У день вшанування пам’яті жертв Голодомору свічки запалювали всюди. У всіх містах і містечках України. В Ужгороді на вул.Волошина пройшла меморіальна акція – запалення свічок на вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 року. Зібралися перші особи міста, області. Запалили свічки.
Хотілося зняти їхнє світло у сутінках, тоді вогники пам'яті краще видно. Прийшов у парк навпроти будівлі обласного управління СБУ у Закарпатті. Саме там встановлено монумент у пам’ять жертв Голодомору...
День видався холодним. Буквально кілька хвилин запізнення вартували того, щоб знайти парк геть порожнім. Довкола монументу горіли свічки. Причому, запалені щойно. Стояли вінки зі стрічками. Але сніг вже замів будь-які сліди тих, хто запалив ці свічки і поклав вінки. Щось було у цій самотності посеред чорних дерев, білої бруківки, сірого граніту. Горіли свічки на східцях УСБУ. На дверях цієї установи висів вінок. Сплетений із колосся пшениці. І теж – ні душі. Всі вже, ймовірно, готувалися до теплового суботнього вечору вдома. У теплі і достатку. Слава Богу. Ймовірно, багато хто запалив свічку у вікні.
У геть порожньому парку у замерзлому вимкненому фонтані гралися дітки. Зовсім малі. Безтурботні, тепло вдягнені. У кожного з них є домівка і гаряча вечеря. Ще раз слава Богу.
Тим часом я все ж піймав у об’єктив сутінки, що саме накотилися на місто. Сфотографував тихий-тихий парк, у якому було чути лише шурхіт снігу і посвист вітру. Беззвучно горіли свічки. І трійко птахів на монументі кам’яними очима дивилися у сіре-сіре зимове небо...
