вони про це знають і думають.
Іван, лікар:Лічильники, як і багато моїх знайомих, я ще два роки тому встановив за власні кошти, бо тоді ще не знав, що може бути інакше. Мій сусід встановлював восени 2007 року, але й він нічого про це не знав, тому теж робив за свої кошти. Добре, якщо на це держава уже почала виділяти гроші. Однак наші громадяни не є поінформовані щодо питання встановлення лічильників, а реконструкційні роботи, у тому числі й теплових мереж, котелень, наскільки мені відомо, майже ніде по місту не проводяться.
Олександр Іванович, пенсіонер:Лічильники у мене є на електроенергію, газ, воду. Це дійсно вигідно, адже якщо раніше я сплачував, до прикладу, за газ 10 гривень за члена сім’ї, то наразі лише 3. На електроенергію лічильник установлений на державні кошти, а інші – усе за власні. Не знаю, чому так по-різному, але мені відомо, що є такі міста, візьмемо навіть Стрий, де усі до єдиного лічильники на теплоносії встановлені за гроші з місцевого бюджету. Щоб в і Ужгороді робилося щось подібне — мені не відомо. Я більше п’ятнадцяти років пропрацював головним інженером, тож знаю, що на все в області виділяються кошти. Тому, якщо в Ужгороді щось не робиться чи не доводиться до кінця, то ми знаємо, хто за цим стоїть і де гроші.
Неля, працівник у сфері нерухомості:На воду і на газ у мене лічильники є. Купували і встановлювали за свої кошти, звичайно. Про те, що за кошти держави щось можна зробити, а тим більше, що щось таки робиться, не чула. Я вперше про це дізнаюсь. Можливо для наших людей передбачені ще якісь безкоштовні послуги? Чомусь про це ніхто не говорить.
Володимир, приватний підприємець:Я чув, що вже були встановлені лічильники таким чином. Але це, переважно, школи, різні громадські установи. Щодо мене, то я придбав і встановив усі лічильники, так би мовити, власноруч ще три роки тому. Я здогадувався, що невдовзі ця процедура буде простішою і дешевшою, але не хотілось платити за те, чого не споживаєш. Наприклад, за воду. Нас прописано троє, кожен з яких мав витрачати по 8 кубів води. А якщо разом виходило 24, то зараз, з лічильником усього 10.
Йосип Андрійович, пенсіонер:Якщо відверто, то, думаю, погодяться всі: у місті абсолютно нічого не робиться. Гроші не зрозуміло на що йдуть. Не проводиться ніяка профілактика, а потім лише й чуєш: десь прорвало трубу, в когось шматок стіни відвалився, в тих ще щось вийшло з ладу. І усі негаразди люди вирішують своїми силами. Щодо реконструкції котелень та тепломереж, то певен, що це, як завжди, потрібно, але не проводиться. Пощастило, що зима поки їм особливо не загрожує. А про допомогу з улаштуванням лічильника я не чув. Свій на воду оплатив сам, бо мусів би платити ще п’ять років за 8 кубів, споживаючи лише три.
P.S. Почався новий рік, незабаром з державного бюджету знову виділятимуть кошти на капітальні вкладення, в тому числі й для Ужгорода. Чи винесла міська влада уроки з неосвоєння коштів у минулому році або ж і далі, переінакшуючи іронічну приказку порятунок проживаючих буде справою рук самих проживаючих?
