Заробив закарпатець на заробітках гроші, поставив дім собі, синові. Ще заробив грошей і вирішив стати підприємцем, зробити готель. Почав будівництво. Замовив «столярку» сусіду Івану – добре робить чоловік, тож хай і сам заробить, і власнику будівлі знижку по-сусідськи зробить.
Заробив закарпатець на заробітках гроші, поставив дім собі, синові. Ще заробив грошей і вирішив стати підприємцем, зробити готель. Почав будівництво. Замовив «столярку» сусіду Івану – добре робить чоловік, тож хай і сам заробить, і власнику будівлі знижку по-сусідськи зробить. Меблі замовив Михайлові, а ткані доріжки Аньці. Коли вже будова готова, почали туристи зупинятися, треба харчі для них брати -- дешеві, свіжі, домашні.
По-перше, якість краща, по-друге – з міста возити нема часу та й дорого. Став замовляти Марії – вона вже й на базар не мусить їхати і прикупила ще одну корову, кілька поросят – є кому збути. У ще однієї ґаздині із сусіднього села городина добре родить, овочі ранні гріх не купити. А Йосип стару бричку полагодив, прикрасив, каже, буду гостей катати. А ще кілька сельчан зняли з горищ старі музичні інструменти – стали грати вечорами для туристів.
Знайома ситуація? Звісно, знайома і звична. Але коли ще влада вирішить пособити цьому газді, прийме якусь програму, знайде, наприклад, гроші для будівництва дороги до села, якась інституція підготує методичні рекомендації як ліпше господарювати, якась громадська організація проведе тренінг для персоналу, а навчальний заклад відкриє нову спеціальність з підготовки кадрів – про заклад закарпатця дізнаються за межами області і держави і стане він процвітати. Тоді освічені люди скажуть, що це називається … кластер.
Трохи теорії
Звичайно, це спрощене змалювання прикладу кластерної моделі. Цим мудрим словом називають об’єднання окремих елементів у єдине ціле для виконання визначених функцій чи досягнення певної мети. Державні та недержавні, галузеві організації, бізнесові структури, урядові програми підтримки, науково-дослідні та освітні заклади, маркетингові системи, наприклад, мережі брокерів, на певній території, будучи незалежними і конкурентними, спільно діють щоб якийсь продукт чи послуга досягли конкурентності аж до виходу на міжнародний ринок. У кластерах зазвичай існує спеціальна інноваційна атмосфера, бо у конкурентній боротьбі допомагають інновації – їх рівень і якість, швидкість виникнення. Неофіційним капіталом завжди є зв’язки між людьми – зустрічі на форумах і «просто так».
Кластери часто порівнюють з жорсткими та м’якими мережами підприємств. Проте один з елементів жорстких мереж – офіційне членство, тоді як кластер не вимагає ніякого членства, йдеться просто про взаємозв’язки. У жорстких мережах -- спільна праця, зазвичай на основі контрактів, узгодження, за якими напрямками працює кожна організація. У м’яких мережах -- задекларована взаємодія, узгодження, а у кластерах – взаємодія та конкуренція, тобто немає ніяких обов’язків, працюють тільки соціальні норми та взаємовигода.
Деякою мірою кластери можна порівняти з колишньою радянською кооперацією виробництва, але є і суттєві відмінності. Одна з них, скажімо, у тому, що при кооперації виробництво створювалось для продукування, наприклад, якоїсь деталі до продукції, яка виготовлялася на іншому підприємстві, а у кластерах об’єднуються структури, які цю деталь можуть постачати й іншим покупцям, діють абсолютно незалежно. У кластерах діють горизонтальні зв’язки, а не вертикальні.
Влада завжди зацікавлена у формуванні кластерів, адже вони дають змогу зробити прорив якогось продукту або й цілого регіону на якісно новий економічний рівень. Проте, за словами доцента кафедри економіки, менеджменту і маркетингу економічного факультету УжНУ, кандидата економічних наук Світлани Слави, дослідники вважають, що штучно сформувати кластер дуже важко, бо один з елементів – засади соціального капіталу на території, які передбачають взаємну довіру між усіма агентами та високу ефективність контактів. Довіру нав’язати не можна, тому влада може зважувати, які елементи кластеру вже є, а які потрібні. Створюється кластер і досягає високої ефективності не одразу, потребує високої зацікавленості і залучення нових учасників.
«Родич» кластера – бластер формується для просування ще невідомого, планованого продукту.
