Історія, про яку йтиме мова, мала місце у 2004-2005 роках. Саме тоді в Ужгороді та районі група невідомих молодиків здійснювала розбійні напади на таксистів. Орудували зловмисники, як правило, в нічну пору або ж під ранок. Невідомі нападники викликали чималий страх у багатьох водіїв.
ПОЛЮВАННЯ НА БІЛІ `ЖИГУЛІ`
...Поблизу `Укртелекому` до Олексія, котрий таксував на білих `Жигулях`, підійшли два молоді хлопці. Невідомці попросили підвезти їх у с. Оріховиця. Було близько півночі. Чоловік ствердно кивнув, і за хвильку обидва пасажири вмостилися у салоні. Неподалік військового полігону один з клієнтів попросив зупинитися. Далі хлопець, який знаходився на задньому сидінні, раптом схопив водія за шию і став душити. Олексій спочатку пробував опиратися та, коли забракло повітря, перестав чинити опір, розуміючи, що всі намагання вирватися є марними. Нападники висунули вимогу: якщо хочеш жити, то віддавай всі гроші. Пасажир, котрий був на передньому сидінні, став на нього горланити: або віддаси цінні речі та гроші, або... Потім безцеремонно поліз своїй жертві у кишені і став нишпорити у пошуках чогось цінного. Переляканий до смерті Олексій навіть не думав опиратися. Розумів, що нападники з ним не жартують і найменший опір може коштувати йому життя. Коли у руках зловмисників опинився гаманець разом зі всіма документами, вони зв`язали водія шнурком від взуття. Витягнувши бідолаху з машини, залишили його на вулиці. Ще раз пригрозивши на прощання, сіли в авто і чкурнули з місця пригоди, залишивши свою жертву в нічній темряві. Звільнившись від пут, Олексій одразу ж подався у міліцію, де про все розповів. Після цієї зустрічі чоловік переніс кілька інфарктів, втратив працездатність та став інвалідом першої групи.
Подібні неприємності спіткали й іншого таксиста Бориса. О 23 годині на вул. 8 Березня до нього підійшли два хлопці, попросивши підвезти їх у с.Підгорб. Опинившись у безлюдному місці, один з пасажирів раптом схопив водія за шию і став душити. Коли Борис спробував чинити опір, нападники почали бити його в обличчя. Відчинивши двері, водій якимось дивом вирвався. Відбігши за кілька метрів від машини, Борис крикнув: ні грошей, ні машини я вам не віддам. Далі між таксистом і зловмисниками зав`язалася сутичка.
-- Чого ти чекаєш, скрути йому голову! -- кричав один з нападників.
Розуміючи, що ці вовкулаки його не пошкодують, навіть можуть убити, водій все ж вирішив стояти до останнього. Пізніше лікарі виявлять у нього чимало переломів. Незважаючи на отримані удари, особливо в голову, чоловік, зумів вирватися, вкусити свого суперника за руку і викруткою вдарити напасника у лівий бік. Забравши мобільний телефон таксиста та аксесуари до нього, розбійники ретирувалися з місця події.
Подібна історія трапилася ще з одним водієм таксі. Йому зловмисники погрожували предметом, схожим на пістолет. Забравши у своєї жертви “мобілку”, аксесуари до неї та гроші, залишили потерпілого без авто у с. Підгорб.
УБИВСТВО ПІД НОВИЙ РІК
...Тетяна (назвемо її так) вночі з 29 на 30 грудня 2004 року знаходилася у кафе поблизу автовокзалу. Там, за келихами з пивом, сиділа компанія хлопців. Раптом між молодиками виникла суперечка. Один, будучи вже добряче напідпитку, став прискіпуватися до Тані, `виховувати` її, не надто добираючи слова. 43-річний таксист Віктор, котрий знаходився неподалік у машині, побачивши це, заступився за дівчину. Зауваження на свою адресу знахабнілий молодик розцінив як образу, тому підскочив до таксиста і вдарив його ногою у плече.
