Прага – Чехія має 236 пам’яток історії й культури найвищого, тобто національного, рівня, з них понад 100 – відомі в Європі замки палацового та оборонного типу.
Прага – Чехія має 236 пам’яток історії й культури найвищого, тобто національного, рівня, з них понад 100 – відомі в Європі замки палацового та оборонного типу. Більш як десять із цього числа нині перебуває в приватних руках. Крім цього, в країні є ще кілька сотень пам’яток крайового, тобто обласного, і міського значення. За рівнем охорони і збереження пам’яток, а також за насиченістю в них так званих рухомих пам’яток – творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва – Чехія тримає одне з перших місць у Європейському Союзі.
Використання
пам’яток історії та культури в Чехії регулюється законами. За їхнім
створенням, пристосуванням до вимог часу і контролем за виконанням
стежить Національний інститут охорони пам’яток історії та культури,
який був заснований 50 років тому, в 1958 році. Про механізми, які
регулюють використання пам’яток історії та культури, Радіо Свобода
розповів генеральний директор Інституту Павел Єріє.
–
Чи може бути пам’ятка історії й культури національного, тобто
найвищого, рівня предметом купівлі-продажу, тобто дістатися до
приватних рук?
– У нас дозволяється, щоб
пам’ятка була і в приватних руках, і в руках держави, чи міста, чи
іншої юридичної особи. Але все має регулюватись законами. І приватне
майно може стати пам’яткою, якщо така дія відповідає законові. Якщо
пам’ятка була в руках держави, тобто мала національне значення, то її
продаж регулюється відповідним законом. У цьому законі докладно
вказано, за яких умов пам’ятку можна продати. Якщо пам’ятка була майном
міста чи села, тоді міська чи сільська влада вирішує, кому це майно
може продати.
– Що чи хто гарантує збереження пам’ятки історії й культури в приватних руках?
–
Новий власник має бути інформований, що володіє пам’яткою історії чи
культури, що перед ним є певні обмеження, які витікають із Закону про
охорону пам’яток історії та культури і не дозволяють ніякого втручання
до пам’ятки. Що стосується пам’яток найвищого, тобто національного
рівня, а їх маємо 236, при їхньому продажу за державою зберігається
право першості.
– Як на практиці відбувається контроль за станом використання пам’яток історії та культури?
–
У нас є закон, ухвалений у 1987 році, який регулює ці процеси. Закон
передбачає два види охорони і збереження пам’яток. Перший – це група
актів про охорону пам’яток, опрацьованих фахівцями, тобто істориками
мистецтва, архітектури, включно з працівниками Міністерства культури.
Другий вид охорони та збереження пам’яток забезпечують фахівці, які
здійснюють експертизу і нагляд за пам’яткою, тобто чи правильно власник
дбає про пам’ятку і чи його дії відповідають законам. А самі закони
опрацьовує Національний інститут охорони пам’яток історії й культури.
