Нещодавно археологи розкопали на Іршавщині залишки старовинного замку. Знахідка мала розголос: укотре в нас заговорили про не до кінця використаний туристичний потенціал. Ми ж хотіли б звернути увагу читачів на замок, котрий давно й успішно приваблює тисячі туристів
І цього одного мало би бути достатньо, аби нинішні його власники надали унікальній будівлі більше уваги. Не кажемо вже про те, що замок збудовано за унікальним архітектурним замислом найкращими європейськими майстрами. Або про те, що він відомий усьому колишньому Союзу завдяки знаменитому дитячому фільмові «Снігова королева», який тут знімали. Читач, мабуть, уже здогадався, що мова піде про замок графа Шенборна біля Мукачева.
«Астрономічний» палац
Ця будівля, безперечно, є однією із найкрасивіших серед усіх збережених закарпатських замків. Зведений у 1890 році, палац донині зберігся без суттєвих змін. У 1945 році замок було реорганізовано у будинок відпочинку, а в 1958-му, після відвідин його Микитою Хрущовим, на його базі був відкритий перший в області кліматологічний санаторій «Карпати», який спеціалізувався на лікуванні серцево-судинних захворювань. Згодом до «сердечників» додалися і вагітні жінки. Нині в замку розташовується адміністрація санаторію.
Мисливський палац графів Шенборнів побудував граф Бугейм Шенборн у 1890-1895 роках. Графи Шенборни часто навідувалися у Чинадієво на полювання і відпочинок. Для цього в урочищі Берегвар зводять спочатку дерев’яний мисливський будиночок – літню резиденцію графа, куди він запрошував своїх гостей для відпочинку та розваг.
Пізніше цей будинок реконструювали в романтичний замок. Причому не простий, а символічний. У Європі, а особливо у Німеччині, зустрічаються замки, в яких кількість веж відповідає кількості днів у році. У проекті палацу Шенборна за основу взятий астрономічний рік.
Будівля має 365 вікон – відповідає кількості днів у році, 52 кімнати – кількості тижнів, 12 входів – кількості місяців. Кожна деталь замку – чи то димар, чи то вежа – не просто виконують свої утилітарні функції, але і є окрасою побудови. Двері входів та вікна над ними прикрашені вітражами на біблійну тематику. Над самою будівлею – 4 величні вежі різних форм, на кожній із яких є флюгерок із вирізаною на ньому датою побудови замку – 1890 рік. Озеро на території палацу було викопане у формі тогочасної Австро-Угорської імперії.
«Нормальний стан» таким не буває
Сам не перевіряв, але чув неодноразово, що годинник у замку Шенборна дотепер показує точний час. Попри це, час поволі бере гору над будівлею. І це дуже помітно. Я хотів поспілкуватися з головним лікарем санаторію Василем Дубініним, почути, коли востаннє ремонтували палац, скільки коштів на це виділялося. Однак пан Дубінін відмовився наживо розмовляти, а тільки сказав телефоном, що «який замок був у 45 році, таким є й тепер». За словами головного лікаря, поточний ремонт усередині замку робиться, будівля підтримується в нормальному стані. А реконструювати чи ремонтувати фасад не можна, оскільки замок є пам’яткою архітектури, для цього потрібні спеціальні дозволи, а «це дуже дорого коштує».
Не буду стверджувати беззаперечно, але навряд чи потрібен дозвіл високих установ і великі гроші, аби відрихтувати й оновити фарбовані раніше двері. Або повисмикувати з веж замку вже доволі немалі паростки дерев, що ростуть із занесеного вітром чи птахами насіння.
Побувавши всередині палацу, можу сказати, що «підтримувати його в нормальному стані» можна й краще. Приміром, чи не в кожній люстрі не вистачає по кілька лампочок. Це також дуже дорого коштує? Сумнівно.
Кілька років тому в замку, окрім приміщень адміністрації санаторію, в кімнатах селили і рекреантів. Нині, каже головний лікар, їх нема, хіба що влітку з’являться. Натомість в одному з численних переходів палацу під дерев’яними сходами я зауважив… матрац. Не дуже розумію, хто там ночує, напевно, ніхто, але від такого «наплювацького» ставлення якось ніяково. Тільки при мені кілька туристів сфотографували чиєсь унікальне місце ночівлі. А відтак в Інтернеті з’являються повідомлення на зразок такого: «Когда я там был, то не смог сделать ни одного кадра, потому что почти в каждом окне на веревке сушилось белье». Коли я спитав про це пана Дубініна, він дуже обурився, мовляв, ніхто білизну у вікнах замку не сушить. Щоб ніхто не сумнівався, будь ласка, посилання на сайт — http://club.foto.ua/gallery/photos/114910.html.
Зрештою, матрац чи білизна у вікнах – не так страшно. Головне, щоб будівля не руйнувалася. Та чи довго вона збережеться в нинішньому стані, якщо її не ремонтувати і не підтримувати в належному стані? Дещо дивно, що один із найвідоміших закарпатських санаторіїв не може цього зробити. Тоді, може, варто подумати над тим, аби знайти для палацу нового власника, котрий зміг би і документи потрібні виходити, і знайти гроші для реставрації? Є підозра, що не так це вже й складно зробити. Просто треба захотіти.
P.S. У вівторок начальник управління культури ОДА Юрій Глеба на прес-конференції в облдержадміністрації заявив: «З історичними об’єктами на території санаторію «Карпати» нині, на жаль, маємо проблеми. Вони повинні отримати нову концепцію розвитку. Ці приміщення руйнуються, використовуються не так, як слід. Нині там розташовані медичні установи, а повинні бути виставкові, які б могли приваблювати туристів. Не секрет, що й нині об’єкт користується значною зацікавленістю гостей Закарпаття, тому його слід розвивати саме в цьому напрямку. Гадаю, з часом ми вирішимо цю проблему».