-- Якщо не заспокоїшся, то скличу таксистів і тобі точно не поздоровиться, – попередив зухвальця водій.
Тетяна вирішила поїхати з Віктором подалі від кафе. Та повернувшись сюди пізніше, знову побачила цю ж компанію, котра, як виявилося, й не думала розходитися по домівках. Той же молодик знову став нахабно чіплятися до Тані. Віктору довелося заспокоювати гарячі голови. Згодом хлопці розійшлися, і в барі залишився Радіон (так звали зухвальця, котрий приставав до дівчини) та ще якийсь Стас. Радик поцікався у молодиці, чи це нормальний таксист. Почувши ствердну відповідь, дістав з кишені сотню гривень і, подавши Віктору, забажав покататися з приятелем по району. Запропонував приєднатися Тані. Дівчина опиралася, та після погроз Радика їй також довелося сісти в салон авто. Дорогою Радіон купив спиртне. Коли приїхали в село, зловмисник дістав з кишені ніж і змусив таксиста зупинитися та віддати ключі від легковика. За кермо сів Стас, і вони поїхали у с. Концово. Неподалік циганського табору авто заїхало на подвір`я будинку, де ніхто не проживав. Стас наказав всім залізти через вікно в помешкання. Спершу там розпивали спиртне, далі зловмисники відвели Тетяну в іншу кімнату. За якусь мить у коридорі почулися приглушені крики, удари. Дівчина спробувала вийти, але Стас грубо крикнув на неї. Незабаром Радіон потягнув її в іншу кімнату. Краєм ока, дівчина побачила Віктора, який лежав на ліжку під стіною, накритий старим одягом та речами. Зухвальці змусили дівчину надати їм сексуальні послуги. Далі наказали Тані вилізти через вікно і сидіти в машині. Тим часом молодики вибили вхідні двері будинку, винесли щось загорнуте в тканину і поклали у багажник машини. Зупинившись поблизу піщаного кар`єру, неподалік с. Р.Геєвці, зловмисники витягнули з багажника зелений поліетиленовий пакет та підпалили його. Наступна зупинка була біля моста. Тут молодики витягли з багажника щось велике, замотане у тканину і, спустившись з берега, викинули у воду. Здогадавшись, що це тіло Віктора, Таня обурилася: що ви наробили!
-- Якщо не замовкнеш, підеш слідом за ним! -- грізно попередив її Радик. Завершивши справу, нападники сіли в автомобіль. Дівчина почула, як зловмисники обговорювали, що автомобіль можна здати на запчастини в Мукачеві, де у Радіона є знайомі. Виїхавши за межі села, молодики висадили дівчину і, залишивши її серед дороги, поїхали далі.
ПОШУКИ ТА ЗАТРИМАННЯ
Інформація про розбійні напади невідомих бандитів на таксистів одна за одною надходила до працівників карного розшуку. Крім згаданих осіб, від нападників потерпіли ще кілька таксистів, один з них студент. Як з`ясували оперативники, злочинна група діяла переважно вночі. Об`єктом для нападу невідомі вибирали чомусь водіїв, котрі таксували на білих `Жигулях`. Після скоєння розбою зухвальці, як мовиться, залягали на дно. Протягом неповного року вони скоїли сім розбоїв. Розставлені засідки зловмисники уникали, наче щось відчуваючи. До того ж нападники намагалися позбутися й речових доказів. Автомобіль `Жигулі`, який вони забрали в Олексія, покинули на одній з ужгородських вулиць. Про порожнє таксі, котре тривалий час знаходилося поблизу будинків, жителі повідомили у чергову частину Ужгородського міськвідділу УМВС. Та за злочинцями і слід прохолов. А коли зник таксист Віктор, його колеги не на жарт перелякалися. Хтозна, чия далі черга? Згодом зловмисники знову `засвітилися`. До таксиста Бориса підійшов якийсь молодик, котрий попросив його підкинути з приятелем у село. Незнайомець завів з ним розмову на тему про напади на водіїв таксі. Борис розповів про зникнення колеги Віктора, мовляв, якісь відморозки напали на нього всього за 50 гривень. Молодика раптом перекосило від люті і він накинувся з кулаками на водія. Після такого `спілкування` з клієнтами, Борис потрапив у лікарню.
