У дитинстві я думала, що найголовніше – вдало влаштувати своє особисте життя: дочекатися гарного принца на білому лімузині з набитим гаманцем, одягти білу сукню, а потім народити йому двійко-трійко дітей. Та згодом починаєш розуміти, що не все так просто.
У дитинстві я думала, що найголовніше – вдало влаштувати своє особисте життя: дочекатися гарного принца на білому лімузині з набитим гаманцем, одягти білу сукню, а потім народити йому двійко-трійко дітей. Та згодом починаєш розуміти, що не все так просто.
По-перше, принци десь ховаються, якщо вони взагалі бувають, а по-друге, нуднуватою вимальовується картина такого життя. А хлопцям, виходить, що робити? Щоб стати тим принцом, треба назбирати грошеняток на лімузинчик, а для цього потрібні або заможні батьки, або тяжка праця. Слід зазначити, що в наш час не так вже й легко знайти пристойне працевлаштування без гучного слова "диплом". Та де його можна взяти, цей папірець, який служитиме перепусткою в доросле життя?
В Ужгороді існує достатня кількість учбових закладів, які дають пристойну освіту. І для тих, кому за дев’ять років набридли щоденник та домашні завдання, і для тих, хто вирішив донести шкільну ношу до переможного кінця, знайдеться місце в аудиторії. Головне, що треба зробити, аби зайняти те вільне місце, це всіма можливими та неможливими способами покращити вигляд свого атестата. Або, якщо це зробити важко, попросити у батьків коштів, але просити доведеться не мало, бо освіта тепер коштує багато.
Вибір спеціальностей теж доволі широкий як для нашого не дуже великого міста. Та головне питання перед випускниками шкіл – чим саме заробляти на подальше життя? Коли я підходила з цим питанням до тих, хто готується у доросле життя, в більшості випадків отримувала потуплені в підлогу очі та розгублену відповідь: "Та я ще не вирішив…".
Дорогі випускники, вибачте за відвертість, але куди вже тягнути? Через кілька коротких місяців ви маєте назвати собі адресу вищого навчального закладу, технікуму чи училища. Або заводу, магазину, де будете працювати. Час летить швидко, не встигнеш оком моргнути. Мені здається, як завжди, спрацює наша національна звичка робити все в останній момент. У такому випадку доведеться довіритися вибору батьків, які готові втулити ваші документи куди завгодно, аби тільки їхнє чадо вчилося. Але ж, погодьтеся, це зовсім не вихід.
Для тих, хто ще не визначився, можу дати декілька, може, й не дуже доречних, але порад. По-перше, зазирніть до свого минулого, згадайте, ким ви хотіли стати в дитинстві. Наприклад, обмальовані шпалери у вітальні – це безумовний талант до малювання. До речі, переважна більшість людей зовсім не обирає професії, про які вони мріяли в дитинстві. Між іншим, дарма психологи стверджують, що то і є ваш найкращий вибір.
Зверніть увагу на престижність професії, яку обираєте, чи ви-требувані такі спеціалісти, чи достатній буде заробіток і чи популярна вона за кордоном. Найбільшою популярністю в Україні користуються професії, пов’язані з комп’ютерами та технікою, з’явилася велика кількість майбутніх економістів та юристів, працівників у галузі медицини не менше.
Не визначившись зі спеціальністю, постарайтесь обрати хоча б вуз. Розпитайте у друзів-студентів, знайомих, викладачів, порадьтеся з батьками.
Мені здається, що найголовніше ось що – керуйтесь своїм власним інтересом. Якщо основним у виборі професії вважати думку інших людей, то можна залишитися без своєї. Батьки в змозі дати добру пораду, допомогти зі вступом, та вони в жодному разі не повинні примушувати вас змінювати вибір. У разі, коли вдома через це "революція", рекомендую спокійно стояти на своєму, довести, що це вам дійсно потрібно. Обов’язково аргументуйте свій вибір – і жодних істерик. По собі знаю – абсолютно безрезультатно. Ким би ти не був, що б не робив, та якщо ти в цьому ділі найкращий, то працевлаштування не забариться. Найкращих беруть усюди, головне – довести це.
Та коли в цій домашній "революції" перемогли батьки, не слід дуже засмучуватись та вважати, що життя закінчується. Сміливо кидайтесь гризти граніт студентської науки, можливо, вам це навіть сподобається. В цій ситуації головне "догризтися" до диплому.
Якщо ви й досі не визначилися, в чому я майже не сумніваюсь, то пам’ятайте: іноді вихід із навіть найскрутніших ситуацій приходить сам.
Роксолана МЕЛЬНИК,
"Трибуна" - "Ужгород.нет"