Як у них і у нас
Усі ми (бодай приблизно) знаємо, що диво економічного успіху -- "Силіконова долина", де розташовані численні компанії, які виробляють високотехнологічне обладнання та програмне забезпечення. Це якраз і є приклад кластеру. У Східному Масачусетсі існує галузеве територіальне об’єднання, куди входить багато біотехнологічних фірм, розташованих поблизу Гарвардського університету та Масачусетського технологічного інституту. Відомий Каліфорнійський кластер по виробництву вина включає 680 винних погребів і кілька тисяч незалежних виноградарів. У Європі, за словами Світлани Слави, зазвичай як приклад кластера наводять галузеві райони Північної Італії. Свого часу взаємодія між малим бізнесом досягла там такого високого рівня, що допомогла виробникам швейних, трикотажних виробів перейти від кустарного продукування до лідерства на світових ринках одягу. Попри їх статус конкурентів, спільні зусилля, акумулювання коштів допомогли перебороти індивідуальні позиції і зрозуміти переваги спільних дій.
Перший крок до впровадження цієї концепції в Україні – програма «Поділля Перший», започаткована з ініціативи відомого американського економіста Вольфганга Прайса. Це була спроба зупинити спад виробництва і підвищити продуктивність праці Подільського регіону, використовуючи переваги кооперації та об’єднання зусиль самих підприємств без залучення державних коштів.
Пояснення голови ради "Будівельний кластер" Миколи Малого з Хмельниччини обійшло газети: «Збудувавши перший багатоквартирний будинок, я зрозумів, що нашого, українського, у ньому тільки фундамент, коробка та робота. Інше — 80 організацій та фірм. Тоді й прокинувся здоровий глузд підприємця: усі партнери вирішили об`єднати творчі, фінансові, технологічні та фінансові зусилля і створити замкнений цикл виробництва. Ми не розпорошували свої засоби "по закордонах", а відкрили у себе нові виробництва. У межах кластера, куди входять 30 підприємств, виробляємо абсолютну більшість складових для будівництва, відтак кошти та податки залишаються в регіоні. Інакше кажучи, зберігаючи фінансову незалежність кожного підприємства, ми створили єдиний організм, робота якого досягла європейського рівня якості. Тісна співпраця всіх учасників виробничого процесу — від постачальників сировини до споживачів кінцевого продукту — забезпечує планування роботи кластера на перспективу, дає повну завантаженість, зменшує собівартість". Вартість будівництва квадратного метра житла тоді у Хмельницьку склала 1220 грн. при середньоукраїнському показнику 1405 грн. А розрахунки показали, що її можна знизити ще на 15%.
Будівельний кластер на Хмельниччині охопив 5 районів, до нього увійшли Хмельницький технологічний університет, Торгово-промислова палата, банківські установи. З 1998 року на Поділлі (Хмельницька, Тернопільська, Вінницька області) сформувалися три кластери — будівельний, швейний та агропромисловий. З 1998 по 2006 роки мережеві об`єднання започаткували в Луцьку, Львові, Житомирі, Івано-Франківську, Рівному, Чернівцях, Черкасах, Кіровограді, Херсоні, Миколаєві, Севастополі.
Приклад успішного українського кластера у формі технопарку — "Інститут електрозварювання ім. Є. Патона". Протягом 2000-2004 років він, не отримавши й копійки з бюджету, випустив інноваційної продукції на 2,2 млрд. грн., тільки до бюджету перерахувавши 179 млн. грн., створив більше тисячі робочих місць, в інноваційні проекти вклав 143 млн. грн.
Потенційні кластери Закарпаття
На Закарпатті нещодавно народився один офіційний кластер, а також маємо кластерні елементи у різних галузях. Міжнародні інституції віддають перевагу розвитку туристично-рекреаційної галузі, хоча, на думку Світлани Слави, це не зовсім виправдано. Ґрунтується це насамперед на тому, що маємо для туризму природні ресурси. Хоча наявність тільки ресурсів ще нічого не означає -- Африка має величезні ресурси, але не демонструє високого рівня розвитку, а Японія взагалі не має ресурсів, проте потужно розвивається. Туризм – наша традиційна діяльність ще з часів Австро-Угорщини, але його частка у регіональній доданій вартості все ще невисока. Можливо, з його розвитком підвищиться мультиплікаційний ефект – буде ширше залучення сільгоспвиробників, підтримка культури.
