«Ми й самі не сподівалися на аж таку перемогу!»

6
1

Кандидат від Єдиного центру у Лучках набрав 80% голосів

Минулої неділі на Закарпатті пройшли ще одні вибори – село Великі Лучки обрало голову. Власне, люди тільки підтвердили довіру до Івана Андрейка, який виконував обов’язки сільського «бірова» з осені минулого року, а взагалі переймається проблемами Лучок ще з… початку цього століття -- з 2000 року працював заступником сільського голови.

Коли щось стається один раз, можна казати: ура, пощастило! Коли вже «енний» раз, хочеш-не-хочеш, а це вже тенденція. Вибори у В. Лучках стали підтвердженням тенденції: «тихою сапою», насамперед конкретною роботою, без скандалів і пошуків винних, Єдиний Центр завойовує прихильність людей.  

 

Статистика перемог

Іван Андрейко отримав суттєвий «тягар довіри» – понад 80% голосів від тих більш ніж 46% сельчан, які прийшли на виборчі дільниці, або, якщо в абсолютних цифрах – більше 3 тисяч голосів із загалом 9,6 тисяч усіх мешканців села (навіть не всі міста мають стільки жителів, дві школи і аж 32 вулиці). І без будь-яких скандалів, без жодного протоколу про порушення, толерантно і виважено. Зрештою, так, як проходила вся виборча кампанія кандидата від Єдиного Центру. Решта з 8 опонентів Андрейка не дотягли і до десяти відсотків.

Цього ж дня вибори проходили ще у в 13 областях України -- у 15 населених пунктах обирали сільських та селищних голів, в одному - депутатів сільської ради. За попередніми даними, з 14 кандидатів від Єдиного Центру, 7 здобули перемогу. Зокрема, в Дніпропетровській (Зеленобалківська сільська рада), Житомирській (Купищенська сільська рада), Закарпатській (Великолучівська сільська рада), Київській (Мигалківська сільська рада), Кіровоградській (Єлизаветградківська селищна рада), Тернопільській (Перепельницька сільська рада) та Хмельницькій (Почапинецька сільська рада) областях. На виборах депутатів Орлівської сільської ради голоси розподілися таким чином: Єдиний Центр отримав 4 мандати, Партія регіонів та Народна партія по 3, БЮТ - 2, КПУ – 1, позапартійний - 1.

Раніше, 24 травня,  дострокові вибори сільських та селищних голів відбулися у 18 населених пунктах України, у 17 Єдиний Центр представив своїх кандидатів, у 7 переміг. При цьому жодна політична сила не здобула вищого результату і навіть позапартійні кандидати, які раніше завжди мали більше перемог, здобули їх лише 5.  

Добрий «урожай» дали і позачергові вибори 3 травня – тоді кандидати від Єдиного Центру здобули перемогу у 10 населених пунктах, зокрема, стали мерами 3 міст. Дві з десяти перемог були закарпатськими – перечинці підтримали 56,2% голосів Мирославу Гуранич, а мешканці села Новоселиця на Виноградівщині Віктора Вороніна.

Перед тим, як відомо, навіть для самого Єдиного Центру був доволі несподіваним результат у 14% на позачергових, через дії БЮТ вкрай скандальних виборах до Тернопільської обласної ради.

Хоча, коли справедливо, відлік треба починати ще з осінніх виборів мера Мукачева, де переконливу перемогу здобув Золтан Ленд’єл.

Звичайно, можна зауважити, що серйозної альтернативи Ленд’єлу у Мукачеві й не було та й взагалі це місто -- «колиска» багатьох нинішніх провідних єдиноцентристів, себто членів команди Віктора Балоги. Проте кілька позачергових виборів засвідчили, що Єдиний Центр перемагає однаково переконливо – в Лисичанську і на Івано-Франківщині, Київщині і Миколаївщині, Вінниччині і в Черкаській області, в Тернополі і Донецьку.

 

Чому?

У кожної перемоги своя історія – свій кандидат і окремі причини, чому лідером став саме він. Зокрема, у Великих Лучках Іван Андрейко першопочатково був фаворитом, бо «агітував» за себе мало не 10 років. І щодня. І не словами, а щоденною працею – відремонтованою дорогою, газифікацією, вирішенням проблеми дитсадка, налагодженням діалогу зі підприємцями, впорядкуванням села. Іван Дмитрович на ділі доводив, що  місцева влада, перш за все, повинна діяти в інтересах людини, бути відкритою, підзвітною громаді, відповідати за умови життя людей, дбати про добробут кожної родини і розвиток населеного пункту, ефективно використовувати бюджетні кошти, спрямовуючи їх на найбільш нагальні потреби. 

Проте можна назвати і загальні тенденції, чому Єдиний Центр отримує перемоги.

Одна з них – партія об’єднує людей, які реально працюють, а не просто роздають популістські обіцянки, конфліктують чи шукають винних. Усі вже стомилися від «моди», яка запанувала в українській політиці: продукування скандалів, пошуків винного у власній  бездіяльності та невдачах, потоках переповненого жовчю словесного бруду, звинувачень, які практично ніколи ніяким реальним покаранням не завершуються. Яскравий приклад – перемога на виборах мера Перечина Мирослави Гуранич у порівнянні з попереднім мером, повноваження якого достроково припинили практично одноголосно різнопартійні і різношерсті міські депутати. Екс-мер ніяк не міг заспокоїтися, що втратив посаду і постійно продукував судові позови, чвари, звинувачення і навіть вдався до рукоприкладства щодо своєї наступниці-жінки. На негативі він побудував і всю свою передвиборчу кампанію, і це одна з основних причин його програшу.

Наступна тенденція, яка працює на користь Єдиного Центру – поки інші політичні сили йдуть на ситуативні союзи, проголошують вигідні чи не невигідні їхнім лідерам, здебільшого з меркантильних міркувань угоди, представники Єдиного Центру працюють для людей. І не лише перед черговими виборами, а постійно і системно. Кому-кому, а закарпатцям як це робиться розказувати не треба. До того ж, Єдиний Центр партія не вождистського типу, де лідер уособлює всю структуру, є і її обличчям, і всемогутнім (а відтак часто самодурствуючим) «царем» та «караючою десницею», а командною партією. Звичайно, особливо на місцях люди орієнтуються насамперед на людські якості і вчинки самого кандидата, але і зважають на політичну силу, яка за ним стоїть, на команду, завдяки якій кандидат зможе працювати. Крім того, люди розуміють, що кандидат від політичної сили більш підзвітний – з нього спитають і безпосередньо виборці, і політичні соратники, бо їм теж доведеться відповідати за його вчинки. Тим більше на тлі виборів, які у нашій державі на різні рівні проходять часто. Якщо місцевий голова чи депутати «запорють роботу» чи поводитимуться не гідно, ця політична сила не матиме шансів у місцевої громади на виборах іншого рівня, відтак нічого недостойного своєму висуванцю чи депутатам просто не дозволить.

Останні кілька турів позачергових виборів і на Закарпатті, і по всій Україні засвідчили: довіра людей до Єдиного Центру зростає, бо ця політична сила об’єднує людей, котрі мають підтримку громади і здатні не руйнувати, а нарешті будувати, що вкрай потрібно нашій державі.

Коментарі

РР
Юрій Гуменський

РїСЂРёРІС–С‚

Читайте також