Геннадій Москаль збудував кар’єру, причаровуючи левів української політики. І, схоже, йому однаково, якого кольору кішки
11 вересня Держкомнацрелігій України оприлюднив несподівану, навіть сенсаційну заяву, яка цілком і повністю стосується екс-очільника цієї державної установи Геннадія Москаля. У ній викриваються, м’яко кажучи, не зовсім законні дії відомого “борця з українською мафією“. Суть зводиться до одного — нинішній радник головного «народосамооборонця» і за сумісництвом міністра внутрішніх справ Юрія Луценка і захисник “покривдженого“, але ще також впливового Давида Жванії прагне взяти “бізнес“ із нелегалами під свій “дах“. І наводиться конкретне звинувачення — кінцевою метою пана Москаля є «захоплення майнових комплексів, що приглянулися йому ще у часи його керівництва Держкомнацміграції (2002 – 2005 рр.). Мова йде про будівлі, розташовані в елітних місцях Одеси, Ужгорода, Мукачева та ін.»
Зацікавлені таким несподіваним повідомленням, ми взялися вивчати Інтернет, і натрапили на дуже цікаві публікації колег-журналістів із тих областей, в яких Геннадій Геннадійович свого часу керував чи то міліцією, чи то обласними адміністраціями. Міф про борця з криміналітетом із незаплямованою репутацією після цього розвіюється, мов ранковий туман. Натомість викристалізовується інша картина — свою політичну кар’єру Геннадій Москаль завжди будував завдяки вмінню прислужитися левам української політики. І найголовніше — здатності пролізти до них у різні клітки.
Новітній рейдер
Почнемо з останнього випадку — заяви Державного комітету у справах національностей та релігій. Аби нас не звинуватили у перекручуванні фактів, подаємо основні цитати, які пояснюють суть справи.
“Держкомнацрелігій зазнає рейдерської атаки з боку свого колишнього керівника, а нині представника МВС Г.Г.Москаля. Добре знаючи матеріальну базу Комітету, Г.Москаль намагається перевести пункти тимчасового розміщення біженців (великі майнові комплекси) у ту установу, де він зможе їх контролювати…
Спекулюючи питанням боротьби із нелегальною міграцією, він намагається сформувати у суспільстві думку, що перешкодою до ефективної боротьби із цим явищем є Держкомнацрелігій. Цим самим прагне приховати неефективну роботу свого відомства в протидії нелегальній міграції.
Нині Г.Москаль намагається використати факт надання статусу біженця Р.Джанієву для компрометації керівництва Держкомнацрелігій та установи в цілому. Порушивши чинне законодавство, фактично викравши із Держкомітету конфіденційний документ та протиправно його коментуючи, при цьому свідомо перекручуючи факти та обставини справи, з якою він не міг на той час ознайомитися, Г.Москаль дискредитує себе як радника міністра.
Турбує, що у своїх коментарях він користується не означеною чинним законодавством термінологією, а поняттями, що використовуються переважно у кримінальному середовищі. Радник міністра, судячи із його останніх заяв, нині просто хизується своєю депутатською недоторканністю.
Проте передумови до створення нинішньої ненормальної ситуації, коли іноземці та особи без громадянства роками перебувають на території України і подають заяви на отримання притулку чи статусу біженця лише після їх затримання правоохоронними органами, були закладені саме Г.Москалем. Будучи головою Держкомнацміграцій, він ініціював та `протиснув` через парламент зміни до Закону України `Про біженців`, згідно з якими було знято триденний термін обов’язкового звернення до органів влади щодо отримання статусу біженця на невизначене `без зволікань`.
Вважаємо невипадковим той факт, що окремі високопосадовці вже звернулися до Міністра охорони здоров’я із проханням перевірити стан психіки народного депутата (на цьому випадку зупинимося нижче — Авт.).