Елементи кластерів, вважає науковець університету, є й у нашому сільському господарстві. Ресурсів, насамперед земельних, у нашій гірській області дуже мало, але віддача від них досить висока. Інша справа, що не так багато колективних та фермерських господарств, сільгосппродукцію вирощують люди, які мало контактують між собою. Потрібно організовувати спільні мережі по збуту продукції, забезпеченню технікою. Маємо дослідні інституції, в тому числі певні дослідження проводить УжНУ, дослідні бази. Недолік, який стосується і лісопереробного комплексу – немає освітньої бази і це зменшує можливість виникнення сильних кластерних зв’язків. Якраз у сільському господарстві, напевно через наш багаторічний досвід колективізації, кластерні моделі впроваджуються найважче.
Ще елементи кластеру маємо у легкій промисловості. Ця галузь мала підтримку влади, кілька років тому створено Мукачівський технологічний інститут, який готує кадри і проводить, хоч і недостатню, дослідницьку роботу. Останніми роками наша легка промисловість працювала більше на давальницькій сировині, проте з огляду на зростання зарплати ми починаємо ставати задорогими для західних компаній і, наприклад, Ужгородська швейна фабрика вже починає поставку своїх повністю українських колекцій до США та Англії.
Легка промисловість та туризм не вимагають аж надто висококваліфікованої праці. А електроніка, машинобудування, що через інвестиційні проекти приходять на Закарпаття, тренують у людях високі навики, що дає можливість генерувати додаткові робочі місця.
Мікроелектроніка –традиційно сильний сектор у сучасній економіці. Проте, Світлана Слава зазначає, що Угорщина, в яку теж прийшло багато транснаціональних компаній, постала перед проблемою: економіка країни почала ставати залежною від економічних структур. Потрібен був баланс, щоб внутрішня економіка теж була на певному рівні або намагалася його досягти і щоб для цього створювались умови. Тоді угорці почали просувати програми для малого, середнього бізнесу, який мав зв’язки з транснаціональними компаніями і забезпечував їх послугами. Відтак технологічність такого бізнесу почала різко зростати, а незалежність транснаціональних компаній знижуватися, бо вони стали залежними від рівня послуг, почали формуватися співробітництво, взаємодія, від чого виграла вітчизняна економіка.
Прийнята нещодавно Регіональна стратегія розвитку Закарпаття передбачає задіяння кластерних моделей. Проте, скажімо, відомий підприємець Андрій Сугай, який має успішний будівельний бізнес і не менш успішний туристичний комплекс «Карпатія», каже, що не працює за цією моделлю, бо навіть якщо він висуне подібну ініціативу, вона не знайде розвитку.
А перший уже є
Єдиний закарпатський офіційний кластер – «Індустріальний парк «Соломоново». Виник він на території СЕЗ «Закарпаття» довкола ЗАТ «Єврокар» і обіцяє стати першим в Україні автомобільним кластером. Тут буде створено мережу високотехнологічних підприємств, що постачатимуть комплектуючі для «Єврокара» та інших вітчизняних виробників авто, а в перспективі й експортуватимуть їх в країни СНД та Європи. Керівник Закарпатського інвестиційного Агентства Володимир Приходько каже, що парк, завдяки близькості до кордонів з чотирма країнами Європи, має дуже вигідне геоекономічне розташування. Це ареал, який інвесторам дуже підходить з погляду можливості входу на територію -- тут вже є розвинені інженерні мережі, митний та податковий режими. Мета «Соломоново» – українізувати кінцевий продукт – автомобілі. ЗАТ «Атолл Холдинг», до якого входить і «Єврокар», для цього співпрацює з УжНУ, активно допомагає практичними засобами, устаткуванням для підготовки студентів, а нещодавно взялися і за профорієнтацію школярів випускних класів.
Державна підтримка для роботи Інвестиційного парку полягає, за словами Приходька, у скромних, але й неоціненних внесках -- нещодавно прийнятій облрадою програмі підготовки кадрів для підприємств з іноземними інвестиціями та програмою напрацювання управлінських рішень, яка ще тільки готується до розгляду. На загальнодержавному рівні існує Закон «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», який почав діяти з 1 лютого минулого року і постанова Кабміну яка з’явилася наприкінці минулого року -- "Деякі особливості діяльності технологічних парків", що регламентує порядок державної реєстрації технологічних парків.
Очевидно, саме життя поступово змусить нас, із застосуванням терміну чи без використовувати кластери і бластери. Хотілося б тільки аби скоріше і правильніше – щоб не набивати гуль, винаходячи велосипед.
