Минув рівно тиждень після ХІІ міжнародного фестивалю «Біле вино», а згадують лише про спонтанну ініціативу, яка стала його родзинкою.
У рамках цьогорічного «Білого вина» у місті Берегово була започаткована нова (і треба сподіватись – з хорошим майбутнім) традиція. Бажаючі потрапити на це свято мали можливість добратися до Берегова незвичним транспортом – славнозвісною та сумнозвісною Боржавською вузькоколійкою.
Славнозвісною – адже цей вид транспорту має вже понад сторічну історію, зіграв величезну роль в розвитку значної частини Закарпаття і нині є однією з чотирьох діючих вузькоколійок на всю Україну. А сумнозвісною вона стала через загрозу остаточного знищення. Від колишньої мережі закарпатських вузькоколійних шляхів залишилися крихти, та замість того, аби зберегти цю живу та потрібну пам´ятку технічної культури, його власник «Укрзалізниця» регулярно намагається закрити її, що призведе до швидкого фізичного знищення.
Задля пригортання уваги суспільства на всі вигоди вузькоколійки як невід´ємної частини туристичного потенціалу Закарпаття, небайдужі люди й здійснили «винний тур», проїхавши мальовничою частиною Боржавської низовини від Іршави до Берегова. Для початку ГО «Боржавська ініціатива» за підтримки оргкомітету ХІІ міжнародного фестивалю вина на Берегівщині проанонсувала акції в інтернет-ЗМІ та соціальних мережах.
До тих, хто стартував в Іршаві (а це місцеві люди, небайдужі до долі «Кушницької Анці», як здавна лагідно прозвали маленький поїзд, та запрошені журналісти обласних медіа) на зупинці в с. Кам´янське долучились берегівчани та мукачівці.
Для учасників була прочитана лекція з історії залізниці, в якості лектора виступив директор Іршавського краєзнавчого музею Андрій Світлинець.
Голова ГО «Боржавська ініціатива» Денис Добра, зусиллями якого й вдалася акція з позапланового пуску «винного поїзда», також не давав сумувати своїм пасажирам.
Далі була зупинка на вузловій станції Хмільник (від неї поїзд поки що ходить регулярним маршрутом до Виноградова), аби цікаві могли подивитись на рештки колись ключової точки малої залізниці.
Далі була зупинка в селі Верхні Ремети, що на Берегівщині. Колись нецікаві для туризму, від недавно В. Ремети отримали не лише дефіцитні робочі місця, але й видатну атракцію. На територію майже зруйнованого колгоспу «Заря» із низкою ферм берегівські бізнесмени завезли з Угорщини близько 600 корів тамтешної породи «угорська сіра», що виділяється своїми грізними рогами. Угорці стверджють, що предків цих корів колись привели іх собою прадавні племена, які з-за Уралу докочували до Панонської долини, де й стали сучасними мадярами. М´ясо цих корів матиме право називатись «біопродуктом», експортуватиметься в Європу та на вітчизняний ринок. Вже зараз вироби з нього можна було скуштувати в Берегові на фестивалі.
Гарячим вином зустріли «винний поїзд» винороби на зупинці в селі Затишне (власне, нині це просто район Берегова). Зрозуміло, що й по дорозі було скуштовано чимало різного вина, аби визначити анонсоване «Вино боржавської вузькоколійки 2012» (процес визначення продовжився в Берегові в колі фахових виноробів).
Атракцію в модному стилі «екстрім» бажаючі могли оцінити, коли поїзд проїжджав біля циганського табору. Реакцію аборигенів можна оцінити без зайвих коментарів:
По прибутті до кінцевої зупинки в Берегові пасажири «винного поїзда» (серед яких виявилися не лише закарпатці, а й гості з Угорщини та Санкт-Петербургу) могли не лише куштувати вина на винному фестивалі, але й прийняти участь в круглому столі в рамках вже четвертої конференції, присвяченої вину та дотичним до нього проблемам.
Цього разу захід, проведений в приміщенні Берегівського туристично-інформаційного центру, був присвячений інтеграції ідеї порятунку Боржавської вузьколійки з розвитком виноробства та туризму, а також впровадженню міжнародного проекту (українську частину представляє ГО «Чистий Берег») із створення на території регіону Берег (Берегівщина та частина сусідньої Угорщини) транскордонного натурпарку, об´єкту, аналогів якому в Україні наразі не існує.
PS від редакції: екскурсія винним шляхом Закарпаття на потязі бодай якось компенсувала певне розчарування від фестивалю - і в учасників, і в організаторів, і у гостей, особливо тих, яким пощастило «заскочити» у вагон.
