підуть з подачі міської влади Ужгорода його зелені легені
«І коли вже їм буде доста?» – питання, що виникає у більшості ужгородців на звістку про чергові новації міської влади стосовно «дерибану» землі і майна. Днями так звана науково-художня рада (і де вона була досі?) вирішила попереносити пам’ятники й погруддя, а деякі й позносити взагалі. Практично після кожної з озвучених позицій більш ніж яскраво прочитується, що звільнений від нехудожнього (на думку «високопрофесійної» ради) твору шмат землі збираються продати. Така ж ситуація й із зеленими насадженнями – то тут, то там у наших невеличких скверах, парках виростають загорожі й усім зрозуміло: дерева вирубали, ставлять черговий ресторан, готель, магазин чи заправку. Зробимо невеличку екскурсію ужгородськими вже покійними або ж глибоко «хворими» зеленими зонами.
До природно-заповідного фонду місцевого значення в Ужгороді належать парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва: ім. Горького (Підзамковий), Липова алея, партерний сквер позаду будівлі облдержадміністрації, сквер міської дитячої лікарні (дендросад Лаудона), палісадник обласної лікарні, парк ім. 300-річчя возз’єднання України з Росією (парк відпочинку Боздоський).
Найдавніший парк обласного центру – Підзамковий, який нову свою назву дістав від поряд розміщеного Ужгородського замку. Започаткували його ще у ХVІІ ст. на розплід диких звірів, а відтак – вельможних полювань. Тоді парк-ліс тягнувся аж у Доманинці, нині ж із нього залишилися якихось
З прадавніх часів у парку залишилися поодинокі дерева – платан, якому 450 років, липи віком не менш ніж 350 літ, двохсотрічні австрійські сосни й сірі тополі. Парк є об’єктом не тільки природної, а й історико-культурної спадщини. На жаль, для нинішньої міської влади це лише порожній звук.
Найдовша у Європі Липова алея над Ужем, заснована 1928 року, теж належить до природно-заповідного фонду місцевого значення. Тут на площі
Ще більш-менш доглянутий нині (мабуть, тому, що міститься під вікнами обласної адміністрації) партерний сквер площею
Повільно, але неухильно знаходяться причини знищити одне-два дерева або ж прокласти поряд із кореневищами інші комунікації в тепер уже крихітному скверику міської дитячої лікарні. Це залишки колись відомого далеко за межами Ужгорода дендропарку, який учитель гімназії Лаудон заклав 1886 року. На порівняно невеликій ділянці (
З усього світу зібрані й кущі та дерева, що ростуть у палісаднику обласної лікарні, який закладався разом із медустановою півтора століття тому. На заповідній території площею
Найбільший, а нині через дії міської влади й найбільш скандально відомий в Ужгороді Боздоський парк. Місцеві породи дерев тут поєднуються з інтродуктивними – тополя канадська, бархат амурський, катальпа гібридна, софора японська тощо. На жаль, значна частина парку теж у занедбаному стані, а міська рада не те що не хоче схвалити план його розвитку, а й вигадує всілякі інсинуації, протидіючи затвердженню реальних нині
Через те, що наші парки, сквери й інші зелені зони не захищені жодними документами, формально не узаконенні, то їх ніби й не існує. Це якраз на руку нинішній міській владі й абсолютно відірваним від виборців депутатам. Дуже часто саме вони й отримують ділянки у наших скверах і парках. Як приклад, забудова, що ведеться у скверику наприкінці вул. Мукачівської. Наказали довго жити й дерева у скверику на Бабушкіна, а нещодавно – 16 сакур, які є однією з візитівок Ужгорода, на вул. Заньковецької, де звели нову АЗС.
Любов Фельбаба-Клушина, директор обласної громадської еколого-освітньої організації «Природа», кандидат біологічних наук, викладач УжНУ:
– В Ужгороді дуже погана екологічна ситуація з повітрям. Хоча великої й шкідливої промисловості немає, та ми затиснуті між горами. І коли 68 днів у році в місті повітряний штиль, а кількість транспорту постійно зростає, то всі шкідливі речовини тут і залишаються. Для поліпшення ситуації нам треба берегти наявні зелені насадження й створювати нові оази, а не пускати, як нині, все, що маємо, на зрубування, а звільнені земельні ділянки заставляти бетонними коробками.
В Ужгороді встановлено кілька постів, де прилади вимірюють чистоту повітря. І результати багаторічних спостережень показують, що одне з найбрудніших місць – площа Богдана Хмельницького, де велика транспортна розв’язка, поряд – міст. На цій площі вже знищено зелень, а ще й нинішня міська влада надала земельну ділянку для спорудження якогось торгового центру. До речі, поряд – дитячий майданчик. Яким повітрям там дихають і дихатимуть далі діти?
Особливо у незадовільному стані нині парки Підзамковий та Боздоський, де кучугури сміття. Другий, нагадаю, є унікальною заплавною екосистемою пониззя Ужа. Такі осередки на нашій річці уже практично знищені, хоч виконують дуже важливу гідроакумуляційну роль. Також вони є осередками дуже цікавого біорізноманіття – і рослинного, і тваринного. У Боздоському парку можна, ба навіть треба розширювати комплекси відпочинку, у тому числі можна будувати й аквапарк, але ж для цього не треба змінювати статус парку, як хоче зробити міська влада Ужгорода.
Анатолій Поляновський,
начальник відділу державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області:
– На обліку в нашому управлінні близько десятка ужгородських об’єктів природно-заповідного фонду, які, на жаль, не мають відповідних матеріалів ні реконструкції, ні проектів організації території, ні систем утримання зелених насаджень. Хоч великих коштів на документальне оформлення не потрібно – було би бажання. Тим більше, що є всі спеціалісти, структури, які можуть виконувати ці роботи.
Проте лише щодо фрагменту Боздоського парку нині в роботі проект організації території. Інші ж парки у повному запустінні, межі їх не винесені. Навіть наша гордість, сторічна Липова алея, відома у Європі як найдовша, не винесена в натуру і не зафіксована в картографічних матеріалах. Тож там можуть бути зловживання, аж до вирізання дерев.
Далі – парк Підзамковий. Він також не винесений в натуру, межі не встановлені, хоча це традиційне місце відпочинку ужгородців. Нині там єдиний позитив – посадковий матеріал наших аборигенних дерев і кущів, який можна брати без затрат на закупівлю саджанців для озеленення Ужгорода. Було б тільки бажання садити! Поки ж домінує протилежне – то тут, то там триває масова забудова з вирубуванням дерев і дуже часто, особливо на околицях Ужгорода, їх навіть не поновлюють.
Ми хоч і є працівниками поважної екологічної структури, не завжди можемо впливати на вирубку дерев в обласному центрі, бо міська влада не вважає за потрібне запрошувати фахівців-природознавців на численні комісії чи коли ухвалюються рішення про спорудження нових об’єктів. Ужгород втрачає славу зеленого міста і «тішить» око мешканців і гостей здебільшого... десятками, навіть сотнями пнів і різноликою хаотичною забудовою... ,
У 2006 р. в Ужгороді поменшало на 786 дерев, 2007-го – на 706, а за 10 місяців цього року –
ще більш ніж на 600
Сергій Гуменський