Під тиском Г.Москаля правоохоронні органи намагаються провадити розслідування. Ми вважаємо незаконними переслідування співробітників Держкомнацрелігій за їх професійну діяльність, і звертаємо увагу правоохоронних структур на той факт, що кінцевою метою звинувачень є не встановлення справедливості, а захоплення майнових комплексів, що приглянулися Г.Москалю ще у часи його керівництва Держкомнацміграції. Мова йде про будівлі, розташовані у елітних місцях Одеси, Ужгорода, Мукачево та ін.
Держкомнацрелігій так і не отримав дієвих пропозицій щодо створення спільної комісії із передачі функцій центрального органу виконавчої влади у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців. Проте ми отримали вже два документи, в яких вимагається негайно передати майно та пункти тимчасового розміщення біженців у `сферу управління МВС`. Причому на основі вражаючої безграмотності по формі та суті одного із документів (телеграма 1469 від 26.06.08), у Держкомнацрелігій є серйозні підстави вважати, щовін сфальшований і не погоджений із міністром, хоч і надійшов за підписом останнього.
Чітка і визначена позиція Держкомнацрелігій та зацікавленість Г.Москаля у контролі над майновими комплексами пунктів тимчасового розміщення біженців і спричинили тиск на Комітет. Подібні дії МВС у 2002-2005 роках сам Г.Москаль, займаючи посаду Голови Держкомнацміграцій, називав `не більше, аніж відомчими амбіціями` (заява в УНІАН, 23.10.2002).
Ми звертаємо увагу громадськості, правоохоронних органів на неприпустимість практики організації під прикриттям високого звання народного депутата, дискредитації та перешкоджання ефективній роботі центрального органу виконавчої влади. Фактично мова йде про новітній вид рейдерства, який може дуже швидко поширитися, адже випадки, коли керівники одних установ переходять працювати в інші, в Україні є системними“.
Ми так широко процитували цю заяву, аби все стало зрозуміло і без коментарів редакції. Залишається тільки дещо підсумувати. Геннадій Москаль неодноразово в своїх інтерв’ю говорив про те, як шкодять нам нелегали, стверджував, що “педофіли, збоченці та маніяки масово їдуть в Україну“, “що наша країна перетворилася в прохідний двір“, і, найцікавіше, не приховував, що “МВС, СБУ, Державна прикордонна служба сьогодні “кришують“ цей нелегальний бізнес“. Однак він ні разу не обмовився, що сам був автором уже згадуваного вище закону, який відкрив ворота до цього “прохідного двору педофілам, збоченцям та маніякам“.
Так само, використовуючи у своїх дискусіях як аргумент випадок на Перечинщині, коли від нелегалів місцеві мешканці заразилися черевним тифом, пан Москаль мовчить, що саме він, будучи головою Закарпатської ОДА, відкрив горезвісний Павшинський табір. Що це? Дівоча пам’ять? Та ніби “бабою“ Москаля ніхто не назве. Тоді такій поведінці є лиш одна назва — єзуїтство.
І останнє на цю тему. Схоже, Геннадій Геннадійович прагне одного — боротися з мафією в усіх її проявах, і при цьому, мов справжній герой, “викриває“ МВС і СБУ, які “кришують“ нелегальний бізнес. Тоді виникає єдине запитання: чому, будучи в 2007 році заступником голови Служби безпеки України, і радником-татом для нинішнього керівника МВС Юрія Луценка, Геннадій Москаль не припинив оцього “кришування“ в жодній із цих двох силових структур? Відповідь бачиться проста — бо він має добре підвішений язик, яким і заробляє собі політичні і фінансові дивіденди. А роботу треба робити якщо не головою, то руками. Підтвердження цьому — далі по тексту.
