Проректор УжНУ Олександр Сливка – про зміни, які невдовзі відбудуться в головному університеті області, та про... Перечин
Незважаючи на те, що УжНУ лише вийшов на фінішну пряму в навчальному році 2008–2009 – у студентів ще попереду іспити, захист бакалаврських, дипломних робіт, – тут уже готуються до вступної кампанії й нового сезону. Останнім часом виш уже привчив усіх до того, що готує чи не щороку для студентів щось нове. Не стане винятком і цей рік. Докладніше про новини ми розпитали проректора УжНУ з навчальної роботи, доктора фізико-математичних наук, професора Олександра Сливку. Проте несподівано в розмові згадали й тему, яка турбує Олександра Гергійовича – уродженця Перечина – вибори міського голови.
Криза поки що оминає
– Як відомо, сани годиться готувати взимку. Розкажіть, будь ласка, як їх готує УжНУ до нового навчального року?
– Так, хоч ми лише завершуємо цей навчальний рік, вже готуємося й до наступного – 2009/2010. Окрім традиційної підготовки до вступної кампанії та затвердження штатів на наступний навчальний рік, очікуємо й деяких нововведень Міністерства освіти й науки. Зокрема, останнє порушило питання про доцільність підготовки такої великої кількості спеціалістів з економіки та правознавства, а також із туристичної справи. Йшла навіть мова про повну ліквідацію держзамовлення на ці спеціальності в непрофільних вишах. Як знаєте, нині юристів й економістів готує чи не кожен ВНЗ – гуманітарний він, технічний чи якийсь інший. Ми по спрямуванню є класичним університетом, тому, вважаю, поряд з гуманітарними й природничими спеціальностями повинні мати ще й такі, як юридична та економічна. Зрештою, нещодавно вийшла постанова Кабміну про обмеження держзамовлення на 50 % на ці спеціальності. Це, звісно, може знизити кількість охочих вчитися на ці спеціальності в нас. Випускники за результатами незалежного оцінювання подаватимуть документи на вступ до тих вишів, де є більше число державних місць та, відповідно, більше шансів утрапити на безплатну форму підготовки.
– За час роботи нинішнього складу ректорату УжНУ університет відзначився активним відкриттям нових спеціальностей і факультетів. Чи варто чекати новинок і на наступний навчальний рік?
– Справді, за останні 5 років УжНУ активно працював, щоб розширити число напрямів підготовки. Так, відкрито 7 нових спеціальностей та три факультети. Триває ця робота й нині, хоч, можливо, й не в таких обсягах. Так, цьогоріч плануємо відкрити дві нові спеціальності: захист інформації й митну справу. Не гарантую, що це відбудеться до початку вступної кампанії, однак до кінця року, найімовірніше, вдасться їх запровадити. Також хочемо відкрити магістратуру за спеціальністю «Журналістика». Це відділення вже давно добре себе зарекомендувало і, я вважаю, є одним із найкращих відділень журналістики в Україні (на Закарпатті воно конкуренції не має, оскільки УжНУ – єдиний виш області, котрий готує фахівців для ЗМІ). Тому було несправедливо, що спеціальність не має магістратури. Нині підготовлено вже всі документи на розгляд державної акредитаційної комісії України, тож невдовзі наші журналісти зможуть здобувати й кваліфікацію магістрів.
– Чи відбилася якимось чином на діяльності університету економічна криза?
– Власне, всі рішення ухвалюємо, виходячи з нинішньої ситуації в країні. Поки що не можу сказати, що криза якось кардинально відбилася на діяльності УжНУ. Міносвіти й далі виділяє кошти для закладу, і хоча їх вистачає лише на захищені статті кошторису, однак фінансування відбувається на тому ж рівні, що й у попередні роки. Інша частина наших коштів – спеціальний фонд, котрий поповнюється за рахунок оплати навчання студентами. Тут також не відбулося якихось значних змін. Більшість студентів вчасно розрахувалася за освітні послуги університету. У нас завжди були особи, котрі просили відстрочення, скажімо, на кілька місяців, бо не мали змоги оплатити навчання, і ми їм, як правило, завжди сприяємо. Не можу сказати, що нині їхня кількість значно виросла. Тож можна впевнено казати, що принаймні до кінця цього навчального року криза обійшла університет боком. Як буде наступного – покаже час.
