Минув майже рік, як ми знову повірили жінці з косою та двом амбітним молодикам. Трійця, потираючи руки, запевняла – цього разу осічки не буде. Та надмірні амбіції зіграли з усіма ними злий жарт: ні Луценко, ні Кириленко бажаної влади не отримали, а Юлія Володимирівна ризикує втратити її назавжди.
Від самого початку коаліція БЮТ та НУНС виглядала непереконливо. І справа не у кількості бійців, адже перевага у 2 голоси – майже ніщо. Парламентські будні ставили під сумнів не те що існування коаліції, а саме Демократичної – у складі колишніх соратників по Майдану. А після голосувань у перший день нової сесії, мабуть, і найзапекліші прихильники «сердешних» запитали себе: «Так з ким же ми насправді співпрацюємо?»
Нині чітко зрозуміло: Тимошенко домагалася створення помаранчевої коаліції лише заради крісла прем’єра. Юлія Володимирівна прекрасно усвідомлювала, що серйозний результат 2010-го їй не світить, якщо перед вирішальною битвою вона не матиме хоч трохи влади. Тоді є шанси оволодіти скіпетром і державою назавжди. Тому самовпевнено посміхалась і не реагувала на директиви з Банкової. А потім, місяців так через п’ять, мадам, як то кажуть, понесло. Постійні провокації, звинувачення на адресу Президента та його оточення, шантаж і закулісні переговори – лідерка біло-сердешних не гребувала нічим. Натомість Леді Ю постійно повторювала, що відновлює справедливість, а їй постійно заважають. Що ж, мабуть зрада партнерів та синхронне з Партією регіонів голосування – і є тим, що ЮВТ розуміє під словом «справедливість».
«Коли я побачив збільшення конфліктності в наших діях, я, грішним ділом, подумав, що, мабуть, ми певним чином провокуємо відставку уряду. Згодом я все-таки зрозумів, що це не так, що відставки ми не прагнемо. Думаю, це пов’язано з оточенням Юлії Тимошенко, яке формує помилкову позицію. <…> Проблема в тому, що ми сьогодні шукаємо привід для конфліктів, а не спосіб виконання завдань», – це ключовий фрагмент скандальної сповіді БЮТівця Святослава Олійника газеті «Коммерсантъ-Украина» на початку літа.
Тоді всі блискавки звинувачень Олійник жбурляв убік Губського і так званих «любих друзів Тимошенко». Але позиція прем’єра щодо ситуації на Кавказі (тобто її відсутність) – доказ того, що оточення Тимошенко і вона сама отримують політ технологічні шпаргалки з-за меж України. На думку політолога Тараса Возняка, Тимошенко принишкла і не реагує на ситуацію в Південній Осетії, бо змовилась з Кремлем.
Для чого їх все це? Відповідь очевидна: Тимошенко не здатна утриматись від спокуси одноосібної влади «на многая і благая літа» .
Все розраховано до дрібниць. За коаліційного гармидера, уряд та його очільник залишаються не лише безконтрольні та непідзвітні, а й перетворюються на головного ньюзмейкера країни. Що-що, а піаритись Тимошенко вміє краще за всіх.
Тількино Юлія Володимирівна продемонструвала, що не виконуватиме пункти коаліційної угоди, стало зрозуміло – кому приготували роль цапа відбувайла. НУНС підходить ідеально: внутрішні розбіжності, спровоковані далеко не без участі ЮВТ, – привід за найменшого огріху вказувати саме у бік нашоукраїнців. Спочатку так і було. Та зрештою, справа дійшла і до Президента.
Щоб позбутись тягаря конкуренції з Ющенком і розтрощити його редути до офіційного старту президентської кампанії, Тимошенко, схоже, ладна продати душу дияволу. Звісно, про фаустівські торги Леді Ю можна лише здогадуватись, та союз з Партією регіонів тепер – мов на долоні. Завдання розподілені десь так: з одного боку Медведчук знаходить спільний знаменник у законопроектах обох фракцій, послугуючись вірністю своїх «тіней» – А.Портнова та О.Лавриновича (що мали можливість бачити на прикладі конституційних проектів БЮТ та ПР чи скажімо спільного голосування у перший день нової сесії); з іншого – Клюєв перетворює Януковича на маріонеткового лідера, вселяючи у нього впевненість керівника та планомірно вводячи вакцину від «ахметозалежності».
Чи розуміють у регіоналів, що справа дійшла до державного перевороту і це може коштувати їм втрати підтримки? «Аморальні» стосунки між бютівцями і регіоналами можуть закінчитись інтоксикацією саме Партії регіонів. Бо, як колись зазначив Дмитро Видрін, «БЮТ – найтоксичніша з усіх політичний сил. Вона миттю роз’їдає все, що потрапляє до її нетрів».
БЮТ наслідки взагалі не бентежать. Хоч – дарма. Засліплена очікуванням остаточної перемоги, Тимошенко не помічає, що її байкам уже ніхто не йме віри. Не за горами час, коли маленький хлопчик з юрби у весь голос закричить: «А королева ж гола!»