Конфліктний грубіян
На жаль, наші міліціонери рідко бувають вихованими. Специфіка служби, так би мовити. Геннадій Москаль вигідно вирізнявся на їхньому тлі під час керівництва обласною міліцією та Закарпатською обласною адміністрацією. Більше того, правильно відчувши, на що слід робити ставку, він її зробив. Керуючи Закарпаттям, Геннадій Геннадійович, нічого особливого не досяг у соціально-економічній площині. Зате заробив собі славу мецената, допомагаючи закарпатській культурі, а популярність — “підмазуючи“, щоб краще їхало, багатьом місцевим ЗМІ. В результаті створив собі імідж такого собі простого хлопця-міліціонера, чесного і справедливого.
Насправді люди, котрі були з ним у близькому контакті, говорили про його круту вдачу і любов до міцного слівця. В цьому можна дуже просто переконатися — достатньо зайти на цю сторінку в Інтернеті www.youtube.com/watch?v=-jThHiPCcH0. Жартівником тут і не пахне, а є брутальний мент-грубіян, що лає свого підлеглого на очах десятків людей.
Схильність до конфліктів узагалі притаманна пану Москалю. Але вона більше бачиться зумисною, добре прорахованою стратегією. Де б він не працював, усюди, крім ворогів-бандитів, у нього є вороги-політики. На Закарпатті він вів інформаційну війну з Віктором Балогою. В Криму взагалі пересварився з усією Верховною Радою Автономної республіки. В Луганську і Дніпропетровську теж мав ворогів, які начебто заважали йому працювати.
Така стратегія виправдана з точки зору завоювання підтримки людей, котрим “вороги“ Москаля не симпатизують. Але манера поведінки і нерозбірливість у словах генерала міліції іноді доходять до абсурду. Скажімо, він може дозволити собі видати таку фразу: «Це рішення керівництво кримського парламенту може згорнути в трубочку і засунути собі в з…ю».
Керівник цього парламенту Анатолій Гриценко зовсім недавно, 2 липня, навіть звернувся в Міністерство охорони здоров’я з проханням перевірити психічний стан депутата Геннадія Москаля. Ясна річ, ніхто цього не робитиме. Та й не треба, бо в тому, що пан Москаль адекватний, сумніватися не доводиться. То лише дешевий популізм, запозичений від свого керівника Юрія Луценка та його покровительки Юлії Тимошенко, які, як і Москаль, нічого, крім гучних заяв, суспільству не запропонували. Бо на нарах бандити так і не сидять.
До речі, існує версія, що саме Москаль порадив Луценку не садити не те що політичних зрадників і казнокрадів, а й кримінальних бандитів. Бо сам у своїй міліцейській кар’єрі дотримувався цього принципу, і, схоже, це приносило йому непогані вигоди. Свого часу, будучи головою Луганської ОДА, коли ще не прийшло остаточне розчарування в міцності помаранчевої команди, він призначив своїм заступником регіонала Кобітєва. А пояснив таке рішення фразою: «Мені однаково, якого кольору кішка, тільки б вона ловила мишей». А Геннадій Геннадійович зовсім не дальтонік. Навпаки — він добре розрізняє потрібні кольори і тонко відчуває, коли на якій “їхати“, щоб гарантовано не помилитися.
Зрештою, щоб це зрозуміти, достатньо спробувати відповісти на просте запитання: чия людина Москаль? А відповіді, виявляється, немає. Нині — Луценка і Жванії, вчора — Ющенка, позавчора — Кучми, перед тим — міністра МВС Кравченка, а ще раніше — Зінченка. Така собі «особа багаторазового використання». Усі ці леви української політики були зачаровані “веселим, простим але жорстким і чесним Геннадієм Геннадійовичем“. Та все ж тільки для декого з них, наприклад, для Юрія Кравченка, Москаль робив серйозні послуги. Наприклад, свого часу Кучмі браво рапортували — МВС руками Москаля розібралося з кримською мафією. Насправді мало хто знав, що кримська мафія не сіла у в’язницю, а, поставши перед ультиматумом начальника міліції або сісти, або залишити півострів, перебралася на центральну Україну. У такий спосіб Москаль убив і другого «зайця»: бізнес, що залишився без бандитського «кришування», перехоплювали бізнесмени генерала.
