На Міжгірщині традиційно проводжали вівчарів
Ані немаленька відстань від Міжгір’я, ані холодна й дощова погода не відштовхнули міжгірців і гостей селища від можливості на власні очі поспостерігати за традиційним для верховинського краю святом – проводом вівчарів на полонину. Ця традиція на Верховині (та й інших традиційних вівчарських куточках Закарпаття) існує вже чимало років, а з 70-х років урочисті проводи влаштовують під керівництвом місцевих органів влади. От і цього разу, окрім звичайних відвідувачів та, зрозуміло, самих вівчарів, свято відвідали голова Міжгірської РДА Іва Роман, голова райради Іван Ярема, мер Міжгір’я Василь Щур, голова обласної ради Михайло Кічковський та багато інших високоповажних гостей.
Вівчарі запалили традиційну ватру (яка, щоправда, через дощ не хотіла як слід розгорятися), доїли овець, пригощали гостей свята найсвіжішим у світі овечим сиром, з якого щойно відтисли воду. Гості танцювали, розважалися й пригощалися традиційними стравами.
Проте водночас свято проходило з відтінком смутку. Ні для кого не секрет, що вівчарство на Закарпатті поступово занепадає. Якщо в радянські часи на Міжгірщині було до 40 тисяч овець, то нині – всього з 12 тисяч, що становить 12 % всіх овець на Закарпатті. Причин цього можна знайти чимало. По-перше, очевидно, вівчарство здається багатьом верховинцям невигідним за співвідношенням витрачених зусиль і заробітку, по-друге, й центральна влада прагне врятувати цей вид діяльності радше на словах, дотуючи його мінімально. Тому й не дивно, що молодь не йде на цю роботу, нехай і овіяну романтикою, проте насправді дуже складну. На самому святі приємно було побачити двох зовсім молодих вівчарів (на вигляд обом нема ще й 20 років), нагороджених за заслуги в розвитку вівчарства. Проте насправді молодь обирає цю професію дуже рідко.
Та все ж 31 травня у вівчарів було свято, а тяжкі будні розпочнуться пізніше. Михайло Кічковський, уродженець Міжгірщини, не втратив нагоди особисто привітати земляків з цим днем: «Ми зібралися, щоб ушанувати цих чудових людей, людей праці. Праці нелегкої. Найголовніше – побажати їм всіляких гараздів, добра та здоров’я. З нинішнього свята починається вихід на полонини. На ті прекрасні гори, які, як кажуть, дуже гарні, коли дивитися на них здалеку, але жити в них та працювати надто непросто. Наші діди й прадіди берегли верховинські ліси й полонини, бо й одне, й інше було найбільшим нашим багатством».
За словами Михайла Михайловича, обласна влада нині робить усе можливе, аби ця галузь сільського господарства розвивалася стабільно й ставала міцною. Торік із обласного бюджету було виділено близько мільйона гривень на розвиток галузі. Хоча цієї суми, звісно, замало, щоб повернути її на колишній рівень. «На превеликий жаль, ми не можемо констатувати, що держава повною мірою виконує своє завдання. Торік із 36 мільйонів гривень, які за десятьма програмами мали бути спрямовані на розвиток сільського господарства, зокрема й вівчарства, тільки 6 мільйонів були направлені на Закарпаття. Цього року з понад 40 мільйонів області дали всього два. Натомість за постачання висококонденційної худоби держава з початку року вже заборгувала понад мільйон гривень. Але будемо вважати, що все це тимчасово, і робитимемо все, аби ця галузь на Закарпатті розвивалася», – не втрачає оптимізму пан Кічковський.
Найкращим вівчарям Верховини Михайло Михайлович вручив грамоти й годинники від обласної ради.
Як розповіла нам ґаздиня свята Єва Горова, символом його є ватра. «Запалення ватри – це традиція, відома з давніх давен. Ватра – символ вічності й вівчарства. Вона має свою магічну силу й виконує практичні завдання. Вона відганяє звірів, які можуть задерти овець. Біля неї тепло й затишно, вівчарі можуть приготувати на ній страви й зварити вурду», – розповідає вона. Зрозуміло, що неможливе це свято без овечого сиру (саме тому його освятили священики на сцені), без верховинських пісень і трембіт.
Одне слово, свято вдалося. Вівчарям улаштували почесні проводи, і вони відчували себе безумовними героями цього дня, наступного ж – для них розпочалися складні будні...
А подарунки на свято несподівано отримали не лише вівчарі, а й міжгірські діти. До Дня захисту дітей Михайло Кічковський, виконуючи прохання члена Президії Єдиного Центру Віктора Балоги, вручив найкращим школярам Верховини мобільні телефони. Нагадаємо, що в рамках однієї з благодійних акцій, які вже чимало років проводяться за сприяння Віктора Івановича, такі подарунки дістали зразкові учні в усіх районах і містах Закарпаття.