Мала батьківщина
– Олександре Георгійовичу, розкажіть, будь ласка, трохи про себе…
– Моєю малою батьківщиною є Перечин. Там я народився 1960 року, провів дитинство й юність, здобув середню освіту. У Перечині я активно займався спортом, зокрема ще школярем став чемпіоном області з настільного тенісу. Після школи вступив до УжДУ на фізичний факультет, потім – до аспірантури. 1987 року захистив кандидатську дисертацію, 2003-го – докторську. Паралельно провадив викладацьку діяльність. І, нарешті, з 2005 року працюю проректором університету з навчальної роботи, а також завідувачем кафедри оптики фізфаку.
– Виходить, ви вже багато років як ужгородець?..
– Так, але Перечин назавжди лишиться в моєму серці. Я люблю це місто. На жаль, нині не вдається так часто бувати там, як у попередні роки, коли ще були живими батьки, але при першій нагоді намагаюся побувати на батьківщині, адже там залишилися мої рідні й друзі, з котрими завжди приємно поспілкуватися.
– Тоді, ви, напевно, цікавитеся й станом справ у місті. Що можете сказати про нинішню ситуацію в Перечині?
– Якщо маєте на увазі політичні процеси, то мені здається, що в Перечині спостерігаємо ті самі тенденції, що й у всій Україні – розгортаються передвиборчі пристрасті.
– До речі, що ви взагалі думаєте про вибори мера Перечина, які відбудуться третього травня?
– Коли чесно, я взагалі не розумію, навіщо ці вибори. Як відомо, у березні 2010 року в Україні відбудуться чергові вибори органів місцевого самоврядування, зокрема голів сіл, селищ та міст. Тобто, мер, якого вподобають люди 3 травня, пробуде на цій посаді менше року. Невже так потрібні вибори на цей короткий відтинок часу, якщо до цього обов’язки голови міста успішно виконували понад два роки?
Нині ж простих людей, яким насамперед хочеться спокою й стабільності, знову втягують у політичні пристрасті. У Перечині триває агітація, опоненти поливають одне одного брудом тощо. Кандидатів на посаду аж 11 (одна жінка й 10 представників сильної статі) – я вважаю це дуже багато для такого маленького міста. Хоча всім зрозуміло, що претендувати на щось можуть максимум четверо. Інші ж – це або так звані технічні кандидати, які зареєструвалися, аби відбирати голоси, або просто люди з непомірними амбіціями. Я свідомо не називаю прізвищ цієї четвірки, зрештою перечинці й ті, хто цікавиться цими перегонами, й так їх добре знають.
Однак, коли вже так трапилося, що вибори відбудуться, то, вважаю, мої земляки повинні відкинути всі емоції й підійти до голосування максимально виважено. Якщо місто очолить нова людина, рік у неї піде на входження в справи, формування команди, а тут уже й знову вибори. Тому найкращим варіантом для Перечина буде обрання людини, котра вже два роки й так виконує цю роботу.
Обирати треба раціонально
– Тобто Мирославу Гуранич… Вважаєте, у неї є шанси перемогти аж десятьох чоловіків?
– Мені важко оцінювати її діяльність на посаді голови, оскільки сам у Перечині не живу. Але судячи з розмов друзів і родичів, виконує вона свою роботу як слід. Гадаю, Мирослава Гуранич – чудовий варіант для Перечина. Вона займалася бізнесом, тому має ділову хватку, роки роботи на адміністративній посаді дали їй безцінний досвід. Зрештою, Мирослава Іванівна – жінка, тому, як усяка господиня, прагне дати лад у себе вдома. Перед Великоднем я приїжджав до Перечина – місто чисте, ошатне, виглядає по-справжньому святковим.
– Спасибі за розмову.
– Дякую вам. Користуючись нагодою, хотів би привітати всіх закарпатців з Великодніми святами, що минули. А перечинців прошу відкинути будь-які емоції й проголосувати раціонально, зваживши всі за і проти.
Юрій Лівак, Ужгород