Тим часом правоохоронці відпрацьовували всіх осіб, які могли бути причетними до розбійних нападів. Крізь густе сито невидимих міліцейських перевірок пройшов чи не весь т.зв. спецконтингент. Перевірялася кожна, здавалося б на перший погляд, дріб`язкова деталь. Та спочатку кожен з підозрюваних представляв на свій захист нібито незаперечне алібі. Нарешті зібрані факти дозволили вийти на слід тих, хто зухвало нападав на таксистів. Не розкриваючи таємниці пошукової кухні, зазначу, що під час відпрацювання оперативної інформації у поле зору потрапили четверо жителів Ужгорода та району: 27-річний (на той час) Радіон Сабадош (прізвища затриманих змінені), 28-річні Роберт Лугош, Сергій Полкан та Віталій Піцур. Зловмисники, повіривши у свою безкарність, втратили пильність і згодом потрапили у сильця працівників міліції. Їх затримання стало справою техніки.
РОЗСТЕЖЕННЯ
Варто сказати, що затримані виявилися неабиякими битими вовками. Так, скажімо, Радіон, Роберт та Сергій за скоєння розбою, грабежів та крадіжок вже кілька разів побували на лаві підсудних. Зрозумівши, що їм за скоєні злодіяння `світить` чималий термін ув`язнення, кримінальне тріо спочатку стало відпиратися і не визнавати свою причетність до скоєння нападів на таксистів. Та згодом під тиском незаперечних доказів затримані написали явку з повинною. На відміну від своїх спільників, Віталій одразу добровільно зізнався у скоєному. Як з`ясувалося під час слідства, організатором групи був Сабадош, котрий розробляв план скоєння розбійних нападів на таксистів, розподіляв ролі кожному зі спільників, отримані `трофеї`. Іграшковий пістолет для здійснення своїх злочинних намірів він взяв у свого племінника. Були вилучені й речові докази, котрі зайвий раз підтверджували причетність підозрюваних до скоєння злочинів.
Щоправда, під час проведення слідчих дій Радіон зізнався у нападах, але стверджував, що до вбивства не причетний. Та згодом його алібі луснуло. Знайшлися свідки, котрі підтвердили його безпосередню причетність до вбивства. Після завершення слідства кримінальну справу про організовану злочинну групу, котра здійснювала розбої на таксистів, було передано в Ужгородський міськрайонний суд.
ФІНАЛ ІСТОРІЇ
На судовому процесі підсудні вирішили розіграти такий собі спектакль. Радіон став вдавати ніби не може зв`язати докупи й двох слів. А його спільники кивали: мовляв, ви тільки подивіться, який з нього організатор. Та головуючий Олексій Леміш аргументовано довів вину зловмисників.
Свою вину Сабадош та Лугош визнали частково, Полкан вини не визнав, а Піцур повністю зізнався у скоєному. До речі, ще один фігурант справи -- Стас, переховується від правоохоронців. Його пошуки тривають.
І ось Олекій Леміш зачитує вирок. Радіона Сабадоша засуджено на 15 років позбавлення волі, Роберта Лугоша та Сергія Полкана – на 12 років ув`язнення кожного. У всіх зловмисників також конфісковано майно, що належить їм на правах власності. Віталія засуджено на п’ять років позбавлення волі та звільнено від відбуття основного покарання з іспитовим строком три роки. Крім того, стягнути солідарно із засуджених понад 200 тисяч гривень на користь потерпілих.
